Ухвала суду № 68901679, 14.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9248/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представника відповідача Аблішева В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 6959-1305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 6959-1305, яким позивачу на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8998,16 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2016 позивачу нараховано земельний податок за 2016 рік за використання земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0,0625 га, цільове призначення - ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у садівницькому товаристві «Трикотажник» у Дарницькому районі м. Києва.

Вказана земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується наявною в матеріалах позову копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 15.04.2004, з якого вбачається, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.

За даними контролюючого органу на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля (СТО), що свідчить про використання позивачем цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням, а в комерційних цілях.

З урахуванням наведених обставин контролюючим органом в порядку п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України позивачу було визначено суму земельного податку за 2016 рік у розмірі 8 998,16 грн. Нарахування зазначеної суми податку здійснювалося за наступним розрахунком: 625*514,85*1,249*1,433*2,5*0,62 = 8998,16 грн., де: 625 кв.м. - площа земельної ділянки; 514,85 грн. - базова вартість 1 кв.м. 696-ої економіко-планувальної зони (що застосована відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 1,249 - коефіцієнт індексації за 2014 рік; 1,433 - коефіцієнт індексації за 2015 рік; 2,5 - коефіцієнт функціонального призначення (комерційне) відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23; 0,62 - узагальнюючий локальний коефіцієнт відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23; 0,01 (1%) - ставка податку.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при обрахунку суми земельного податку використані відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з неналежного джерела, та, крім цього, неправильно застосовано коефіцієнт функціонального призначення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того,

відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та, здійснюючи його розрахунок, не врахував правовий режим земельної ділянки, що належить позивачу, класифікацію землі, характеристики її функціонального призначення та місця розташування, що призвело до винесення податкового повідомлення-рішення з невірно обрахованою сумою податкового зобов'язання із земельного податку.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю».

Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, платниками земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.3 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Таким чином, землекористувачі є платниками земельного податку, які зобов'язані сплачувати такий податок. Платники плати за землю (землекористувачі) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до контролюючого органу податкову декларацію на поточний рік. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платники плати за землю (землекористувачі) також могли щомісяця подавати нову звітну податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, і у такому разі в них не виникало обов'язку подавати податкову декларацію до 1 лютого поточного року.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у користуванні землекористувачів. Базою оподаткування - є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку.

Відповідно до частин першої і другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про нормативну оцінку земельної ділянки включаються до Державного земельного кадастру.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або відомості з Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

З матеріалів справи вбачається, що при обрахунку спірної суми земельного податку за 2016 рік відповідачем використана нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 892690,80 грн., що обчислена контролюючим органом самостійно в межах економіко-планувальної зони №696 за формулою для розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, встановленою рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» (а саме п. 2.1 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві), і з урахуванням п. 1 і 2 Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» та додатку 2 «Нормативна грошова оцінка земель міста Києва» до нього.

Як вбачається з державного акта на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 була передана у власність позивача для ведення садівництва, що згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306), за своїм цільовим призначенням відповідає категорії земель сільськогосподарського призначення.

Проте, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки була розрахована відповідачем за формулою, передбаченою п. 2.1 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення, в тому числі з використанням коефіцієнту функціонального призначення 2,5 (землі комерційного використання).

Наведені обставини підтверджують висновки суду першої інстанції про те, що з податковим органом було невірно обрахованою суму податкового зобов'язання із земельного податку, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості нормативної грошової оцінки земельної ділянки при визначенні податкових зобов'язань із земельного податку позивачу.

При цьому, посилання на використання земельної ділянки в комерційних цілях (під розміщення СТО) не підтверджене доказами.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 14.09.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.