Рішення № 6889083, 25.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2009Справа №2-24/5533-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 4 (98300, АР Крим, м. Керч. вул. Кірова, б. 1) Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 1, ідентифікаційний код 22236588)

до відповідача - Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98300, АР Крим, м. Керч. вул. Леніна. 8, ідентифікаційний код 08673537)

про стягнення 17921,36 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - Папіжук Л.В., довіреність № 5/3 від 02.01.2009 р. у справі .

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 4 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим про стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги зв’язку у розмірі 14677,10 грн., пені у розмірі 3244,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 76 від 01.12.2005 р., відповідачем не виконувались зобов’язання щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг телекомунікаційного зв’язку, на підставі чого у Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим за період з січня 2009 року до травня 2009 року сформувалась заборгованість у розмірі 14677,10 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені, нарахованої за несвоєчасну сплату наданих послуг у розмірі 3244,10 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги визнає у повному обсязі, проте просить суд надати часу до кінця поточеного року для вирішення питання про сплату заборгованості, так як грудень є останнім місяцем закриття бюджетного року зі сплатою кредиторської заборгованості, що утворилась за споживання всіх видів послуг.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.12.2005 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі Центру електрозв’язку № 4 Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв’язку) та Керченським міським управлінням ГУ МВС України в АР Крим (Споживач) був укладений договір № 76 про надання послуг електрозв’язку (а.с.9-12).

Згідно розділу 1 вказаного Договору, Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані у додатку № 1, та безкоштовні послуги, перераховані у додатку № 2.

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, сплачуються за тарифами, які узгоджені відповідно діючому законодавству (п. 4.1 Договору).

Споживач сплачує послуги електрозв’язку по сумісно узгодженій системі оплати – кредитній (п. 4.2 Договору).

Розрахунки за фактично отримані у кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим. За отримані у кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата у розмірі двох процентів вартості наданих послуг (п. 4.5 Договору).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п. 7.1 Договору).

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона не повідомить про його припинення, договір вважається діючим на той ж строк (п. 7.2 Договору).

Сторони не представили суду доказів розірвання зазначеного договору або зміни його умов, отже суд приходить до висновку, що зазначений договір на день слухання справи є дійсним.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з січня 2009 р. по травень 2009 р. у розмірі 14677,26 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою розрахунків за послуги зв’язку, рахунками за телекомунікаційні послуги за спірний період (а.с. 14,36-44). Наявність зазначеної заборгованості стала підставою для звернення з позовом до суду й нарахуванню штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 14677,26 грн. заборгованості за договором № 76 про надання послуг електрозв’язку від 01.12.2005 р., яка склалася за період з січня 2009 р. по травень 2009 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14677,26 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 3244,10 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.8 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановленого строку (з 21 числа місяця, що слідує після розрахункового періоду) Споживач платить пеню у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно чинного законодавства.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем була застосована одна облікова ставка НБУ, що діяла за період за який нараховується пеня, що є правом позивача та відповідає ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», відповідно до якої у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Суд визнає розрахунок пені таким, що відповідає дійсним обставинам справи та умовам договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 3244,10 грн.

Щодо клопотанні відповідача на підставі ст. 59 ГПК України, викладеного у відзиві на позов, про надання судом часу до кінця поточеного року для вирішення питання про сплату заборгованості, так як грудень є останнім місяцем закриття бюджетного року зі сплатою кредиторської заборгованості, що утворилась за споживання всіх видів послуг, то суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання. Проте у судовому засіданні представнику відповідача роз’яснено право звернутися із заявою до суду в порядку ст. 121 ГПК України про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, після набрання зазначеним рішенням законної сили.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається із платіжного доручення № 7197 від 24.06.2009 р., позивачем була сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 » внесені зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів". Відповідно до зазначеної постанови, з 13.08.2009 р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ визначений за ставкою 236,00 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 09.10.2009 р., сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 76,50 грн. зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 7197 від 24.06.2009 р. підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 4 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98300, АР Крим, м. Керч. вул. Леніна. 8, ідентифікаційний код 08673537) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 4 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"(98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова,1, ідентифікаційний код 22236588; р/р 2600416583 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 14677,26 грн. заборгованості, 3244,10 грн. пені, 179,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 4 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"(98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова,1, ідентифікаційний код 22236588) 76,50 грн. зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим платіжним дорученням № 7197 від 24.06.2009 р.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.