Ухвала суду № 68909069, 12.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/165/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2032/17Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, просило ухвалити рішення, яким стягнути з неї на користь банку 49 023,53 доларів США заборгованості за кредитом, 29 226,04 доларів США заборгованості по відсоткам і 325 522 грн. 95 коп. пені за останній календарний рік.

Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просила визнати недійсними: кредитний договір № 1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, укладений між нею та АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне Акціонерне товариство «Альфа - Банк», додаткову Угоду № 1 від 29.05.2007 року до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року та Додаткову Угоду № 2 від 23.10.2007 року до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року; договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року та договору про внесення змін та доповнень №4 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року; іпотечний договір від 23.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гальонкіною О.В., реєстровий № 2444 на передачу в іпотеку домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, та земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, загальною площею 1 639 м2 (далі предмет іпотеки), Договір про внесення змін доповнень № 2 від 23.04.2010 року; зобов'язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гальонкіну О.В. виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, та земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, загальною площею 1639 м2, які належать ОСОБА_4; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошову суму у розмірі 185 700,73 грн. як проценти за користування кредитом, а також просила визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року датованого 10.03.2012 року.

В обґрунтування зазначеного позову ОСОБА_2 вказувала на те, що не підписувала додаткові угоди, договори про внесення змін та доповнень і про їх існування їй не було відомо.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання договорів недійсними залишено без розгляду відповідно п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року позов ПАТ «Альфа Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість: за кредитом у розмірі - 49 023,53 дол. США, по відсотках - 29 226,04 дол. США, по пені - 325 522,95 грн. Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на надані нею докази про те, що вона не підписувала додаткових угод, на існування довідки Національного Банку України № 20-0004/97404 від 28.11.2016 року та висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 24.10.2016 року.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав:

Відповідно до п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.

Як убачається із матеріалів справи, 23.10.2006 року між АКБ ТАС «Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ Сведбанк) та ОСОБА_2, укладений кредитний договір № 1603/1006/88-002, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 45 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% на рік за весь строк користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 23 жовтня 2016 року (т.1 а.с.5).

Відповідно до п.2 даного кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання виступає іпотека: будинок, земельна ділянка та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між банком і ОСОБА_4. При непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд.

Відповідно до п.п. 3.1. п.3 кредитного договору позичальник зобов'язувався погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця через касу банку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, крім випадків, передбачених п.3.8, 3.9 та 5.1.4 договору.

Згідно п.п.10.2 п.10 кредитного договору зміни та доповнення в договір, в тому числі щодо зміни суми кредиту, вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, що є невід'ємною частиною даного договору, крім випадків передбачених цим договором.

29.05.2007 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року згідно якої п.1.1 договору викладено в наступній редакції: «Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 52 000 доларів США на строк з 23.10.2006 року по 23.10.2016 року на умовах, передбачених у цьому Договорі…», сторонами також внесені зміни до графіку погашення кредиту (т.1 а.с.9-10).

23.10.2007 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року згідно якої п.1.1 договору викладено в наступній редакції: «Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) доларів США (надалі Кредит) на строк з 23.10.2006 року по 23.10.2016 року на умовах, передбачених у цьому Договорі…», сторонами також внесені зміни до графіку погашення кредиту (т.1 а.с.11-12).

23.04.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, згідно яких змінено розмір строкової заборгованості за кредитом до 51 203 доларів США, визначений розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, який складає 6 963,34 долари США 34 центи (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 3 450 доларів США та прострочена заборгованість за відсотками складає 3 513 доларів США 34 центи) і викладено кредитний договір №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року у новій редакції (т.1 а.с.13-17).

23.04.2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №4 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, у якому:

- згідно п.1 встановлено попередній розмір строкової заборгованості за кредитом у сумі 51 203 доларів США;

- згідно п.1.1 встановлено попередній розмір простроченої заборгованості за кредитом у сумі 3 450 доларів США;

- згідно п.1.2 встановлено попередній розмір простроченої заборгованість за відсотками у сумі 3 513 доларів США 34 центи;

- згідно п.1.3 встановлено розмір строкової заборгованості по процентах у розмірі 446 доларів США 20 центів;

- згідно п.3 встановлено розмір строкової заборгованості за кредитом у сумі 58 166,34 доларів США і відображена на позичковому рахунку позичальника №2203.6.0703222.01;

- згідно п.3.1 збільшено строк користування кредитом до 23.10.2021 року;

- згідно п.4 змінено розмір відсотків і періоди нарахувань відсотків, зокрема з 10.02.2012 року по 23.10.2021 року, яка становить 17,32 % річних.

- згідно п.5 визначено розмір ануїтетних платежів: починаючи з 10 червня 2010 року у сумі 614,83 доларів США, починаючи з 10 березня 2011 року у сумі 705, 39 доларів США, починаючи з 10 березня 2012 року у сумі 933,64 доларів США (т.1 а.с.18).

Відповідно висновку Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса №303/5592 від 25.05.2017 року:

1. У договорах про внесення змін та доповнень №3 та №4 до кредитного договору № 1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, укладеному 23.04.2010 року, розташовані в рядках «Від імені Позичальника» та «Підпис» виконані пастою (пастами) для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_2;

2. Питання чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у договорі про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, укладеному 10.03.2012 року не вирішувались оскільки клопотання експерта про надання документів не було виконано в повному обсязі (т.2 а.с.220-223).

19.03.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №5 до кредитного договору №1603/1006/88-002 від 23.10.2006 року, згідно якого розмір відсотків і періоди нарахувань відсотків становить 17,32 % річних з 20 березня 2012 року по 23 жовтня 2021 рік (т.1 а.с.20).

Згідно висновку Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса № 7567/9547 від 24.10.2016 року підпис від імені ОСОБА_2 в договорі про внесення змін та доповнень від 19.03.2012 року до кредитного договору № 1603/1006/88-002 від 20.10.2006 року, в графі «Позичальник:», в рідку «Підпис» виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2 (т.3 а.с.32-34)

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним пакетом ОСОБА_2 (т.1 а.с.29-43).

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним пакетом ОСОБА_2 (т.1 а.с.44-51).

ПАТ «Альфа банк» 18 червня 2012 року направив ОСОБА_2 повідомлення про відступлення прав вимоги за її кредитним договором (т.1 а.с.111-112).

ОСОБА_2 неналежно виконувались взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 30 січня 2017 року виникла прострочена заборгованість: за кредитом у сумі 49 023,53 дол. США, по відсотках - 29 226,04 дол. США., пеня - 325 522 грн. 94 коп.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався Банк в обґрунтування заявлених вимог, зокрема на обставини, встановлені рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 липня 2014 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції правильно застосував зазначену норму закону та при розгляді цієї справи ґрунтувався на обставинах, встановлених рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 липня 2014 року (т.2 а.с.81-84) у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначеним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позову виключно з підстав ст.4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо укладення кредитного договору з ОСОБА_2, внесення до нього змін, переходу права вимоги у межах цього договору до інших фінансових установ, а також факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитною угодою, у зв'язку з чим за станом на 10 грудня 2013 року утворилася заборгованість. На підтвердження заборгованості за станом 30 січня 2017 року Банк пред'явив належні і допустимі докази, яким суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.212 ЦПК України дав належну правову оцінку.

Посилання в апеляційній скарзі на фальшування додаткових угод до кредитного договору виключно з тих підстав, що на них стоять печатки з неправильною назвою банківської установи, у розумінні приписів ст. 203, ст.205, ст.215 ЦК України не можуть бути підставою для того, щоб визнати їх нікчемними або недійсними, оскільки ці угоди підписані ОСОБА_2 та частково виконувалися нею упродовж тривалого часу.

Висновок судової експертизи № 7567/9547 від 24.10.2016 року про те, що підпис від імені ОСОБА_2 в договорі про внесення змін та доповнень від 19.03.2012 року до кредитного договору № 1603/1006/88-002 від 20.10.2006 року в графі «Позичальник:», в рядку «Підпис» виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2 (т.3 а.с.32-34), не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Так, за змістом угоди від 19 березня 2012 року сторони погодили застосування відсоткової ставки у розмірі 17,32%, починаючи з 20 березня 2012 року, тоді як у попередній додатковій угоді від 23 квітня 2010 року застосування такого розміру відсоткової ставки передбачалося з 10 лютого 2012 року, тобто застосування підвищеної відсоткової ставки відстрочено на один місяць. При цьому, ОСОБА_2, не дивлячись на тривалий розгляд справи, так і не надала суду належних і допустимих доказів у підтвердження того, умови додаткової угоди від 19 березня 2012 року призвели до необґрунтованого збільшення розміру заборгованості.

У висновку спеціаліста №10 від 23 серпня 2017 року дослідження заборгованості проведене без врахування умов додаткових угод до кредитного договору, а тому цей доказ не може бути прийнятий до уваги.

Виходячи із встановленого, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить посилань на засоби доказування, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції, а тому відсутні передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.303, ст.307, ст.308, ст.315, ст.319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.А. Лобов

Судді: П.С. Абрамов

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов