Рішення № 68882408, 04.09.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3517/17

Провадження №2/428/1433/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.02.2009 року відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 28.02.2017 року за ним утворилась заборгованість в сумі 76488,48 грн., яка складається з наступного: 9762 грн. - заборгованість за кредитом, 59607,98 грн. - заборгованість по відмоткам за користування кредитом, 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3618,50 грн. - штраф (процентна складова). Таким чином, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 09.02.2009 року в сумі 76488,48 грн.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися. Представник позивача просив розглядати справу без його участі та позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позовна заява подана до суду із порушенням строків позовної давності, а саме строк дії кредитного договору закінчився 31.01.2013 року, а позов до суду заявлено 07.04.2017 року. Крім того, на думку відповідача, звертаючись з вимогами щодо стягнення заборгованості у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань з посиланням на примірник кредитного договору, позивачем до суду не поданий відповідний оригінал договору банківського кредиту або ж його належним чином завірена копія. На обґрунтування вимог щодо стягнення пені, штрафу та на всі вимоги за кредитним договором, позивачем надані Умови надання кредиту викладені на окремих аркушах і підписані тільки позивачем, тоді як підпис відповідача відсутній. В Умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження, відсутня інформація з якого по який час діяли положення Умов у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме цього кредиту наданого відповідачу. Крім того, наданий позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи до відповідної печатки банку, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів. Позивач також не надав доказів отримання грошових коштів відповідачем та розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджений первинними документами. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року був введений мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики. Сел. Воєводівка м. Сєвєродонецьк Луганської області, в якому проживає та зареєстрований відповідач, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. За таких обстави позивачем було незаконно за період з 16.04.2014 року по 28.02.2017 року нараховано суму пені у розмірі 3000 грн. та суми штрафу у розмірі 4118,50 грн. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, тому просить у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, який складається з «Заяви позичальника», Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з Заявою позичальника б/н від 09.02.2009 року, ПАТ КБ «Приватбанк» було надано кредит ОСОБА_1 у сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушені позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Суд звертає увагу на те, що при укладенні договору відповідач надав згоду на те, що заява позичальника разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. Дану згоду відповідач особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний.

Згідно положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. У відповідності до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, приведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості стороні проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В статі 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання (статті 530,631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Умов та правил надання банківських послуг, банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений у заяві і пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Таким чином, сторони в договорі передбачили автоматичне лонгування договору, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача про припинення договору.

Що ж стосується посилань відповідача щодо сплину строку позовної давності звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості на суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року №6-103цс14, яка у відповідності до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування, є роз'ясненим про те, що «у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу».

Судом встановлено, що згідно розрахунку, наданого позивачем та наявного в матеріалах справи, останній платіж відповідачем було здійснено 28.08.2014 року, а даний позов було пред'явлено 07.04.2017 року, таким чином строк позовної давності не сплинув.

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 28.02.2017 року за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з: 9762 грн. - заборгованість за кредитом, 59607,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3000 грн. - заборгованість за комісією та пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3618,50 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості).

З огляду на вищевказане та враховуючи надані сторонами належні та допустимі докази, суд доходить висновку про те, що саме з причини неналежного виконання зобов'язань утворилася заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 9762 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд не може погодитися із правомірністю підвищення відсоткової ставки за спірним договором, правомірністю нарахування додаткових відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд звертає увагу, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про можливість одностороннього підвищення Банком відсоткової ставки за спірним договором, можливість нарахування Банком додаткових відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом та згоду відповідача на вказані дії.

Аналогічні правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 року по справі № 6-240цс14 та від 10.06.2015 року по справі № 6-698цс15.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню відсоткова ставка, яка дорівнює розміру 2,5 % на місяць протягом всього строку існування заборгованості, оскільки довідка про умови кредитування містить саме такий розмір відсотків та не містить умов про можливість збільшення або зменшення Банком розміру відсотків, а також не містить умов щодо нарахування додаткових відсотків на залишок простроченої заборгованості за кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати відсотків суд враховує, що згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача зі сплати тіла кредиту в розмірі 9635,15 грн. одночасно із початком виникнення простроченої заборгованості зі сплати відсотків оформилася 13.06.2014 року. Після цього заборгованість зі сплати відсотків почала утворюватися та вже не зникала (повністю не погашалася), а заборгованість відповідача зі сплати тіла кредиту збільшилася станом на 01.07.2014 року та на 01.08.2014 року до 9676,93 грн., зменшилася станом на 01.09.2014 року до 9588,02 грн., збільшилася станом на 01.10.2014 року до 9762 грн. та залишилася незмінною до 28.02.2017 року.

Таким чином, за період з 13.06.2014 року до 31.03.2017 року відповідачу із розрахунку 30 % на рік (2,5 % на місяць) мало бути нараховано суму відсотків на залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі не більше ніж 7801 грн. (9676,93 грн. (заборгованість за тілом кредиту станом на 01.07.2014 року та на 01.08.2014 року) х 2,5% х 2 місяці + 9588,02 грн. (заборгованість за тілом кредиту станом на 01.09.2014 року) х 2,5% + 9762 грн. (заборгованість за тілом кредиту станом на 01.10.2014 року до 28.02.2017 року) х 2,5% х 29 місяців.

В період з 13.06.2014 року згідно із розрахунком, наданим позивачем, були здійснені погашення розміру кредитних зобов'язань на загальну суму 530 грн. (480+50), тобто фактично визнається позивачем. На думку суду, за відсутності законно нарахованих сум неустойки або комісії, вказані суми в першу чергу підлягали зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за відсотками, що відповідає черговості зарахування сум погашення зобов'язань за кредитними договорами, яка звичайно встановлюється у подібних договорах (ст. 526 ЦК України).

Таким чином, залишок заборгованості зі сплати відповідачем відсотків за користування кредитом станом на 28.02.2017 року має складати 7271 грн. (7801 грн. - 530 грн.), а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом саме в такому розмірі.

Суд звертає увагу на те, що згідно вказаного розрахунку, наявному в матеріалах справи, пеня відповідачу не нараховувалася.

У відповідності до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 р. № 1275-р м. Сєвєродонецьк Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Аналізуючи викладене, а також враховуючи те, що станом на час розгляду справи відсутній Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, суд доходить висновку, що пеня та/або штраф за період з 14 квітня 2014 року, які були нараховані на суму заборгованості за кредитним договором, стягненню не підлягають.

Таким чином, не підлягають стягненню з відповідача фіксована і процентна суми штрафу, оскільки позивачем не було надано відомостей щодо дати нарахування фіксованої суми штрафу в розмірі 500 грн. та процентної суми штрафу в розмірі 3618,50 грн. та відповідно розрахунку, наданого банком, вказані суми штрафу були нараховані відповідачу на суму заборгованості станом на 28.02.2017 року, тобто в період проведення антитерористичної операції.

З огляду на зазначене, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє часткове підтвердження в ході судового засідання, є частково достовірними та частково обґрунтованими, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 20033 грн., яка складається з: 9762 грн. - заборгованість за кредитом, 7271 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 3000 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №PROM7ВТ2GB від 27.03.2017 року про сплату судового збору в сумі 1600 грн. Враховуючи те, що задоволено 26,19 % відсотків позовних вимог (20033 грн. від 76488,48 грн. складає 26,19 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 419,04 грн. (1600 грн. х 26,19 %/100%).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (р/р №29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 09.02.2009 року в сумі 20033 грн. (двадцять тисяч тридцять три гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 419 грн. 04 коп. (чотириста дев'ятнадцять гривень чотири копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.С.Журавель