Рішення № 68905, 31.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.06 Справа № 3/254.

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства "Криворізьке", м. Брянка Луганської області

до Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 113581 грн. 08 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Жидков Л.В. (дов. від 26.12.05 № 1396),

Лисенко О.В. (дов. від 26.12.05 № 1395),

від відповідача - Чумак Т.В. (дов. від 08.06.06 № 01-264)

встановив:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача переплати за користування вагонами по ст. Стаханов Донецької залізниці за період з 01.01.06 по 01.04.06 в сумі 113581 грн. 08 коп.

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 12.07.06 до 25.07.06, з 25.07.06 до 27.07.06 та з 27.07.06 до 31.07.06.

Відповідач відзивом на позов від 16.06.06 № 08-65 (а.с.89 том ІІІ) проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- що за договором від 01.01.06 № 662 позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати

оплату за користування вагонами станції Стаханов Донецької залізниці, відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачеві різницю між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача;

- вагони знаходяться у користуванні вантажовласника не тільки у пунктах навантаження й

вивантаження, а й на під’їзних путях ;

- відомості плати за користування вагонами згідно з договорами від 29.11.04 № 3/55 та від

01.01.06 № 662 станцією Стаханов виставлені до оплати позивачеві та включають до себе час знаходження вагонів у місцях навантаження - вивантаження, маневрову роботу з навантаження-вивантаження вагонів на під’їзних путях відповідача;

- позивач у розрахунку суми позову не враховував, що у залежності від часу користування вагонами плата за цей час зростає відповідно до ставок, встановлених Правилами перевезення вантажів; з вини позивача збільшився час використання вагонів на під’їзних путях відповідача;

Доповненням до відзиву від 12.07.06 №01-342 (а.с.113-114 том ІІІ) відповідач не заперечує проти позову в частині стягнення суми 10338 грн. 00 коп., при цьому пославшись на неправомірність розрахунку позивача та, надавши свої уточнені разрахунки плати за користування вагонами за січень 2006 на суму 1609 грн. 08 коп., за лютий 2006 на суму 4657 грн. 32 коп. та за березень 2006 на суму 4071 грн. 60 коп. (а.с.113 том ІІІ -33 том ІV).

Доповненням до відзиву від 24.07.06 № 01-387 відповідач зазначає, що абз.2 п.20 договору від 01.01.06 № 662 суперечить п.п.3, 4 розділу 6 Правил перевезення вантажів, за якими час користування вагонами та нарахування плати за користування вагонами здійснюється на станції відправлення та призначення, формулювання абз.2 п.20 цього договору складено економічно невірно . Відомості плати за користування вагонами складаються на підставі пам’яток між станцією та відповідачем, плату за користування вагонами повинен сплачувати залізниці позивач за фактичний час користування вагонами на під’їзному путі.

Доповненням від 20.07.06 № 505 позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог на суму 8250 грн. 04 коп., посилаючись на те, що плата за вагони №№66236605, 68603034, 68617620помилково включені до розрахунку за лютий 2006 року, та просить стягнути з відповідача 105331 грн. 04 коп. переплати за користування вагонами, що виникла за період з 01.01.06 по 01.04.06.

Заявою від 27.07.06 № 512 позивач в порядку ст.22 ГПК України уточнив предмет позову, та, керуючись ст.224 ГК України, ст. 22 ЦК України, просить стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем, що виразилися у переплаті за користування вагонами у сумі 102669 грн. 24 коп. за період жовтень-грудень 2005.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Вказані заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову від 20.07.06 № 505 та від 27.07.06 № 512 приймаються господарським судом, як такі, що не суперечать ст.22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 105331 грн. 04 коп. - понесених позивачем збитків, що виразилися у переплаті за користування вагонами за період січень-березень 2006.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі укладено договір від 01.01.06 № 662 на подачу та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) із протоколом розбіжностей та протоколом врегулювання розбіжностей до цього договору. Рішенням господарського суду Луганської області від 13.02.06 по справі №4/6пд, яке залишене без змін за Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.06, розглянуті розбіжності, що виникли між сторонами у справі при укладанні вказаного договору , та п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору, зазначені Закритим акціонерним товариством "Криворізьке" за протоколом розбіжностей виключені, п.п.18, 19 абзац 1 та абзац 2 , п.21 абзац 2 викладені у редакції Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс".

За умовами вказаного договору відповідач взяв на себе зобов’язання проводити власними

засобами по власним коліям своєчасне перевезення вантажів у вагонах парку Укрзалізниці та інших держав, що прибувають на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу позивача протягом 3 годин з моменту прийняття вагонів відповідачем, та тих, що відправляються позивачем на мережу залізниць через ст..Стаханов протягом 2 годин з моменту здачі вагонів відповідачу на фронтах навантаження-вивантаження позивача (підстава-пам’ятка). Крім того, за умовами п.20 вказаного договору позивач взяв на себе зобов’язання самостійно здійснювати розрахунки за користування вагонами зі станцією Стаханов Донецької залізниці, а відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачеві різницю між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача. На виконання умов договору, відповідач за період з 01.01.06 по 01.04.06 здійснював транспортні послуги по перевезенню вантажів зі ст. Стаханов Донецької залізниці на усі фронти навантаження, вивантаження та вивіз вагонів ( які навантажені, хворі, порожні) на ст. Стаханов Донецької залізниці, що підтверджується пам’ятками подачі та прибирання вагонів, які підписані повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень.

Як зазначалось вище, позивач взяв на себе обов’язок по оплаті за користування вагонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з січня по березень 2006 року сплачено залізниці 461457 грн. 72 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці.

В обґрунтування позовних вимог ( з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог та уточнення предмету позову) позивач посилається на те, що згідно пам’яток подачі і збирання вагонів за користування вагонами з моменту їх подання відповідачем під навантаження і розвантаження і отримання для транспортування до станції залізниці, тобто за власне користування вагонами, він сплатив за період з січня по березень 2006 –356126 грн. 68 коп., у той час, як суму 105331 грн. 04 коп. він сплатив за період фактичного користування вагонами відповідачем, та цю суму відповідач відповідно до умов договору повинен був відшкодувати позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вищевказаним договором від 01.01.06 № 662 не встановлений строк виконання відповідачем у справі обов’язку щодо відшкодування позивачеві різниці між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача, тому відповідно до ст.530 ЦК України позивачем на адресу відповідача надіслані претензії від 29.03.06 № 272 (а.с.30-31 том І) щодо оплати суми переплати плати за користування вагонами (різниці між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача) - 79886 грн. 65 коп. - за січень-лютий 2006 , та від 06.03.06 № 326 (а.с.27-28 том І) –33694 грн. 44 коп. - за березень 2006.

Вказані суми на думку позивача належить відшкодувати відповідачеві на його користь відповідно до ст.224 Господарського кодексу України та ст.ст.22, 623 Цивільного кодексу України, відповідачем зазначені суми у добровільному порядку сплачені не були, тобто відповідач порушив своє господарське зобов’язання, яке передбачене п.20 Договору від 01.01.06 № 662.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь збитків, які виразились у переплаті плати за користування вагонами у сумі 105331 грн. 04 коп. за період січень-березень 2006.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав визначених у відзиві та доповненнях до нього.

Оцінивши обставини справи та доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Договір від 01.01.06 № 662 є договором перевезення вантажів в межах під’їзної колії відповідача згідно зі ст.3 Статуту залізниць України.

Пунктом 14.1 договору від 01.01.06 № 662 , укладеного між сторонами, встановлено, що передача і приймання вагонів при поданні їх під вивантаження або навантаження здійснюється по пам’ятках з урахуванням актів про затримання вагонів.

Порядок розрахунків за послуги транспортування встановлений сторонами у п.п.17-19 договору від 01.01.06 № 662.

Пунктом 25 договору від 01.01.06 № 662 сторони встановили, що основні питання відповідальності між Підприємством (позивачем у справі) і Транспортом (відповідачем у справі) регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про залізничний транспорт” та Статутом залізниць України.

Відповідно до п.31 договору від 01.01.06 № 662 сторони домовилися, що по всіх питаннях, не передбачених даним договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними актами чинного законодавства.

Відповідач згідно зі своїм Статутом і договором від 01.01.06 № 662 є власником під’їзних колій і надає послуги по транспортуванню вантажів на власних під’їзних коліях.

Згідно зі ст. 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і збирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата, тобто відповідач є платником за користування вагонами з моменту їх прийняття від залізниці і до моменту їх передачі залізниці.

Відомості плати за користування вагонами є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження і вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання і збирання вагонів.

Як зазначалось вище, пунктом 20 договору від 01.01.06 № 662 передбачено, що позивач за користування вагонами здійснює самостійний розрахунок зі станцією Стаханов Донецької залізниці.

Згідно з розділом 2 пункту 4 “Правил користування вагонами та контейнерами”, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час подачі та забирання вагонів вказується у пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подавання або забирання вагонів.

Фактичний час користування вагонами підтверджується пам'ятками, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та не спростовується відповідачем.

За розрахунком позивача останнім за період з січня по березень 2006 року сплачено залізниці 461457 грн. 72 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці, за власне користування вагонами, він сплатив за період з січня по березень 2006 –356126 грн. 68 коп., у той час, як суму 105331 грн. 04 коп. він сплатив за період фактичного користування вагонами відповідачем (ця сума уточнена позивачем за вищевказаними заявами про зменшення розміру позовних вимог та про уточнення предмету позову, із посиланням на те, що плата за вагони №№66236605, 68603034, 68617620 помилково включена до розрахунку за лютий 2006 року), тому позивач просить стягнути з відповідача 105331 грн. 04 коп. - понесених позивачем збитків, що виразилися у переплаті за користування вагонами за період січень-березень 2006.

Зазначена сума підтверджена щомісячними розрахунками позивача з зазначенням конкретного часу користування кожного вагону на фронтах завантаження –вивантаження і є для позивача збитками.

Доводи відповідача, викладені у відзиві та доповненні до відзиву відхиляються господарським судом за необґрунтованістю, враховуючи наступне.

Статті 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов’язань, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження його майна.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання боржником, він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність при наявності вини, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, що порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові причинені цим збитки, розмір яких доводить кредитор.

Пунктами 10, 11 договору від 01.01.06 № 662 передбачено, що на завантаження і вивантаження вантажів позивачу надаються строки згідно з розділом 12 Правил перевезення вантажів і Єдиного технологічного процесу, який складає: по завантаженні - колії №2 - 12 хвилин на один вагон; колія №3-7 - 22 хвилини; по вивантаженню - колія №27 - 3,6 хвилин на один вагон; колія №7 - 26 хвилин на 2 вагони.

Стаття 34 Господарського кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і п.14.1 договору передбачено складання актів про затримання вагонів, у зв’язку з неможливістю Підприємством (позивачем ) прийняти вагони під навантаження –вивантаження з вини останнього.

Відповідачем не надано документів в підтвердження своїх доводів в частині вини позивача в затримці подачі відповідачем вагонів під навантаження –вивантаження.

Позивач довів суду невиконання відповідачем обов’язку, передбаченого п.20 договору від 01.01.06 № 662 щодо відшкодовання позивачеві різниці між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача.

Відповідачем не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача або розмір понесених позивачем збитків з вини відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв’язок між діями відповідача і понесеними збитками.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення частково, у сумі 105331 грн. 04 коп., з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

В решті позовних вимог провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, Луганська область, м. Стаханов, вул. Тепловозна, 5, код 00179364, на користь Закритого акціонерного товариства “Криворізьке”, Луганська область, м. Брянка, вул. Спасательна, 1, код 31780403, збитки у сумі 105331 грн. 04 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1053 грн. 31 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 109 грн. 42 коп.

3. Припинити провадження у справі щодо решти позовних вимог .

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –03.08.06

Суддя М.Л. Доманська