Ухвала суду № 68905278, 11.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

_______________

У Х В А Л А

11.09.2017р. Справа №905/8389/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк, №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця у справі за позовом Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк,

до Державного підприємства Артемвугілля, м.Горлівка Донецької області,

про стягнення 235037259,75 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. (повний текст складено 17.02.2014р.) у справі №905/8389/13 позовні вимоги Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк, задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства Артемвугілля (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр..Леніна, 13, п/р 26001000788001 у філії ВАТ КБ "Надія" МФО 335719 код ЄДРПОУ 32270533) на користь Державного підприємства Регіональні електричні мережі (07300, Київська область, м.Вишгород, код ЄДРПОУ 32402870) в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі (83114, м.Донецьк, вул. Щорса, 87, р/р зі спец. режимом використання 260313011490 у Філії - ДОУ ПАО "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719, п/р 2600537096201 в ПАТ "Енергобанк" м.Київ, МФО 300272 ЄДРПОУ 26390719) основну заборгованість у сумі 224 581 064,71 грн., пеню у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2 975 513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73080,00грн. В задоволенні в іншій частині позову відмовлено.

28.03.2014р. на виконання даного процесуального документу господарського суду Донецької області по справі №905/8389/13 видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2014р. скаргу Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк, №4050/12 від 17.06.2014р. на дії органу державної виконавчої служби (в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України) задоволено; визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 12.05.2014р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. у справі №905/8389/13 на підставі п.17 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

12.07.2017р. через канцелярію господарського суду Державне підприємство „Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, звернулось із скаргою №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця, у якій просить суд:

- визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною;

- зобовязати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 згідно ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067.

Разом із скаргою суду представлено заяву №04/1174 від 06.07.2017р. про відновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця.

Обґрунтуванням звернення зі скаргою, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на відсутність належного обгрунтування повернення наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2004р. по справі №905/8389/13.

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.1, 18, 37, 48 Закону України Про виконавче провадження, ст.19 Конституції України, ст.ст.115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 2, 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п.2 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.).

12.07.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області відновлено втрачену справу №905/8389/13; відновлено Державному підприємству „Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, пропущений строк на подання скарги №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця; прийнято означену скаргу до розгляду.

05.09.2017р. представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через канцелярію господарського суду Донецької області подано заперечення №17/98/2011 від 05.09.2017р. на скаргу на дії державного виконавця у справі №905/8389/13, за змістом яких просить відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі; вважає оскаржувану постанову винесену з дотриманням вимог законодавства України, посилається на Закони України "Про виконавче провадження", "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

До заперечень додано документи, наведені у переліку.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 11.09.2017р. підтримав вимоги скарги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання 11.09.2017р. не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 11.09.2017р. заперечив проти вимог скарги у повному обсязі.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. (повний текст складено 17.02.2014р.) у справі №905/8389/13 позовні вимоги Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 224 581 064,71 грн., пеню у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2975513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73080,00грн. В задоволенні в іншій частині позову відмовлено.

28.03.2014р. на виконання даного процесуального документу господарського суду Донецької області по справі №905/8389/13 видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду.

22.04.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №43044067 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №905/8389/13 про стягнення основної заборгованості у сумі 224581064,71грн., пені у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2975513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73080,00грн.

Постановами від 12.05.2014р., від 28.11.2014р., від 28.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження, ВП №43044067 було зупинено, та поновлювалось згідно постанов від 28.11.2014р. та від 19.10.2015р. про поновлення виконавчого провадження №43044067. Постановою від 12.05.2014р. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, ВП №43044067 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36979110. Також, постановою від 17.05.2017р. про арешт майна боржника ВП №11789154, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, та постановою від 17.05.2017р. про арешт коштів боржника ВП №11789154, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в перелічених банківських установах, та інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

23.05.2017р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій причинами повернення означено відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Підставою вчинення є посилання на приписи п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України Про виконавче провадження, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як вбачається з поданої скарги, предметом дослідження є дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за період з 22.04.2014р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №43044067) по 23.05.2017р., отже, у період дії як Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р., так і Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. та №1404-VIII від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в п.4 ст.18 ст.4 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Матеріали справи містять відповідь №1025553061 від 19.04.2017р. на запит №27113300 від 18.04.2017р. до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями із переліком рахунків боржника.

Однак, у матеріалах виконавчого провадження №43044067 відсутнє листування виконавчого органу з банківськими установами щодо наявності грошових коштів на цих рахунках.

Одночасно з постанови від 28.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження №43044067 слідує оголошення розшуку транспортних засобів зареєстрованих боржником, проте результат у матеріалах не відображено.

У відповідності до ст.54 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобовязані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Доказів відповідного звернення суду не надано.

З огляду на встановлене вище, в рамках виконавчого провадження ВП №43044067 державним виконавцем не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд зауважує, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду посадових осіб юридичної особи-боржника за кордон є правом, проте реалізація якого нерозривно пов'язана з обовязком виконавця вжити останнім усі необхідні заходи задля виконання судових актів.

З огляду на що, застосовано приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, п.2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 2 цієї норми передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.

Як вже зазначалось вище, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у звязку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, дослідивши фактичні обставини, судом не встановлено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а тому оскаржувана заявником постанова від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№43044067 є передчасною.

Окрім того, слід зауважити про відсутність акту на виконання ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.)

При цьому висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові у справі №14/492 від 04.02.2015р. та у постанові у справі №9/38-10 від 21.10.2014р.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2017р. у ВП№43044067 є неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, повязаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України Про виконавче провадження не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобовязати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно за приписом Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» визначено тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (ч.1 ст.1 означеного Закону).

Даний закон набрав чинності 24.05.2017р.

Як було зазначено вище, спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок примусового виконання судових рішень є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.2 означеного Закону засадами виконавчого провадження, зокрема, є верховенство права, законність, диспозитивність.

Приведеною нормою Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено припис виконавчому органу про вчинення дій щодо проваджень з примусового виконання рішень стосовно державних вугледобувних підприємств, що підлягають виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження», як їх зупинення з визначенням повного строку, тобто до 01.01.2019р.

Отже, враховуючи вищенаведені засади виконавчого провадження, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування у цьому випадку.

Відтак, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу судом не встановлено, з огляду на що, враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства Регіональні електричні мережі, м.Донецьк, №04/1173 від 06.07.2017р. в частині визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною.

Заперечення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилено судом, з огляду на викладене.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що встановлено обовязок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

Враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження, у даному випадку, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на те, що суду не надано доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, вимоги скаржника щодо зобов'язання відновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства „Регіональні електричні мережі, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця про визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною; зобовязання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 згідно ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067, задовольнити частково.

2. Визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_4 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова