Постанова № 68902937, 28.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 р. Справа № 804/4556/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_1 із сумою 180 000,00 грн. до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 23.02.2016 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-027-000003179. Також ОСОБА_1 із працівником Банку, який діяв за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», був укладений договір №980-027-000229506 від 27.04.2016 року, відповідно до умов якого кошти в розмірі 180 000,00 грн. були передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр». Після оголошення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» позивач неодноразово звертався до банківської установи із запитами про включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноваженою особою було повідомлено позивача, що на момент проведення транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договорами, а тому на рахунок позивача було безпідставно зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», у зв'язку з чим, у ОСОБА_1 право власності на такі кошти не виникає. На підставі вказаного позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 28.08.2017 року позивач не з'явився, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечень, заяв або клопотань до суду не надав.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перед позивачем не виникло жодних обов'язків, так як при складанні Загального реєстру використовувалась виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників.

З огляду на приписи ст.41, ч. 4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-027-000003179 від 23.02.2016 року, за умовами якого позивачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1.

27 квітня 2016 року позивачем (сторона-1) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» в особі Провідного фахівця із залучення клієнтів Соколовської Інни Віталіївни, яка діяла на підставі довіреності №2-17/12 від 17.12.2015 року (сторона-2), був укладений договір №980-027-000229506, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 Договору). Сума коштів за цим договором становить 180 000,00 грн. Строк користування коштами становить не більше 91 день. Кошти передаються з дати укладення цього договору по 27.07.2016 року (день закінчення строку користування коштами). Сторона-2 сплачує стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок сторони-1 НОМЕР_2. Сторона-2 повертає стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок сторони-1 НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» (п. 1.2 Договору).

Згідно вказаного договору грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн. ПАТ «Банк Михайлівський» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний розрахунковий центр», що підтверджується платіжним дорученням №6713624 від 27.04.2016 року.

На запит позивача про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волковим О.Ю. надано відповіді від 24.01.2017 року №3Г1/8407 та №3Г1/8422, та від 25.04.2017 року №3Г1(К)/18543, зі змісту яких вбачається, що в ході проведених заходів Уповноваженою особою встановлено нікчемність транзакції з перерахування 19.05.2016 року грошових коштів-процентів у сумі 2685,40 грн. та суми коштів у розмірі 180 000,00 грн. з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».

22 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України винесено Постанову №217/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якою установлено факт здійснення Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено його до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в діяльності.

27 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України винесено Постанову №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 р.», якою введено певні обмеження діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».

18 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний розрахунковий центр» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги № 1805.

19 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний розрахунковий центр» та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення права вимоги № 1.

До договорів складені реєстри кредиторів та акти приймання-передачі кредитних справ.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 року №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 року № 81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 року по 22.06.2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 року включно.

В подальшому на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 року №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 року №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно.

Повідомленням, що розміщено на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вкладників ПАБ «Банк Михайлівський» повідомлено, що з 15 липня 2016 року розпочинається виплати коштів вкладникам зазначеного банку, для отримання яких вкладники можуть звернутися в період з 15.07.2016 року до 26.08.2016 року включно до установ банків-агентів Фонду: ПАТ «Альфа Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «КРЕДОБАНК», ПАТ «ПУМБ», ПАТ КБ «Правекс-Банк», АТ «Таскомбанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01.09.2016 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що переказ коштів, здійснений 19.05.2016 року ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок позивача має ознаки нікчемності.

При цьому на момент віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних, на розрахунковому рахунку позивача знаходилися грошові кошти у розмірі 180 000,00 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI).

Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банк (підпункт 17 частини першої статті 2 Закону №4452-VІ).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №4452-VІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 та частини третьої статті 12 Закону №4452-VІ виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 3-1) призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо); 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб; 8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

У відповідності до ч. 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI.

Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку) (ч. 1 ст. 27 Закону «№ 4452-VI).

Згідно з ч. 2 статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладником на офіційному веб-сайті Фонду Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України». Інформація про вкладника у переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (ч. ч. 3, 4 ст. 27 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що вказані підстави нікчемності правочинів (договорів), які зазначені у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не мають відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку). Крім того, висновок відповідача щодо нікчемності правочину, а саме, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у сумі 2658,40 грн. на рахунок НОМЕР_2 з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-027-000229506 від 27.04.2016 року» та у розмірі 180 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-027-000229506 від 27.04.2016 року», не обґрунтований належними доказами.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Приписами ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд зазначає, що повернення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено 19.05.2016 року, що підтверджується повідомленням уповноваженої особи про нікчемність правочину.

Отже, грошові кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року за №14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також, вищевказаним пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Суд зауважує, що відповідачем по справі не було надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Доказів існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та банком не надано.

Отже, відповідачем по справі не було доведено наявність підстав для невключення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У даному випадку суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

З аналізу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд доходить висновку, що вказаним Законом регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у даному випадку.

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Підсумовуючи вищевказане суд зазначає, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких підстав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_1 із сумою 180 000,00 грн. до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судові витрати у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень нуль копійок) стягнути на користь ОСОБА_1 з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева