Рішення № 6890310, 09.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.09 р.                     Справа № 15/187                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерра” с. Новогнатівка (код ЄДРПОУ 19341324)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33967456)

про стягнення заборгованості в сумі 33496,51 грн., інфляції в сумі 17463,88 грн., 3% річних у розмірі 2460,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гладченко О.В. за довіреністю б/н від 05.08.2009 р.

від відповідача: Крещенко В.В. за довіреністю б/н від 27.04.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.10.2009 р. до 09.10.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерра” с. Новогнатівка до товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 33496,51 грн., інфляції в сумі 17463,88 грн., 3% річних у розмірі 2460,18 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/187, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 17.09.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 18.10.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2006 р. сторони уклали договір № 190 купівлі–продажу на умовах оплати з відстроченням платежу, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідної документації, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 15.01.2007 р.

Згідно п. 8.2 договору якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення дії договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати такого припинення, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах.

Відповідно до п. 8.5 договору припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов’язань, передбачених договором, які не були виконані до дати припинення дії договору.

До договору сторони уклали додаток № 1 – перелік документів, які постачальник зобов’язаний надати покупцю з метою укладення даного договору; а також додаток № 2 – специфікацію, якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Крім того, сторони підписали протокол розбіжностей від 24.02.2006 р. Завірені копії договору, додатків та протоколу, містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 190 від 01.03.2006 р. він поставляв відповідачу м’ясні вироби за видатковими накладними. Станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар згідно банківських виписок, завірені копії яких додані до позову, в результаті чого сума заборгованості склала 33496,51 грн., що підтверджується, на думку позивача, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару в повному об’ємі не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 5.3 договору щодо здійснення оплати партії товару з відстроченням платежу на 21 банківський день з дати її відвантаження, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив (вх. № 02–41/41126 від 08.09.2009 р.) на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає.

До суду надійшла заява (вх. № 02–41/42210 від 15.09.2009 р.), в якій позивач змінює підставу позову з договору № 190 від 01.03.2006 р. на позадоговірні відносини, які засновані на усній домовленості купівлі–продажу, спірних накладних та виконанні певних дій.

В обґрунтування того факту, що строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив згідно ст. 530 ЦК України, позивач надав до суду претензію № 224/12 від 03.12.2008 р. з вимогою оплатити основний борг за товар, отриманий згідно договору № 190 від 01.03.2006 р. Факт отримання вказаної претензії відповідачем позивач підтверджує поміткою на претензії „вх. № 664 від 04.12.2008 р.” разом з підписом, нібито, уповноваженої особи відповідача, яка фактично отримала претензію. Завірена копія претензії міститься в матеріалах справи.

Заяву про зміну підстави позову суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду пояснення (вх. № 02–41/42911 від 17.09.2009 р.), в яких факт отримання ним претензії заперечує та зазначає, що позивач не надав жодних доказів відправлення цієї претензії. Виходячи з того, що у видаткових накладних строк оплати не вказаний, вимогу згідно ст. 530 ЦК України від позивача він не отримував, відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов’язання за спірними накладними для нього не настав. Крім того, в поясненнях відповідач повідомив, що сторонами розбіжності щодо окремих пунктів договору не врегульовані. В протоколі розбіжностей кожна сторона підписала свою пропозицію спірних пунктів договору. Протокол узгодження розбіжностей між сторонами відсутній. Рукописні написи на протоколі „погоджена редакція” та „виправленому вірити” не є доказом погодження сторонами розбіжностей, тому що визначити ким та коли вони були здійснені неможливо, оскільки зазначення прізвища чи посади, а також підпис особи, яка зробила ці помітки, відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреностей на осіб, уповноважених на отримання товарно–матеріальних цінностей.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В обґрунтування факту направлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України відповідачу позивач посилається на претензію № 224/12 від 03.12.2008 р., на якій міститься дописка вхідного номеру 664 від 04.12.2008 р. та підпис, нібито, представника відповідача. Відповідач вказане заперечує. В обґрунтування своїх заперечень він надав до суду письмові пояснення секретаря ТОВ „ТС Обжора” – Пивовар М., з яких вбачається, що прийом та реєстрація отриманої підприємством кореспонденції є обов’язком саме секретаря. Запису в книзі вхідної кореспонденції під вхідним номером 664 від 04.12.2008 р. взагалі не існує. Реєстрація отриманої відповідачем кореспонденції 04.12.2008 р. починається під номером 472 та закінчується номером 495. 04.12.2008 р. відповідач взагалі не отримував будь–яку кореспонденцію від позивача. Крім того, з журналу вхідної кореспонденції відповідача вбачається, що під номером 664 зареєстрований документ, отриманий від підприємства „Алс–Пак”. Завірені копії витягів з книги вхідної кореспонденції містяться в матеріалах справи. Оригінал книги вхідної кореспонденції за період з 13.11.2008 р. по 14.09.2009 р. оглянутий в судовому засіданні 09.10.2009 р., що підтверджується протоколом судового засідання. Під час огляду вказаної книги судом встановлений факт відсутності запису про отримання від позивача вхідної кореспонденції протягом грудня 2008 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд дійшов висновку, що зазначення вхідного номеру, дати та підпису невідомої особи на претензії № 224/12 від 03.12.2008 р. не є належним доказом отримання даної претензії представником відповідача, оскільки будь–які дані (прізвище, ім’я, по–батькові, посада), які б дали можливість ідентифікувати особу, що прийняла претензію, вказавши при цьому вхідний номер та дату, відсутні.

Позивач надав до суду лист № 109 від 22.09.2009 р. з вимогою оплатити спірні видаткові накладні на загальну суму 33496,51 грн. Факт відправлення даної вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 2912 від 22.09.2009 р., описом вкладення до цінного листа від 22.09.2009 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вимоги, чеку, опису вкладення та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Вимогу № 109 від 22.09.2009 р. суд не приймає до уваги при розгляді даної справи як вимогу згідно ст. 530 ЦК України на оплату заборгованості за товар, отриманий відповідачем згідно спірних видаткових накладних, тому що претензія була направлена відповідачу 30.09.2009 р., в той час як позивач звернувся до суду 17.07.2009 р.

Позивач не надав до суду належних доказів пред’явлення відповідачу вимоги виконати грошове зобов’язання до дати звернення з позовом до суду, обов’язок негайного виконання оплати за товар для відповідача не передбачений усним договором купівлі–продажу або актом цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки строк оплати товару усним договором купівлі–продажу не встановлений, покупець вимог про оплату товару до відповідача не пред’являв, строк оплати додатково не визначав, то на момент подачі позову до суду для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар не настав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 33496,51 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Додаткові позовні вимоги про стягнення інфляції та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов’язання за спірними видатковими накладними, тому також не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.10.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 12.10.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя