Рішення № 68907898, 12.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1338/16-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/3448/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 4 12.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна про визнання недійсним шлюбного договору та поділ майна подружжя,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя. Заявлені вимоги мотивувала тим, що перебувала із відповідачем у шлюбі із 21 вересня 2002 року по 09 лютого 2016 року. 22 березня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюбний договір, яким визначили правовий режим набутого ними під час шлюбу майна, а тому вважає, що поділ майна має бути здійснений відповідно до його умов. В подальшому неодноразово уточнювала позовні вимоги, в зв'язку із тим, що під час розгляду справи з'ясувалось, що відповідачем знято з депозиту грошові кошти, які за шлюбним договором віднесено до її власності, та відчужено транспортний засіб на користь матері ОСОБА_4 Остаточно уточнивши позовні вимоги в квітні 2017 року, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Hihglander, укладеного 09 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за умовами шлюбного договору визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку пл. 0,1922 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 20000 доларів США з врахуванням процентів на підставі договору банківського вкладу від 15 грудня 2014 року, укладеного ОСОБА_3 із ПАТ «Банк Форвард», грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 10000 грн. з врахуванням процентів на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» 14 лютого 2015 року, грошові кошти в іноземній валюті (депозити) з врахуванням процентів на суму банківських вкладів на підставі депозитних договорів на суми 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США, що були укладені між ОСОБА_2 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 200000 грн. із врахуванням процентів на підставі договору-заяви від 06 лютого 2015 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, грошові кошти на суму 20005 доларів США з врахуванням процентів на суму банківського вкладу на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 16 березня 2015 року, автомобілі Toyota Hihglander, Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1, Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2, грошові кошти у розмірі 70000 доларів США, грошові кошти у розмірі 520000 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя, відповідно до умов шлюбного договору, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, грошові кошти у сумі 20000 доларів США за договором банківського вкладу між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Форвард» від 15 грудня 2014 року, 10000 грн. за договором банківського вкладу між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» від 14 лютого 2015 року, на суми 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США за договорами банківського вкладу, укладеними нею із АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на суму 20005 доларів США за договором банківського вкладу від 16 березня 2015 року, укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на автомобілі Toyota Hihglander, Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1, грошові кошти у розмірі 520000 грн. За ОСОБА_3 визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку пл. 0,1922 га. за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, автомобіль Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2, грошові кошти у розмірі 70000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти у сумі 41183,75 доларів США, що еквівалентно 1107842,87 грн. Врахувати боргові зобов'язання за кредитними договорами шляхом залишення їх виконання за ОСОБА_3 одноособово, з урахуванням визнання за ОСОБА_3 права приватної власності на 70000 доларів США, з яких 27116 доларів США належали ОСОБА_2 та які вона залишає за ОСОБА_3 в якості компенсації за свою частину зобов'язань.

В квітні 2016 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбного договору та поділ майна подружжя, посилаючись на те, що укладання спірного шлюбного договору не відповідало його волевиявленню, внутрішній волі та вчинено під впливом тяжкої обставини, якою скористалася відповідач, і на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки ОСОБА_2 дізналася про його стосунки з іншою жінкою та почала шантажувати його розповсюдженням неправдивої та ганебної інформації за місцем його роботи про його особисте життя. Злякавшись, що це вплине на його авторитет та кар'єрне зростання, він був змушений укласти шлюбний договір, за яким відповідач отримує більшу частину майна подружжя, незважаючи на те, що воно було придбане за рахунок зароблених ним грошових коштів. Крім цього, вказував, що на підставі шлюбного договору неможливий перехід до одного з подружжя права власності на нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Також зазначав, що за п. 2.10 шлюбного договору розподіляються кошти, розміщені в банківській ячейці, якої у нього ніколи не було, кошти зберігалися вдома та були привласнені відповідачем.

На підставі вищевикладеного вважав, що майно підлягає поділу згідно норм СК України, та остаточно уточнивши позовні вимоги в березні 2017 року, просив визнати недійсним шлюбний договір від 22 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, поділити спільно нажите майно, визнавши за ним право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки за цією ж адресою, 1/6 частину квартири АДРЕСА_3, ? частин земельних ділянок пл. 0,149 га., 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, ? частину квартири АДРЕСА_2, автомобіль Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_2, Toyota Hihglander, д.н.з. НОМЕР_3, на загальну суму 3899965,50 грн. Визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину будинку АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки за цією ж адресою, ? частин земельних ділянок пл. 0,149 га., 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, ? частину квартири АДРЕСА_2, автомобіль Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 3320127,50 грн. Різницю між вартістю виділеного майна у розмірі 579838 грн. зарахувати в рахунок боргових зобов'язань за кредитними договорами 782852,59 грн. і решту боргових зобов'язань стягнути із ОСОБА_2 на його користь.

Окремо просив здійснити розподіл грошових коштів, визнавши за ним та ОСОБА_2 за кожним право власності на ? грошових коштів відповідно до банківських вкладів на суму 10000 грн. за договором, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 14 лютого 2015 року, на суми 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США за договорами, укладеними між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, ? грошових коштів у розмірі 70000 у вигляді грошових заощаджень в готівковій формі, ? грошових коштів у розмірі 520000 грн. у вигляді грошових заощаджень у готівковій формі. Стягнути із ОСОБА_2 на його користь 4595 доларів США та 5000 грн. в зв'язку із виплатою їй грошових коштів після ліквідації АТ «Фінанси та Кредит» та АТ «Дельта Банк». Стягнути із ОСОБА_2 на його користь ? частину коштів у сумі 35000 доларів США та 260000 грн., оскільки готівкові кошти зберігаються у неї. Виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на майно домашнього вжитку на суму 327698 грн. та стягнути із неї на користь ОСОБА_3 половину його вартості у розмірі 163849 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року позови частково задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Hihglander, укладеного 09 березня 2016 року, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 20000 доларів США, 10000 грн., 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США, 200000 грн., 20005 доларів США, автомобілі Toyota Hihglander, Mitsubishi Outlander, Nissan Juke.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 20000 доларів США на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Форвард» 15 грудня 2014 року, грошові кошти відповідно до банківського вкладу на суму 10000 грн. на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» 14 лютого 2015 року, грошові кошти в іноземній валюті на підставі депозитних договорів на суму 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США, укладені між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, грошові кошти на суму 20005 доларів США на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 16 березня 2015 року, автомобіль Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1, грошові кошти у розмірі 520000 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, автомобіль Toyota Hihglander, д.н.з. НОМЕР_3, автомобіль Mitsubishi Outlander. Враховано боргові зобов'язання за кредитними договорами шляхом залишення їх виконання за ОСОБА_3 одноособово.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року в частині задоволення зустрічного позову та поділу майна подружжя на загальних підставах СК України, задовольнивши її вимоги в повному обсязі, а в іншій частині - визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та врахування боргових зобов'язань сторін за кредитними договорами шляхом залишення їх виконання за ОСОБА_3 одноособово залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд жодним чином не мотивував невідповідність шлюбного договору нормам чинного законодавства, а безпідставно застосував ч. 1 ст. 233 ЦК України; також неправильно застосовано ст. 70 СК України, оскільки поділ майна подружжя мав відбуватися згідно умов шлюбного договору; судом проігнорована вимога щодо розподілу 70000 доларів США у готівкових заощадженнях, наявність яких визнавали обидві сторони. Також суд не стягнув із відповідача на її користь 41183,75 доларів США, які належать їй за умовами шлюбного договору, але були таємно зняті з рахунків відповідачем до розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись в частині поділу спільного майна подружжя на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року в частині поділу майна та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом неправильно встановлено обсяг спільного майна подружжя, яке підлягає розподілу, порушено презумпцію рівності часток і фактично боргові зобов'язання сторін, за рахунок яких придбавалося спільно нажите майно подружжя, були покладені тільки на відповідача і не враховані при поділі майна.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували із 21 вересня 2002 року у шлюбі, розірваному рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року (а. с. 105 т. 2).

22 березня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюбний договір (а. с. 17 - 18 т. 1).

Згідно п. 2.1 договору, грошові вклади, внесені до банківських установ подружжям під час шлюбу, також відсотки та компенсації до них являються, під час шлюбу та у випадку його розірвання, власністю того з подружжя, за ким із сторін цього договору визначена сума грошових депозитних вкладів, чи то розміщені грошові кошти в банківських ячейках. Усі інші грошові вклади, готівкові кошти, які не визначені даним договором, розподіляються у відповідності до умов цього договору між сторонами порівну.

Згідно п. 2.8 договору, майно, яке придбане у шлюбі, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка пл. 0,1922 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, автомобіль Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Майно, яке придбане у шлюбі, а саме земельна ділянка пл. 0,149 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4, земельна ділянка пл. 0,023 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4, квартира АДРЕСА_2, банківський вклад (депозит) на суму 20000 доларів США з врахуванням процентів на суму банківського вкладу на підставі договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Форвард», банківський вклад (депозит) на суму 10000 грн. з врахуванням процентів на суму банківського вкладу на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» 14 лютого 2015 року, банківські вклади в іноземній валюті (депозити) з врахуванням процентів на суму банківських вкладів на підставі депозитних договорів на суму 2710 доларів США, 3530 доларів США, 750 доларів США, 2200 доларів США, що були укладені між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, банківський строковий вклад (депозит) на суму 200000 грн. з врахуванням процентів на суму банківського вкладу на підставі договору-заяви, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 06 лютого 2015 року, банківський вклад (депозит) на суму 20005 доларів США з врахуванням процентів на суму банківського вкладу на підставі договору строкового банківського вкладу зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 16 березня 2015 року, автомобіль Toyota Hihglander, д.н.з. НОМЕР_3, автомобіль Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1 належать на праві власності ОСОБА_2

За домовленістю між сторонами грошові кошти в розмірі 70000 доларів США, які розміщені в банківській ячейці ПАТ «Укрексімбанк» у відповідності до умов цього договору розподіляються між сторонами наступним чином: сума грошових коштів у розмірі 42884 долари США належить у відповідності до умов цього договору на праві приватної власності ОСОБА_3, сума грошових коштів в розмірі 27116 доларів США належить у відповідності до умов цього договору на праві приватної власності ОСОБА_2

Згідно п. 3.5 договору, сторони домовилися про те, що у випадку розірвання шлюбу між ними поділ майна буде проведено згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 3.6 договору, сторони підтверджують, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин. Договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їхні особисті підписи на договорі.

Згідно п. 5.3, 5.4 договору, сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень і суперечностей відносно умов даного договору. Сторони заявляють, що жодна з них не поставлена даним договором у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Крім того, 08 червня 2007 року ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту № 11164032000, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у формі кредитної лінії на суму 60300 доларів США до 08 червня 2028 року під 9,5 % річних (а. с. 31 - 36 т.1). 29 жовтня 2010 року ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту, за умовами якої змінили базову валюту на українську гривню і встановили ліміт кредитної лінії 401342,81 грн. (а. с. 37 - 45 т. 1).

08 червня 2007 року ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки № 68463, за умовами якого забезпечено вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору № 11164032000, та за яким предметом іпотеки є належні ОСОБА_3 земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. у АДРЕСА_4 (а. с. 46 - 50 т. 1).

28 грудня 2006 року ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту № 11105650000 з подальшими доповненнями, за умовами якого ОСОБА_3 одержав грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії в розмірі 200000 доларів США до 28 грудня 2027 року під 9,5 % річних, в подальшому ліміт кредитної лінії визначено в розмірі 1692981,76 грн. (а. с. 60 - 98 т. 1).

07 березня 2007 року ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки № 59587, за умовами якого забезпечено вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору № 11105650000, та за яким предметом іпотеки є належна ОСОБА_3 квартира за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 99 - 104 т. 1).

ОСОБА_3 придбав земельну ділянку пл. 0,0230 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2007 року № 749, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 24 жовтня 2007 року (а. с. 167 т. 1).

ОСОБА_3 придбав земельну ділянку пл. 0,1490 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер НОМЕР_6 за адресою АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 червня 2007 року № 746, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 24 жовтня 2007 року (а. с. 168 т. 1).

ОСОБА_2 придбала земельну ділянку пл. 0,1922 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_8 за адресою за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення Данилівської сільської ради від 15 грудня 2006 року № 410, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 від 14 серпня 2007 року (а. с. 169 т. 1).

ОСОБА_2 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 січня 2012 року (а. с. 179 т. 1).

10 листопада 2014 року ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу автомобіль Toyota Hihglander, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, загальний легковий універсал В, номер шасі НОМЕР_10, об'єм двигуна 2672, зареєстрований 28 лютого 2015 року на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 170 - 172 т. 1).

09 березня 2016 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 автомобіль Toyota Hihglander за 100000 грн. (а. с. 52 - 53 т. 3).

09 березня 2016 року автомобіль Toyota Hihglander перереєстрований на ОСОБА_4 згідно довідки територіального сервісного центру від 24 березня 2017 року № 139 (а. с. 28 т. 3).

ОСОБА_3 придбав автомобіль Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску, тип легковий, номер шасі НОМЕР_11, об'єм двигуна 2378, зареєстрований 31 грудня 2013 року (а. с. 173 т. 1).

08 липня 2004 року ОСОБА_3 придбав на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 174 т. 1).

22 червня 2002 року ОСОБА_3 придбав на підставі договору купівлі-продажу 1/6 частин квартири АДРЕСА_3 (а. с. 184 т. 1).

В матеріалах справи наявний висновок про вартість майна, складений суб'єктом оціночної діяльності ПП «Експерт-Консалт-Центр» на замовлення ОСОБА_3, згідно якого вартість будинку АДРЕСА_1 станом на 11 квітня 2016 року становить 2453275 грн. без урахування вартості земельної ділянки, вартість якої складає 351380 грн.; вартість квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, становить 2812906 грн., вартість земельної ділянки у с. Кожухівка пл. 0,149 га. становить 272402 грн., пл. 0,023 га. - 35717 грн. (а. с. 201 - 205 т. 1).

Згідно довідки АТ «УкрСиббанк» від 25 травня 2016 року, сума погашення за кредитним договором № 11105650000 від 28 грудня 2006 року з траншами: до 23 жовтня 2015 року - 77894,96 доларів США, 68260,20 доларів США, 151505 грн., 60587,68 грн., 441500,50 грн., 598203,03 грн., після 23 жовтня 2015 року - 44888 грн., 80319,22 грн., залишок заборгованості на 24 травня 2016 року - 1055088,26 грн. За кредитним договором № 11164032000 від 08 червня 2007 року з траншами: до 23 жовтня 2015 року - 9571,60 доларів США, 17633,57 доларів США, 111699,67 грн., 161425 грн., після 23 жовтня 2015 року - 11356,38 грн., 21165,14 грн., залишок заборгованості на 24 травня 2016 року - 278286,76 грн. (а. с. 47 т. 2).

Згідно довідки АТ «УкрСиббанк» від 17 січня 2017 року, залишок кредитної заборгованості за кредитними договорами складає 261248,23 грн. та 987742,16 грн. (а. с. 215 - 218 т. 2).

Згідно виписки по угоді ПАТ «Банк Форвард» від 17 січня 2017 року, ОСОБА_3 достроково зняв кошти з депозиту в розмірі 20000 доларів США 15 червня 2015 року (а. с. 211 т. 2).

24 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав суму банківського вкладу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в розмірі 191884,53 грн. (а. с. 213 т. 2).

Також, згідно довідки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 26 грудня 2016 року № 153-4/3906, депозитний рахунок, відкритий в доларах США на ім'я ОСОБА_3 відповідно до угоди від 16 березня 2015 року, закрито 18 червня 2015 року і кошти в розмірі 20005 доларів США отримані через касу банку (а. с. 214 т. 2).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що автомобіль Toyota Hihglander, д.н.з. НОМЕР_3 було придбано під час перебування сторін у шлюбі та продано ОСОБА_3 після його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не давала згоди на відчуження автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя та відчужений ОСОБА_3 своїй матері після розірвання шлюбу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Toyota Hihglander, д.н.з. НОМЕР_3, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09 березня 2016 року, які, крім того, ніким із сторін в апеляційних скаргах не заперечуються.

Разом із тим, встановлюючи обсяг іншого майна подружжя, суд першої інстанції не врахував роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до якого вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зокрема, суд не дослідив обставини наявності грошових коштів на банківських рахунках і готівкових коштів та передчасно визнав їх спільним сумісним майном подружжя.

Також суд відмовив в поділі майна домашнього вжитку та грошових коштів, оскільки сторонами не надано допустимих та наявних доказів існування грошових коштів та придбання зазначеного майна.

Одночасно в резолютивній частині рішення суд всупереч своїм попереднім висновкам визнав право власності за ОСОБА_2 на грошові кошти у розмірі 520000 грн.

Також, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним шлюбного договору, суд першої інстанції виходив із того, що шлюбний договір посвідчено нотаріусом в порушення норм чинного законодавства України, однак жодним чином не мотивував своїх висновків.

Крім того, здійснюючи розподіл майна подружжя та визнаючи за кожною із сторін право власності на спірне майно, суд не навів будь-яких мотивів свого рішення, виходячи з чого ним визнано право власності на конкретне майно за позивачем або відповідачем.

При цьому вартість майна судом не встановлена і докази такої вартості сторонами не надано, окрім висновку про вартість майна, складений суб'єктом оціночної діяльності ПП «Експерт-Консалт-Центр» на замовлення ОСОБА_3, а вартість квартири по вул. Єреванській та транспортних засобів відповідачем визначена взагалі на підставі даних з веб-сторінок щодо продажу аналогічного майна.

Колегія суддів враховує вимоги, що пред'являються до доказів, що визначені ст. ст. 57 - 59, 64 ЦПК України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, вартість частини спірного майна визначено у висновку про оцінку майна станом на 11 квітня 2016 року, із яким колегія суддів погодитися не може, оскільки його складено оцінювачем, який не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, звіт складений більше ніж за рік до ухвалення рішення і не відповідає вимогам про дійсну ринкову вартість, а тому таким звітом не можна керуватись при вирішенні питання щодо вартості майна.

Також колегія суддів враховує, що висновок про розподіл майна подружжя відповідно до вимог СК України зроблено судом, виходячи із необґрунтовано задоволених вимог про визнання недійсним шлюбного договору.

Виходячи із вищевикладеного, рішення суду в цій частині не можна вважати законним і обґрунтованим, воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо обсягу майна, яке підлягає поділу в порядку поділу майна подружжя, та відповідно позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Так, доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, а сторонами взаємно визнається, що під час перебування у шлюбі ними набуто право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку пл. 1922 га. за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, автомобілі TOYOTA HIGHLANDER, NISSAN JUKE, MITSUBISHI OUTLANDER.

Таким чином, зазначене майно підлягає визнанню спільним майном подружжя із задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Також із матеріалів справи вбачається, що впродовж 2015 року ОСОБА_3 знято з рахунків всі грошові кошти за укладеними ним договорами банківського вкладу. Згідно виписки по угоді ПАТ «Банк Форвард» від 17 січня 2017 року, ОСОБА_3 достроково зняв кошти з депозиту в розмірі 20000 доларів США 15 червня 2015 року (а. с. 211 т. 2); 24 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав суму банківського вкладу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в касі ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 191884,53 грн. (а. с. 213 т. 2); згідно довідки ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 26 грудня 2016 року № 153-4/3906, депозитний рахунок, відкритий в доларах США на ім'я ОСОБА_3 відповідно до угоди від 16 березня 2015 року, закрито 18 червня 2015 року і кошти в розмірі 20005 доларів США отримані через касу банку (а. с. 214 т. 2).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не надано доказів існування будь-яких коштів на рахунках, відкритих за договорами, укладеними ОСОБА_2, враховуючи, що банки ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» знаходяться у стадії ліквідації і тимчасовою адміністрацією з 2015 року проводяться виплати їх вкладникам.

Під час апеляційного перегляду справи сторони не заперечували, що до розірвання шлюбу ними знято грошові кошти з банківських рахунків, які в тому числі витрачено на погашення заборгованості за кредитними договорами.

Також сторонами не надано доказів наявності в натурі готівкових грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і підлягають відхиленню вимоги про визнання спільним майном подружжя грошових коштів на банківських рахунках та готівкових коштів в розмірі 70000 доларів США та 520000 грн., та вимоги обох сторін про поділ цього майна.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлялися вимоги про поділ майна подружжя, при цьому ОСОБА_2 просила здійснити поділ майна, виходячи із положень шлюбного договору від 22 березня 2015 року, а ОСОБА_3 - відповідно до загальних вимог СК України, визнавши шлюбний договір недійсним.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 СК України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Відповідно до ч. 3 ст. 97 СК України сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Пунктом 3.5 шлюбного договору, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визначено, що у випадку розірвання шлюбу між сторонами поділ майна буде проведено згідно з умовами цього договору.

Отже, передумовою поділу майна подружжя є визначення питання щодо відповідності шлюбного договору вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч. 2 ст. 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до ст. 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми ст. ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Так, ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Норма ст. 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-230цс14.

Згідно з ч. 5 ст. 93 СК України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

В силу положень ч. 2 ст. 97 СК України та ч. 5 ст. 93 СК України при укладенні шлюбного договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. ст. 57, 60 СК України, однак, на підставі шлюбного договору неможливий перехід до одного з подружжя права власності на нерухоме майно та інше майно, яке підлягає державній реєстрації.

Колегія суддів не погоджується із доводами ОСОБА_3, що всупереч ч. 5 ст. 93 СК України за умовами укладеного між сторонами шлюбного договору було передано у власність іншому з подружжя майно, яке підлягає державній реєстрації, оскільки подружжя таким чином при укладенні шлюбного договору визначило правовий режим набутого ними в шлюбі майна, зареєстрованого за одним із них, що відповідає вимогам ст. 97 СК України.

Іншими підставами для визнання шлюбного договору недійсним ОСОБА_3 вважав його укладення на вкрай невигідних для себе умовах та під впливом тяжкої обставини, посилаючись на те, що ОСОБА_2 нібито шантажувала його розголосом особистого життя їх спільній доньці ОСОБА_8, а також за місцем роботи, що могло б негативно вплинути на його кар'єрне зростання та фінансове становище.

Відповідно до ст. 103 СК України шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Разом із тим, твердження ОСОБА_3 про його занепокоєння тим фактом, що ОСОБА_2 розповість ОСОБА_8 про стосунки з іншою жінкою, спростовуються нотаріально засвідченою заявою самої ОСОБА_8, яка повідомила, що ОСОБА_3 сам розповів їй про наявність позашлюбних стосунків ще до підписання шлюбного договору, а саме 11 березня 2015 року, та що шлюбний договір для них розцінювався як шанс для збереження шлюбу.

Посилання ОСОБА_3 про шантажування його ОСОБА_2 не підтверджуються жодним доказом та відхиляються колегією суддів.

В матеріалах справи наявна копія листа ОСОБА_2 на ім'я голови правління ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» із копіями на інші адреси, в якому остання посилалася на дії ОСОБА_3 щодо невиконання умов шлюбного договору та викрадення її особистого майна. Лист датовано 12 квітня 2016 року (а. с. 108 - 110 т. 2).

Разом із тим, в силу хронології подій даний доказ як не підтверджує, так і не спростовує обставин, на які посилався позивач за зустрічним позовом, станом на 22 березня 2015 року та раніше.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання шлюбного договору недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та відхиляються колегією суддів.

Таким чином, із урахуванням чинності шлюбного договору від 22 березня 2015 року, поділ майна підлягає згідно з умовами п. п. 2.8 - 2.9 даного договору, окрім майна, яке не визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, а саме банківських вкладів та готівкових коштів.

При цьому за ОСОБА_2 має бути визнано право власності на земельні ділянки пл. 0,149 га. та 0,023 га. по АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_2, автомобілі TOYOTA HIGHLANDER, NISSAN JUKE, а за ОСОБА_3 - на житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку пл. 1922 га. за цією ж адресою, 1/6 частини квартири АДРЕСА_3, та автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про врахування кредитних зобов'язань, колегія суддів приймає до уваги, що згідно з п. 2.7 шлюбного договору будь-які зобов'язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є спільними зобов'язаннями подружжя в незалежності від того, хто є стороною таких договорів.

Оскільки сторонами не надано належних та допустимих доказів щодо вартості майна подружжя, частка кредитних зобов'язань в загальному розмірі майна є невідомою, а отже суд позбавлений можливості врахувати кредитні зобов'язання як компенсацію в розмірі вартості частки майна на користь іншого з подружжя.

Поділ зобов'язань за кредитними договорами в рівних частинах між подружжям, як це передбачено у шлюбному договорі, також є неприйнятним, оскільки є фактично зміною умов кредитного договору, проти чого заперечує АТ «УкрСиббанк», та призведе до виходу за межі позову в обох випадках, а тому позови не підлягають до задоволення в такому вигляді.

При цьому ОСОБА_3 не позбавлений можливості після погашення кредитних зобов'язань перед банком звернутися до ОСОБА_2 із позовом про відшкодування половини їх розміру в силу вимог п. 2.7 шлюбного договору.

Позовні вимоги кожної із сторін про стягнення з іншої сторони вже знятих з рахунків грошових коштів на свою користь колегія суддів відхиляє в зв'язку із відсутністю доказів, що ці кошти були зняті з рахунку після розірвання шлюбу 09 лютого 2016 року, або до розірвання шлюбу, але коштами розпорядилися не за взаємною згодою подружжя (ст. 65 СК України).

Також колегія суддів відмовляє ОСОБА_3 в поділі майна домашнього вжитку, оскільки сторонами не надано наявних доказів його існування, доказів вартості і взагалі його придбання такого майна у вигляді чеків, квитанцій про оплату тощо, яке зазначене без ознак індивідуалізації.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його часткового скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу залишається без змін, оскільки в цій частині воно є законним і обґрунтованим і висновки суду в цій частині не спростовані жодною із апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 9287,72 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 9232,60 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_3 судовий збір сплачено надмірно, решта 5055,08 грн. підлягає поверненню на його користь.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року скасувати в частині визнання майна спільною сумісною власністю, визнання шлюбного договору недійсним, поділу майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фурдакова Марія Олексіївна про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно:

житловий будинок АДРЕСА_1;

земельну ділянку, загальною площею - 0,1922 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_8;

1/6 частини квартири АДРЕСА_3;

земельну ділянку, загальною площею - 0,149 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4;

земельну ділянку, загальною площею - 0,023 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_4;

квартиру АДРЕСА_2,;

автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, чорного кольору, тип - загальний легковий універсал В, номер шасі НОМЕР_12, об'єм двигуна 2672 куб.см.;

автомобіль NISSAN JUKE, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, червоного кольору тип - хетчбек В легковий, номер шасі - НОМЕР_13, об'єм двигуна - 1598 куб.см.;

автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, чорного кольору, тип легковий, номер шасі - НОМЕР_11, об'єм двигуна - 2378 см. куб.;

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:

земельну ділянку, загальною площею - 0,149 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_6, що знаходиться по АДРЕСА_4;

земельну ділянку, загальною площею - 0,023 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться по АДРЕСА_4;

квартиру АДРЕСА_2;

автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, чорного кольору, тип - загальний легковий універсал В, номер шасі НОМЕР_12, об'єм двигуна 2672 куб.см.;

автомобіль NISSAN JUKE, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, червоного кольору тип - хетчбек В легковий, номер шасі - НОМЕР_13, об'єм двигуна - 1598 куб.см.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1;

земельну ділянку, загальною площею - 0,1922 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_8, що знаходиться по АДРЕСА_1;

1/6 частину квартири АДРЕСА_3;

автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, чорного кольору, тип легковий, номер шасі - НОМЕР_11, об'єм двигуна - 2378 куб.см.

В іншій частині позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

В частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, чорного кольору, тип - загальний легковий універсал В, номер шасі НОМЕР_12, об'єм двигуна 2672 куб.см., укладеного 09 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 9287,72 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 9232,60 грн.

Повернути ОСОБА_3 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2208,80 грн., що внесений квитанцією від 13 квітня 2016 року № 287958005, код отримувача 37886067, отримувач Васильківський УДКСУ, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, на рахунок 31218206700176, та надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2846,28 грн., що внесений платіжним дорученням від 17 травня 2017 року № 118, код отримувача 37955989, отримувач ГУ ДКСУ у Київській області, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, на рахунок 31217206780001.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.