Рішення № 6891257, 05.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/184 05.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс-Плюс»

до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Капітал Груп»

про визнання недійсним пункту Договору та стягнення 1113107,00грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Козак В-Р.В. - предст., Зарицка –предст.

Від Відповідачів          Кашуба К.А. –предст.

Від третьої особи не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс-Плюс»(надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(надалі - Відповідач) про визнання недійсним положення п. 2.2.2 договору купівлі –продажу земельної ділянки та стягнення 1113107,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі п. 1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.04.2007 Гарасютою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 898 (надалі –договір купівлі-продажу), що укладений сторонами, Позивач передав у власність Відповідачу земельну ділянку площею 0,7 га, яка розташована: м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, біля будинку № 23, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування торгового комплексу. Також п. 1.1 договору купівлі-продажу Відповідач зобов’язався прийняти земельну ділянку та оплатити її вартість.

Згідно з п. 2.1, п. 2.3 Договору ціна продажу земельної ділянки становить 10983955,00 грн., яку Відповідач у безготівковій формі перераховує на рахунок Позивача. При цьому встановлено наступний порядок розрахунку: Відповідач протягом 5 робочих днів з дати державної реєстрації Договору в державному реєстрі правочинів сплачує суму 9870848,00 грн. (п. 2.2.1 договору купівлі-продажу), та протягом 5 робочих днів з дати отримання Дозволу на будівництво, сплачує суму 1113107,00 грн. (п. 2.2.2 договору купівлі-продажу).

Позивач, посилаючись на ст.ст. 203, 509, 526, ч. 2 ст. 252, ч. 1 ст. 530, 628, 629 ЦК України, вважає, що положення п. 2.2.2. договору купівлі-продажу суперечить чинному законодавству України, оскільки така подія як отримання дозволу на будівництво не може бути визнана такою, що неминуче настане та залежить від суб’єктивної поведінки третьої особи, яка не є стороною договору купівлі-продажу.

Позивач зазначає, що Відповідачем сплачено за земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу лише суму у розмірі 9870848,00 грн., а решта коштів у розмір 1113107,00 грн. Відповідачем залишилась неоплаченою.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що у Відповідача перед Позивачем відсутній будь-який борг, Відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували умови договору купівлі-продажу.

Також, Відповідач посилається на те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу оплатив Позивачу кошти у розмірі 9870848,00 грн.

Несплату суми у розмірі 1113107,00 грн. Відповідач пояснив тим, що строк виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу не настав.

Крім цього Відповідач вважає, що навіть визнання недійсним п. 2.2.2 договору купівлі-продажу не призводить до стягнення з Відповідача вищезазначеної суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 за клопотанням Відповідача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард Капітал Груп».

03.11.2009 в судовому засіданні представник Позивача подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої також просить стягнути з Відповідача 96000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Представники третьою особи в судове зсідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.04.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7 га, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 898.

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу на умовах договору та відповідно до чинного в Україні законодавства, Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача земельну ділянку (площею 0,7 га, з місцем розташування: м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, біля будинку № 23, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування торгового комплексу), що є об’єктом договору, а Відповідач зобов’язується прийняти вказану земельну ділянку та оплатити її вартість.

Позивач виконав зобов’язання по договору купівлі-продажу щодо передачі земельної ділянки, що підтверджує перехід права власності на земельну ділянку від Позивача на Відповідача, а саме отримання на ім’я Відповідача державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯД № 462219) від 24.05.2007.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.3 договору купівлі-продажу ціна продажу земельної ділянки становить 10983955,00 грн., яку Відповідач у безготівковій формі перераховує на рахунок Позивача. При цьому оплата повинна здійснюватись в наступному порядку:

Відповідач протягом 5 робочих днів з дати державної реєстрації Договору в державному реєстрі правочинів сплачує суму 9870848,00 грн. (п. 2.2.1 договору), також, п. 2.2.2. передбачено, що протягом 5 робочих днів з дати отримання Дозволу на будівництво, сплачує суму 1113107,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач (відповідно до п. 2.2.1 договору купівлі-продажу) сплатив Позивачу 9870848,00 грн. Решта суми у розмірі 1113107,00 грн. залишилась неоплаченою.

На думку Позивача, п. 2.2.2. договору купівлі-продажу має бути визнано недійсним, враховуючи наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Подія, що визначена у п. 2.2.2 Договору як «…з дати отримання Дозволу на будівництво»не є подією, що неминуче має настати у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки третьої особи, що обумовлена її волею, тобто тієї особи, яка безпосередньо може надати Дозвіл на будівництво, при цьому не зазначено жодних реквізитів. Вказане положення, на думку Позивача, порушує його законні права, оскільки позбавляє можливості одержати оплату за передану земельну ділянку.

Окрім цього, Позивач не може впливати на прийняття рішення третьою стороною від якої залежить надання Дозволу на будівництво, з умов цього договору також не вбачається і обов’язку третьої сторони, надати Дозвіл на будівництво Відповідачу.

Тому, враховуючи, що третя особа, яка вправі надавати Дозвіл на будівництво не є стороною Договору, положення п. 2.2.2. Договору про те, що оплату за земельну ділянку Відповідач здійснює після отримання Дозволу на будівництво, зокрема протягом 5 робочих днів з дати отримання Дозволу на будівництво, на думку Позивача, не може застосовуватись через те, що суперечить положенням чинного законодавства та порушує права та законні інтереси Позивача.

З матеріалів справи вбачається що Позивач на виконання п. 3.4. договору купівлі-продажу сприяв всіма доступними засобами в отриманні дозволу на будівництво на ім’я Відповідача, що підтверджується отриманням ряду документів необхідних для отримання дозволу на будівництво, зокрема: попереднє погодження ескізного проекту Головного державного лікаря Шевченківського району м. Львова (СЕС) вих. № 2017/02 від 29.08.2008, попереднє погодження ескізного проекту Головного управління МНС України у Львівській області вих. № 13/1/5717 від 27.08.2008, Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.09.2008 про проектування підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»супермаркету «Білла»по вул. Гетьмана І. Мазепи, біля будинку № 23, та ін. Отримання вказаних документів представника Позивача підтверджується звітом повіреного від 20.03.2009, який погоджений третьою особою.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелемінь»укладено угоду 9/08 від 26.09.2008 на виготовлення комплексної проектно-пошукової документації.

Відповідно до п. 1.1. угоди Відповідач доручає, а ТОВ «Зелемінь»приймає на себе зобов’язання виконати проект у відповідності з завданням на проектування та технічним вимогам Відповідача і необхідними технічними умовами, що додаються, проект «Супермаркету «Білла»по вул. Мазепи, 23а у м. Львові.

Як вбачається з листа вих. № 3 від 06.04.2009 ТОВ «Зелемінь», через невиконання умов договору з боку Відповідача, а саме несвоєчасної оплати по договору та ненадання відповідних необхідних документів, ТОВ «Зелемінь»не могло приступити до виконання, покладених на товариство, обов’язків відповідно проектно-пошукова документації не виготовлена.

В судовому засіданні представник Позивача надав копію платіжного доручення про оплату 13.05.2009 ТОВ «Зелемінь»60857,00 грн. за угодою 9/08 від 26.09.2008 на виготовлення комплексної проектно-пошукової документації.

Також Відповідач вважає, що жодних зволікань та перешкоджань щодо отримання дозволу на будівництво з його сторони не було. Натомість, Відповідач для виконання умов договору уклав договір № 22 від 04.08.2008 з третьою особою ТОВ «Авангард Капітал Груп»відповідно до якого, Відповідач передав свої зобов’язання з проектування центру та отримання на ім’я Відповідача всієї дозвільної документації.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Положення п. 2.2.2 Договору, в розумінні ст. 509 ЦК України, є зобов’язанням, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання, передбачає виконання зобов’язання: належними сторонами; щодо належного предмету; належним способом; у належні строки (терміни); у належному місці. Строк (термін) виконання зобов’язання визначається ст. 530 ЦК України, зокрема, яка передбачає, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином подія, що визначена у п. 2.2.2 договору купівлі-продажу як «…з дати отримання Дозволу на будівництво»не є подією, що неминуче має настати у розумінні абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки Відповідача та третьої особи, що обумовлена їхньою волею, чи, зокрема, тієї особи, яка безпосередньо може надати дозвіл на будівництво. Позивач не може впливати на прийняття рішення третьою стороною від якої залежить надання дозволу на будівництво, з цього договору також не випливає і обов’язку третьої сторони, надати за будь-яких обставин дозвіл на будівництво Відповідачу, адже ст. 511 ЦК України встановлює, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Виконання ж зобов’язань Відповідача за договором купівлі-продажу не може ставитися у залежність від виконання третьою особою своїх зобов’язань, оскільки земельна ділянка передана та оформлена у власність Відповідача, а відповідно до умову укладеного договору купівлі-продажу права і зобов’язання виникають лише у Позивача і Відповідача, а не у третьої особи.

Ст. 511 ЦК України встановлює, що зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 214 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, то завідомо у момент вчинення правочину об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов’язків. Також не можна розглядати як правочини дії, за якими реальність настання правових наслідків поставлена у залежність від поведінки сторін чи інших обставин.

Таким чином суд прийшов до висновку, що положення п. 2.2.2. договору купівлі-продажу є недійсним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього цієї частиною.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням викладеного вище, суд вважає, що вимога Позивача щодо стягнення заборгованості за відчужену на користь Відповідача земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 22 від 04.08.2008 у розмірі 1113107,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг від 21.04.2009, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, Козак Василина –Руслана Вікторівна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс –Плюс», за умовами якого Позивач доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання надати комплексне юридичне супроводження та захист інтересів Позивача в усіх стадіях судового процесу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс –Плюс»до Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла - Україна» про визнання недійсним положення п. 2.2.2. Договору купівлі –продажу земельної ділянки від 21.04.2007 та про стягнення 1113107,00 грн., на умовах передбачених цим договором. Оплата за даним договором становить 96000,00 грн. (п. 2.2). Позивачем до матеріалів справи долучені Платіжні Доручення № 44 від 27.04.2009.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Таким чином, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс-Плюс», що були сплачені за отримання юридичних послуг, є втратами, які особа змушена була зробити для відновлення свого порушеного права, а тому вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача понесених юридичних послуг в розмірі 96000,00 грн. підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним положення п. 2.2.2. Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 898.

Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»(02140, м. Київ, вул. Гришка, 3 р/р 26004001300020 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 25288083, ІПН 252880826510) або з будь - якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс –Плюс»(79060, м. Львів, вул. Наукова, 7-А, п/р 2600701071118 у ВАТ «Кредобанк»м. Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 17977456, ІПН 34683513054) заборгованість у розмірі 1113107,00 (один мільйон сто тринадцять тисяч сто сім гривень 00 копійок) грн., юридичні послуги у розмірі 96000 (дев’яносто шість тисяч) грн. 00 коп., державне мито у розмір 12158 (дванадцять тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 07 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання 12.11.2009