Рішення № 68904, 31.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.06 Справа № 3/253

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства "Криворізьке", м. Брянка Луганської області

до Державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 102669 грн. 24 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Жидков Л.В. (дов. від 26.12.05 № 1396), Лисенко О.В. (дов. від 26.12.05 № 1395),

від відповідача - Чумак Т.В. (дов. від 08.06.06 № 01-264)

встановив:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача переплату за користування вагонами по ст. Стаханов Донецької залізниці за період з 01.10.05 по 31.12.05 року в сумі 102669 грн. 24 коп.

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 12.07.06 до 25.07.06, з 25.07.06 до 27.07.06 та з 27.07.06 до 31.07.06.

Відповідач відзивом на позов від 16.06.06 № 08-64 (а.с.7 том ІV) проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

Витрати та збитки не передбачені договором перевезення та Статутом залізниць України не підлягають відшкодуванню (абз.8 ст.114 Статуту);

- позивач порушив умови договору, передбачені п.10 –строки на навантаження-вивантаження не виконувались, п.20 –оплата транспортних послуг здійснювалась несвоєчасно,

- вагони знаходяться у користуванні вантажовласника не тільки у пунктах навантаження й

вивантаження, а й на під’їзних путях ;

- позивач у розрахунку суми позову не враховував, що у залежності від часу користування вагонами плата за цей час зростає відповідно до ставок, встановлених Правилами перевезення вантажів; з вини позивача збільшився час використання вагонів на під’їзних путях відповідача;

Заявою від 31.07.06 № 511 позивач в порядку ст.22 ГПК України уточнив предмет позову, та, керуючись ст.224 ГК України, ст. 22 ЦК України, просить стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем, що виразилися у переплаті за користування вагонами у сумі 102669 грн. 24 коп. за період жовтень-грудень 2005.

Дослідивши матеріали справи , вислухавши представників сторін та приймаючи до уваги, що:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.03.06 №6/334 (а.с.21-26 том І), яка набрала законної сили згідно з постановою Вищого господарського суду України від 10.05.06 № 6/344 (а.с.17-20 том І), між ЗАТ “Криворізьке” (позивачем у справі) та ДВАТ “Стахановпромтранс” (відповідачем у справі) було укладено договір від 01.01.05 № 662 на подачу та прибирання вагонів (транспортне обслуговування), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання проводити власними засобами по власним коліям перевозку вантажів у вагонах парку Укрзалізниці і інших держав, що прибувають на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу позивача та які відправляються ним на мережу залізниць через станцію Стаханов Донецької залізниці.

На виконання умов договору, відповідач за період з жовтня по грудень 2005 (включно) здійснював транспортні послуги по перевезенню вантажів зі ст. Стаханов Донецької залізниці на усі фронти навантаження, вивантаження та вивіз вагонів ( які навантажені, хворі, порожні) на ст. Стаханов Донецької залізниці, що підтверджено пам’ятками подачі та прибирання вагонів, які підписані повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень.

За п. 19 укладеного сторонами договору позивач взяв на себе обов’язок по оплаті за користування вагонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з жовтня по грудень 2005 (включно) сплачено залізниці 499273 грн. 56 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви позивача про уточнення предмету позову) позивач посилається на те, що згідно пам’яток подачі і збирання вагонів за користування вагонами з моменту їх подання відповідачем під навантаження і розвантаження і отримання для транспортування до станції залізниці, тобто за власне користування вагонами, він сплатив за період з жовтня по грудень 2005 (включно) –396604 грн. 32 коп., у той час, як суму 102669 грн. 24 коп. він сплатив за період фактичного користування вагонами відповідачем, у зв’язку з несвоєчасним поданням вагонів під їх завантаження –вивантаження, яка на його думку належить відшкодуванню з відповідача на його користь відповідно до Правил та ст. 623 Цивільного кодексу України.

Позивачем на адресу відповідача надіслані претензії від 09.11.05 № 1242 (а.с.32-33 том І) щодо оплати суми переплати плати за користування вагонами (різниці між сплаченою платою за користування вагонами по ст..Стаханов та фактичним використанням позивачем вагонів на під’їзному путі відповідача) - 51058 грн. 20 коп. - за жовтень 2005 , від 09.12.05 № 1362 (а.с.30-31 том І) –60394 грн. 32 коп. –за листопад 2005 та від 12.01.06 № 10 (а.с.27-29 том І) –22041 грн. 24 коп. - за грудень 2005.

Оскільки відповідачем зазначена сума у добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду з позовом, за яким просить стягнути на свою користь збитки, які виразились у переплаті плати за користування вагонами у сумі 102669 грн. 24 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, визначених у відзиві та доповненні до нього.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення має бути скасоване в загальному порядку зацікавленою особою.

Як встановлено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 03.03.06 № 6/334, яка набрала законної сили згідно постанови Вищого господарського суду України від 10.05.06 № 6/344, договір від 01.01.05 №662 на транспортне обслуговування за своєю правовою природою є договором перевезення вантажів в межах під’їзної колії відповідача згідно ст.3 Статуту залізниць України.

Пунктом 13.1 договору, укладеного між сторонами, встановлено, що передача і приймання вагонів при поданні їх під вивантаження або навантаження здійснюється по пам’ятках з урахуванням актів про затримання вагонів.

Порядок розрахунків за послуги транспортування встановлений п.п.16, 17, 18 договору.

Пунктом 24.1 договору сторони встановили, що основні питання відповідальності між „Підприємством” і „Транспортом” регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про залізничний транспорт” та Статутом залізниць України.

Відповідно до п.30 укладеного сторонами договору сторони домовилися, що по всіх питаннях, не передбачених даним договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними актами чинного законодавства.

Відповідач згідно зі своїм Статутом і договором є власником під’їзних колій і надає послуги по транспортуванню вантажів на власних під’їзних коліях.

Згідно зі ст. 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і збирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.

За ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Тобто, згідно зі ст.119 Статуту залізниць України відповідач є платником за користування вагонами з моменту їх прийняття від залізниці і до моменту їх передачі залізниці.

Як зазначалось вище, за п. 19 укладеного між сторонами у справі договору позивач взяв на себе обов’язок по оплаті за користування вагонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з жовтня по грудень 2005 (включно) сплатив залізниці 499273 грн. 56 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці.

Відомості плати за користування вагонами є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження і вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання і збирання вагонів.

Пунктом 19 договору передбачено, що позивач за користування вагонами здійснює самостійний розрахунок зі станцією Стаханов Донецької залізниці.

Згідно з розділом 2 пункту 4 “Правил користування вагонами та контейнерами”, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час подачі та забирання вагонів указується у пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подавання або забирання вагонів.

Фактичний час користування вагонами позивачем підтверджується пам'ятками, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та не оспорюється відповідачем.

За розрахунком позивача, який доданий до позовної заяви, останній згідно пам’яток подачі і збирання вагонів за користування вагонами з моменту їх подання відповідачем під навантаження і розвантаження і отримання для транспортування до станції залізниці, тобто за власне користування вагонами, сплатив за період з жовтня по грудень 2005 (включно) –396604 грн. 32 коп., а 102669 грн. 24 коп. сплатив за період фактичного користування вагонами відповідачем, у зв’язку з несвоєчасним поданням вагонів під їх завантаження –вивантаження.

Зазначена сума підтверджена щомісячними розрахунками позивача з зазначенням конкретного часу користування кожного вагону на фронтах завантаження –вивантаження і є для позивача збитками.

Доводи відповідача, викладені у відзиві та доповненні до відзиву відхиляються господарським судом за необґрунтованістю, враховуючи наступне.

Статті 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов’язань, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження його майна.

В той же час статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Пунктом 10 договору від 01.01.05 № 662 передбачено, що на завантаження і вивантаження вантажів позивачу надаються строки згідно збірнику №5 Правил перевезення і тарифів залізничного транспорту України та Єдиного технологічного процесу, який складає: по завантаженні - колії №2,3 - 12 хвилин; колія №7 - 19 хвилин; по вивантаженню - колія №27 - 3,6 хвилин на один вагон; колія №7 - 26 хвилин на 2 вагони.

Згідно ст.114 Статуту залізниць України вантажоперевізник відшкодовує фактичні збитки, що виникли з його вини під час перевезення вантажу.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання боржником, він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність при наявності вини, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, що порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові причинені цим збитки, розмір яких доводить кредитор.

Стаття 34 Господарського кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і п.13.1 договору передбачено складання актів про затримання вагонів, у зв’язку з неможливістю Підприємством (позивачем ) прийняти вагони під навантаження –вивантаження з вини останнього.

Відповідачем не надано документів в підтвердження своїх доводів в частині вини позивача в затримці подачі відповідачем вагонів під навантаження –вивантаження.

Відповідачем не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача або розмір понесених позивачем збитків з вини відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв’язок між діями відповідача і понесеними збитками.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення у сумі 102669 грн. 24 коп..

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 33,43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, судова колегія

в и р і ш и л а :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Стахановпромтранс”, Луганська область, м. Стаханов, вул. Тепловозна, 5, код 00179364, на користь Закритого акціонерного товариства “Криворізьке”, Луганська область, м. Брянка, вул. Спасательна, 1, код 31780403 збитки у сумі 102669 грн. 24 коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1026 грн. 69 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –02.08.06

Суддя М.Л. Доманська