Постанова № 68902991, 12.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2017 року 12:50 справа №826/4855/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Реалагро-Центр”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Реалагро-Центр” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Реалагро-Центр”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2015 року №80526552207, №80626552207 та №80726552207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4855/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 17 грудня 2015 року №80526552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ “Реалагро-Центр” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 2 018 304,00 грн., в тому числі за основним платежем – 1 614 643,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 403 661,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 17 грудня 2015 року №80626552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Реалагро-Центр” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 742 935,00 грн., у тому числі за основним платежем – 1 394 348,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 348 587,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 17 грудня 2015 року №80726552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Реалагро-Центр” зменшено суму від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 529 627,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 листопада 2015 року №509/26-55-22-07/38688742 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Реалагро-Центр” (податковий номер 38688742) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПСП “Чумацький шлях” (податковий номер 32991708) за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2015 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1 614 643,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року на загальну суму – 1 529 627,00 грн.; занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на суму 1 394 348,00 грн. в тому числі: за травень 2014 року – 1 652,00 грн., за червень 2014 року – 1 237 979,00 грн., за липень 2014 року – 154 717,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ПСП “Чумацький шлях” і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв’язку із наступним: у видаткових накладних не зазначені прізвище та посада особи ТОВ “Реалагро-Центр”, відповідальної за здійснення господарської операції, що отримувала товари; до перевірки не надано документів, які б підтверджували перевезення товару (сої, соняшника) з с. Бобровий Кут Херсонської обл. до місць призначення; відсутність первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом – товарно-транспортної накладної, свідчить про відсутність транспортування товарів та ставить під сумнів фактичне здійснення постачання товарів від ПСП “Чумацький шлях”; в ході аналізу податкової звітності ПСП “Чумацький шлях” встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного устаткування для здійснення господарської діяльності, що вказує на здійснення незаконної діяльності, спрямованої на надання необґрунтованої податкової вимоги третім особам; за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ПСП “Чумацький шлях” сої та соняшника.

Крім того, в акті перевірки міститься посилання на здійснення досудового розслідування щодо фіктивного створення ПСП “Чумацький шлях” невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності та легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ “Реалагро-Центр” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Реалагро-Центр” з його контрагентом ПСП “Чумацький шлях”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ “Реалагро-Центр” (покупець) та ПСП “Чумацький шлях” (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 29 листопада 2013 року №29/11-13 на поставку 3 500 тон соняшника врожаю 2013 року, приданого для виробництва олії на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс (до ТОВ “Градолія”, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37-г); та договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 20 січня 2014 року №20/01-14, предметом якого є поставка 1 000 тон сої врожаю 2013 року на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс (до ТОВ “Торговий Дім Протеїн-Продакшн”, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 10).

Відповідно до умов поставки вказаних договорів (пункт 4 договорів) продавець здійснює поставку на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс; місцем передавання продукції продавцем покупцю за даним договором є територія виробничих та/або складських приміщень, та/або прилегла до них територія, які використовуються продавцем; товар повинен супроводжуватись документом про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікротоксинів і радіонуклідів, а також карантинним сертифікатом.

Згідно з пунктиром 5 зазначених договорів покупець оплачує 100% вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання таких документів на товар: договір, рахунок-фактора, видаткова та податкова накладні.

Відповідно до наявних у справі копій видаткових накладних протягом листопада 2013 року – березня 2014 року ПСП “Чумацький шлях” поставило позивачу товар – сою, соняшник, та виписало податкові накладні на загальну суму 14 587 360,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 431 227,00 грн.

Розрахунки за поставлений товар проводились у безготівковій формі та здійснені у повному обсязі, про що встановлено в акті перевірки та визнається сторонами.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки вказано, що у видаткових накладних не зазначено прізвища та посади особи ТОВ “Реалагро-Центр”, відповідальної за здійснення господарської операції, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначення лише підпису посадової особи є достатнім, а незначні недоліки у заповненні первинних документів не позбавляють їх правового значення.

Разом з тим, на переконання суду, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов’язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначає позивач, ТОВ “Реалагро-Центр” здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, а придбане насіння соняшника було використано для подальшої переробки в олію соняшникову на підставі договору, укладеного із ТОВ “Градолія”, насіння сої передано для зберігання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальність господарських операцій із ПСП “Чумацький шлях”, виходячи з наступного.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав суду копії договору давальницької переробки №09/2013 від 22 листопада 2013 року, укладеного із ТОВ “Градолія” з додатковими угодами до нього та товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного соняшника.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, договір давальницької переробки №09/2013 від 22 листопада 2013 року, укладений із ТОВ “Градолія”, не є доказом, який підтверджує реальність (товарність) операцій із поставки соняшника та сої і використання вказаних зернових або мету їх використання у межах господарської діяльності ТОВ “Реалагро-Центр”, а лише фіксує правовідносин позивача із ТОВ “Градолія”.

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів, які підтверджували поставку придбаного соняшника до ТОВ “Градолія”, наприклад актів прийому-передачі сировини, доказів оприбуткування та зберігання соняшника на складі, подальшу переробку його та прийняття переробленого товару (олії соняшникової).

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення соняшника, в яких замовником перевезення та вантажовідправником є СПС “Чумацький шлях”, а вантажоодержувачем - ТОВ “Реалагро Центр” по договору з переробки з ТОВ “Градолія”, суд не приймає до уваги в якості доказів перевезення, оскільки згідно з видатковими накладними поставка соняшника здійснювалась ПСП “Чумацький шлях” протягом листопада 2013 року – січня 2014 року, а наявні у справі товарно-транспортні накладні складені вже у лютому 2014 році.

Суд враховує наявність у справі копій товарно-транспортних накладних у кількості 3 штук, датованих груднем 2013 року, однак низька якість їх копіювання не дає суду можливості дослідити реквізити товарно-транспортних накладних та зміст перевезень.

Матеріали справи також не містять доказів перевезення придбаної сої, її оприбуткування, зберігання та подальшого руху, зокрема будь-яких документів поставки вказаного товару до ТОВ “Торговий Дім Протеїн-Продакшн”, як передбачено договором поставки.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції носять реальний характер, а придбані товари та послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПСП “Чумацький шлях” у зв’язку з придбанням товарів.

Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних у ПСП “Чумацький шлях”, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Реалагро-Центр” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Реалагро-Центр” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко