Рішення № 6889127, 23.11.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 листопада 2009 р.           Справа 14/124-09

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", юридична адреса: пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062; поштова адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 32774741

до: Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 00294020

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За участю представників сторін:

позивача : Лазоренко І.В., представник за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" подано позов про стягнення 1300283,72 грн. з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли".

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо забезпечення явки в судове засідання уповноважених представників, надання витребуваних доказів та виникненням необхідності надання сторонами додаткових доказів необхідних для розгляду справи по суті і прийняття обґрунтованого рішення. Зокрема, ухвалою суду від 26.10.2009 р. розгляд даної справи був призначений на 23.11.2009 р.

Разом з тим, відповідач на визначену дату не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребуваних ухвалою суду документів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 8464 р. - 8465 р. від 27.10.2009 р.

За вказаних обставин суд вважає, що ним вжито усіх заходів для забезпечення відповідачу права на судовий захист своїх інтересів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши, разом з тим, клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

10.12.2007 р. між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 614 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавець) передає ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (Лізингоодержувач), а останній отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу у відповідності з замовленням транспортні засоби, які на разі придбані на підставі наданих Лізингоодержувачем замовлень на транспортні засоби.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані Лізингу, що є додатком до даного договору.

У відповідності до п. 5.2 Договору лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу, комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб та інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням укладеного між сторонами договору.

Як вбачається з актів прийому - передачі № 614/001 від 28.12.2007 року, № 614/004 від 20.02.2008 р., № 614/005 від 20.02.2008 р., № 614/006 від 20.02.2008 р., № 614/007 від 20.02.2008 р., № 614/008 від 20.02.2008 р., № 614/009 від 20.02.2008 р., № 614/010 від 04.04.2008 р. та № 614/011 від 04.04.2008 р., наданих до матеріалів справи (а.с. 111-119), відповідачем було отримано від позивача на виконання умов договору фінансового лізингу № 614 від 10.12.2007 р. транспортні засоби, разом з свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, довіреностями на право керування, технічною документацією, в т.р. сервісними книжками та полісами страхування ОСАГО.

Разом з тим, п. 5.5 Договору сторони передбачили, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини Лізингоодержувача.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони, окрім іншого, погодили фіксовану ціну лізингової оплати за відповідний місяць. Дата лізингового платежу за відповідний період користування транспортним засобом відповідачем у відповідності до плану лізингу визначена 20 числа кожного місяця.

Порядок здійснення щомісячних платежів Лізингоодержувачем визначений Додатком № 3 до Договору (а.с. 54-110).

В свою чергу, як встановлено в ході розгляду даної справи позивачем надавав відповідачу послуги на виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 614 від 10.12.2007 р., що підтверджується актами прийому-передачі послуг (а.с. 151-163) та рахунками-фактурами, які виставлялись відповідачу за період з 09.01.2009 р. по 21.07.2009 р.

Проте відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконувались, в результаті чого у ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" виникла заборгованість перед ТОВ "Євро Лізинг" по сплаті лізингових платежів за вказаний період в розмірі 1 182 931,88 грн.

Внаслідок та для усунення вказаного, позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-повідомлення від 03.07.2009 р. № 614 ФЛ з зазначенням факту існування заборгованості зі сплати лізингових платежів та нарахованої з цього приводу пені і вимогою в строк до 10.07.2009 р. їх погашення.

На разі ж, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без виконання, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку з позивачем по щомісячним лізинговим платежам в повному обсязі, внаслідок чого сума боргу ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" перед ТОВ "Євро Лізинг" за період з 09.01.2009 р. 9 21.07.2009 р. становить 1 182 931,88 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Разом з тим, клопотанням від 22.09.2009 р. відповідач повідомив суд, що не заперечує проти існування заборгованості ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" перед ТОВ ТОВ "Євро Лізинг" по договору фінансового лізингу № 614 від 10.12.2007 р. яка є предметом розгляду справи № 14/124-09, що на разі розцінюється судом як фактичне визнання відповідачем позовних вимог.

Таким чином, враховуючи викладене та беручи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 1 182 931,88 грн. боргу зі сплати щомісячних лізингових платежів підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 86 324,56 грн. пені, 11 088,70 грн. 3% річних та 19 938,58 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 16.1 Договору при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

В свою чергу, згідно зі ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізував наведені положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд констатує, що останні не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Така ж позиція викладена й у п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008р. за № 01-08/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов’язання, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, вивчивши подані докази та розрахунки, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 86 324,56 грн. пені та 11 088,7 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 58 546,23 грн. пені, з огляду на положення ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та в розмірі 7 586,76 грн. 3% річних. В частині ж стягнення 27 778,31 грн. пені та 3 501,94 грн. 3% річних слід відмовити, як необгрунтовано нарахованих.

Позовні ж вимоги в частині стягнення 19 938,58 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1300283,72 грн., з яких 1 182 931,88 грн. сума основного боргу, 86 234,56 грн. пені, 11 088,7 грн. 3% річних та 19 938,58 грн. інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 1 269 003,47 грн., з яких 1 182 931,88 грн. сума основного боргу, 58 546,23 грн. пені, 7 586,76 грн. 3% річних, 19 938,58 грн. інфляційних нарахувань.

В частині ж стягнення 31 280,25 грн., з яких 27 778,31 грн. пені та 3 501,94 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 00294020, п/р 2600830194 "Відділення Промінвестбанку" м. Ладижин, МФО 302485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (юридична адреса: пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062, (поштова адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035), код ЄДРПОУ 32774741, р/р 2600510828 в ВАТ "Укргазбанк" МФО 320478) 1 182 931,88 грн. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі дев’ятсот тридцять одна грн. 88) основного боргу, 58 546,23 грн. (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот сорок шість грн. 23 коп.) пені, 7 586,76 грн. (сім тисяч п’ятсот вісімдесят шість грн. 76 коп.) 3% річних, 19 938,58 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот тридцять вісім грн. 58 коп.) інфляційних нарахувань, 12 690,03 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто грн. 03 коп.) витрат на сплату державного мита; 115,16 грн. (сто п’ятнадцять грн. 16 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 листопада 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Сурікова, 3, м.Київ, 03035

3 - відповідачу - вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321