Рішення № 68903795, 14.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2017 Справа № 904/7706/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест", м. Дніпро

до Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 25315,28 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрист Кучеренко А.Ю., довіреність № 80 від 31.05.2017;

від відповідача: юрист Кисільова Д.С., доручення № 498 від 12.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому виклало вимогу про стягнення боргу у сумі 20425,54 грн, пені у сумі 3148,25 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1388,94 грн та 3% річних у сумі 352,55 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 49 на виконання робіт, укладеного між сторонами 19.08.2016.

12.09.2017 відповідач надав до суду заперечення, які по суті є відзивом на позов, у яких визнав суму основного боргу, але проти нарахованих на неї пені, 3% річних та інфляції заперечив, посилаючись на відсутність в нього, як державної установи, коштів для їх сплати у зв'язку з бюджетним фінансуванням.

Позивач заперечив проти відзиву, посилаючись на не підтвердження інформації щодо відсутності у відповідача коштів для сплати нарахованих штрафних санкцій, а тому доводи відповідача вважає необгрунтованими та незаконними. Разом з тим, позивач подав докази сплати відповідачем основного боргу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (далі - позивач, генеральний підрядник) та Відділом освіти Новомосковської районної державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 49 на виконання робіт (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого генеральний підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту. Заміна вікон у Спаській ЗОШ I-III ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Козинця, 74б, с. Спаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2 договору найменування (номенклатура) робіт та їх характеристики зазначаються у договірній ціні, яка є додатком № 1 до договору.

Ціна договору є динамічною і становить 408510,71 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 68085,12 грн та визначається згідно з договірною ціною додатку № 1 до договору (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, за яким замовник при надходженні бюджетних коштів перераховує генеральному підряднику попередню оплату в розмірі:

50% від загальної вартості робіт за договором, а саме - 204255,36 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 34042,56 грн, протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору та отримання замовником рахунка-фактури, для придбання генеральним підрядником необхідних для виконання кожного виду робіт матеріалів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Використана попередня оплата погашається на підставі акту виконаних робіт (форма КБ-2в і довідки КБ-3) з урахуванням придбаних матеріалів необхідних для подальшого виконання робіт

Генеральний підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на виконання робіт, придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, протягом трьох місяця після одержання авансу.

Подальші розрахунки замовник здійснює поетапно, згідно підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідки форми КБ-3, протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 7.1.1. замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

На виконання умов договору, отримавши попередню оплату від відповідача, позивач виконав ремонтні роботи повністю, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року та грудень 2016 року, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за ті ж місяці.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив остаточну оплату отриманих послуг, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у сумі 20425,54 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до суду з претензією від 14.03.2017 № 24 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт виконання позивачем умов договору на виконання робіт, які за своєю суттю є договором будівельного підряду, підтверджений матеріалами справи та сторонами не оспорений.

Позивачем доведено той факт, що станом на 03.08.2017 (тобто на момент подання позову) мала місце заборгованість відповідача перед позивачем на суму основного боргу 202425,54 грн, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами.

Відповідач визнав позов в частині пропуску строку оплати ремонтних робіт.

Дослідження матеріалів справи показало, що 06.09.2017 відповідачем у добровільному порядку сплачено на рахунок позивача 202425,54 грн.

Таким чином, основний борг перед позивачем відповідач погасив повністю, а отже провадження у справі в частині стягнення з відповідача останнього боргу в сумі 202425,54 грн слід припинити за відсутністю предмету спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову у відповідності до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В силу приписів п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3 договору передбачено, що уразі порушення з вини замовника термінів платежів за виконані роботи, останній сплачує генеральному підряднику пеню у розмірі 0,1% від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши розрахунок за ставкою встановленою в договорі судом встановлено, що сума пені значно перевищує суму розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ, що є недопустимим та не правомірним, а отже відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню за несвоєчасну оплату отриманих послуг у розмірі саме подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на весь час прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за період з 03.01.2017 по 31.07.2017 на суму 3148,25 грн, дійшов висновку, що заявлений період перевищує шестимісячний строк її можливого нарахування, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що суперечить вказаній правовій нормі.

Враховуючи викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 03.01.2017 по 02.07.2017 включно, сума за яким підлягає до стягнення у розмірі 2725,27 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 352,55 грн 3% річних за період з 01.07.2017 по 31.07.2017.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що розмір 3% річних за вказаний період є вірним та обгрунтованим.

Стосовно ж заявлених позивачем інфляційних втрат у сумі 1388,94 грн за період з лютого по червень 2017 року включно, то суд не погоджується з сумою їх нарахуванням, оскільки за розрахунком суду інфляційні втрати складають 1383,52 грн, що і підлягають до стягнення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати виконаних робіт, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 2725,27 грн пені, 352,55 грн 3 % річних та 1383,52 грн інфляційних нарахувань; в частині вимог про стягнення 20425,54 грн основного боргу провадження підлягає припиненню згідно з п.11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; в решті позову слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат через відсутність бюджетних коштів щодо їх оплати, оскільки можливість їх нарахування передбачено чинним законодавством. Зазначені види нарахувань та витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача незалежно від наявності в його кошторисі грошових коштів на ці витрати.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору в сумі 1572,92 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, як на сторону, з вини якої виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80 ч. 1 п. 11, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 12; ідентифікаційний код 02142483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (м. Дніпро, вул. Любарського, 143, оф. 215; ідентифікаційний код 39086059), пеню у сумі 2725,27 грн, 3% річних у сумі 352,55 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1383,52 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1572,92 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 20425,54 грн основного боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.09.2017.

Суддя ОСОБА_1