Рішення № 6890257, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р. Справа № 4/206

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кужель А..М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача Назаркевич О.В. довіреність від 01.07.09р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м. Київ

до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Словянськ

про стягнення 140165,45грн. заборгованості, інфляції, 3%річних, пені, штрафу, курсової різниці

в с т а н о в и в :

Позивач 06.08.2009р. звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 62717,60грн. - заборгованість, 17422,79грн. інфляційні витрати, 2677,94грн. 3%річних, 20915,01грн. пені, 4390,24грн. штрафу, 32041,87грн. курсової різниці.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №323.10.2007/БФ від 19.10.2007р. з додатками, видаткові накладні №РН-БК00532 від 19.10.2007р. на суму 41200,95грн., №РН-БК00535 від 29.10.2007р. на суму 106732,50грн., №РН-БК00540 від 01.11.2007р. на суму 133688,50грн., №РН-БК00541 від 02.11.2007р. на суму 323931,65грн., №РН-БК00556 від 13.12.2007р. на суму 87396,00грн. та довіреності серії НБЄ №787951 від 19.10.2007р., №787960 від 29.10.2007р., №787962 від 01.11.2007р., №787962 від 01.11.2007р., №787991 від 13.12.2007р., по яких отриманий товар відповідачем, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача адвокатські витрати в сумі 5000,00грн. згідно договору №116/05/09 про надання правової допомоги від 18.05.2009р., акту прийому-передачі документів від 18.05.2009р., акту здачі-приймання виконаних робіт від 08.07.2009р., платіжне доручення про перерахування суми.

Представник відповідача не явився в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що свідчать його підписи на повідомленнях про вручення ухвал суду, не надав відзив на позов і докази виконання договору.

Судом направлений запит до відділу державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців виконкому Словянської міської ради, на який наданий суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців стосовно фізичної особи підприємця ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою 84112,АДРЕСА_1, за якою і були направлені всі процесуальні документи.

Господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи за відсутністю представників сторін та невиконання ними дій, передбачених судом ухвалами.

За ухвалами заступника голови господарського суду від 01.10.2009р. і 05.11.2009р. строк розгляду справи продовжений на один місяць на підставі ст.69 ГПК України у звязку з необхідністю витребувати у сторін документи, які мають значення для вирішення даного спору.

Господарський суд вважає можливим вирішити даний спір на підставі ст. 75 ГПК України без явки відповідача за достатністю документів наданих суду позивачем і, враховуючи строк вирішення спорів, наданий ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №323.10.2007/БФ від 19.10.2007р. з додатками, в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобовязання поставляти відповідачу товар, асортимент, кількість, ціна, якого визначаються в додатках та/або накладних документах, які є невідємною частиною договору (п. п. 1, 2 договору), а покупець оплачувати товар в строк до 31.01.2008р. (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору сторонами укладені додатки до договору, в яких сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, курс на день підписання договору, а також загальну вартість товару. У додатку до договору № 1 від 19.10.2007р. сторони передбачили, що кукурудза повинна бути поставлена в кількості 140,889т за ціною 1050,00грн. (з ПДВ). За додатком № 2 від 31.10.2007р. кукурудза повинна бути поставлена в кількості 419,835т за ціною 1090,00грн. (з ПДВ). За додатком № 3 від 20.11.207р. кукурудза повинна бути поставлена в кількості 72,83т за ціною 1200,00грн. (з ПДВ).

У всіх додатках є примітка, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1 /А2)* В, де S ціна на момент оплати, В ціна на момент підписання, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Таким чином сторонами врегульована ціна товару, яка належала поставці у невизначений договором строк за умови його оплати до 31.01.2008р. (п.5.3договору).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Представником відповідача на підставі довіреностей серії НБЄ №787951 від 19.10.2007р., №787960 від 29.10.2007р., №787962 від 01.11.2007р., №787962 від 01.11.2007р., №787991 від 13.12.2007р. отриманий товар від позивача по видатковим накладним: №РН-БК00532 від 19.10.2007р. на суму 41200,95грн., №РН-БК00535 від 29.10.2007р. на суму 106732,50грн., №РН-БК00540 від 01.11.2007р. на суму 133688,50грн., №РН-БК00541 від 02.11.2007р. на суму 323931,65грн., №РН-БК00556 від 13.12.2007р. на суму 87396,00грн., всього на загальну суму 692949,60грн.

Відповідно до п.4 ст.268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до предявлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не предявлялося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Відповідач прийняту продукцію оплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача 630232,00грн., що підтверджують витяги з банківських рахунків, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

До вирішення спору, у відповідача залишився несплаченим борг в сумі 62717,60грн. (692949,60 630232,00), який він повинен був сплатити до 31.01.2008року.

3

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 62717,60грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 17422,79грн. інфляційні витрати, 2677,94грн. 3%річних, 20915,01грн. пені, 4390,24грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) конкретний строк виконання грошового зобовязання (п. 5.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 8.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочку виконання відповідачем грошового зобовязання частково, виходячи з встановлених ст.ст. 256 - 258 Цивільного кодексу України строків позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, такої заяви до суду не надійшло, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача стосовно стягнення пені частково, в сумі 6917,84грн., так як вона повинна бути розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, боржник зобовязаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку, а позивачем сума пені нарахована без урахування шестимісячного терміну, тобто за 521 день прострочки виконання відповідачем строку оплати.

Також сторонами п. 8.4 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 7% від вартості неоплаченого товару, що складає, за розрахунками позивача, 4390,24грн. штрафу.

Суд задовольняє цю вимогу як законну та обґрунтовану, оскільки сторонами самостійно узгоджений цей вид відповідальності, а позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми штрафу.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 17422,79грн. інфляційних, 2677,94грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення оплати за товар з боку відповідача, наданий обґрунтований розрахунок сум.

Також позивач просить стягнути з відповідача 32041,87грн. курсової різниці з посиланням на додатки до договору, в яких передбачений курс на день підписання договору та формула визначення ціни товару у разі зміни курсу долару та ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

4

Вирішуючи це питання, суд враховує вимоги ст. 188 ГК України ( 436-15 ), згідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Ніякої пропозиції стосовно зміни врегульованих цін у додатках до договору сторонами друг до другу не надіслані, тому поставка і оплата повинні бути здійснені за врегульованими цінами.

Сума, яку позивач вимагає стягнути як курсову різницю є міжкурсовою різницею вартості товару за період між датою укладення договору та датою звернення з позовом.

Відповідно до ст. 245 ЦК України (1540-06) поставлена продукція має бути оплачена за встановленою договором ціною.

Статтею 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Пунктом 1 постанови КМ України від 18.12.98 N1998 (998-98-п) “Про удосконалення порядку формування цін” визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов'язковими до виконання.

З урахуванням зазначеного суд визначив, що вимоги позивача про стягнення 32041,87 грн. у зв'язку зі зміною курсу долара США не узгоджується з вимогами постанови КМ України від 18.12.98 N1998 ( 1998-98-п ) "Про удосконалення порядку формування цін", що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялась.

Можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постановою КМ України ( 1998-98-п ), яка передбачає таке формування цін лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту.

Оскільки позивачем не доведено, що відповідачем закуплений товар у наступному використовувало як складову (сировину) для виготовлення іншої продукції, то в цьому випадку у нього відсутні правові підстави для користування вище передбаченими пільгами при формуванні вільних цін з урахуванням доларового еквівалента.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача адвокатських витрат в сумі 5000,00грн. згідно договору №116/05/09 про надання правової допомоги від 18.05.2009р., акту прийому-передачі документів від 18.05.2009р., акту здачі-приймання виконаних робіт від 08.07.2009р., суд виходить з наступного:

Питання про відшкодування судових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 44 ГПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Позивачем укладений договір не з адвокатом, а з юридичною фірмою ТОВ “Незалежна юридична компанія”, якої і було перераховано 5000,00грн. тобто сума, яку просить стягнути позивач не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, тому вимога не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати (державне мито і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м. Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Словянськ про стягнення заборгованості в сумі 62717,60грн., інфляційних витрат в розмірі 17422,79грн., 3%річних в сумі 2677,94грн., пені в розмірі 20915,01грн.,4390,24грн. штрафу та 32041,87грн. курсової різниці, адвокатських витрат частково

5

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в філії ДРУ ВАТ “Фінанси і Кредит” м.Донецьк, МФО 335816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента агро” м. Київ-03038, вул. Ямська, 28 (фактична адреса:03040, м.Київ, вул. М.Стельмаха,3

ЄДРПОУ 25591321, п/р №26004010042965 в ВАТ “Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313 заборгованість в сумі 62717,60грн., 17422,79грн. інфляційних витрат, 2677,94грн. 3%річних, 6917,84грн. - пені, 4390,24грн. - штрафу, 941,26грн. державного мита та 210,19грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 26.11.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України. Надруковано у 4прим.: 1-до справи,

2- позивачу,

1- відповідачу