Ухвала суду № 68881140, 12.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1015/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1478/К/17 Чорний І.Я.

Категорія - 32 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Барильської А.П.

секретар - Борщ А.А.

за участю: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Корчаки Марії Володимирівни,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю батька від професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Центральний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю батька від професійного захворювання, посилаючись на те, що його батько - ОСОБА_6 працював на підприємстві відповідача підземним дробильником, слюсарем-ремонтником протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Довідкою МСЕК від 16.09.2016 року встановлений причинний зв'язок смерті його батька від професійного захворювання.

Посилаючись на те, що внаслідок смерті батька йому завдано моральної шкоди, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулися у його особистому житті, просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 640000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в зв'язку зі смертю батька від професійного захворювання в розмірі 75000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Центральний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для її розгляду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю працівника до 40000 грн. Вважає, що суд дійшов висновку щодо спричинення моральної шкоди позивачу за відсутності належних доказів в підтвердження цього, зокрема вини відповідача у її спричиненні, оскільки причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого працівника, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці. Вирішуючи спір, суд залишив поза увагою відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку зі смертю його батька. Також представник відповідача не погоджується з розміром моральної шкоди, який на його думку, стягнуто без врахування стажу роботи померлого ОСОБА_6 у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, що склав лише 10 років 2 місяці, тоді як його стаж роботи на ПАТ «Кривбасзалізрудком» склав 17 років та вважає, що відповідач не повинен нести відповідальність за шкоду, яка спричинена іншим підприємством. Окрім того, зазначив, що судом першої інстанції вже розглянуто позов ОСОБА_7 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про стягнення моральної шкоди, спричиненою смертю чоловіка від професійного захворювання та моральну шкоду стягнуто саме з ПАТ «Кривбасзалізрудком», яке є винним в її заподіянні.

В судове засідання позивач та його представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з'явилися. Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб та відсутність на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції будь-яких клопотань з приводу їх участі та можливості подальшого її розгляду, колегія суддів, виходячи з вимог ч.3 ст. 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, ст. 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та ст. 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, визнає неявку позивача та його представника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Центральний ГЗК» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є рідним сином ОСОБА_6, який в свідоцтві про його народження вказаний батьком (а.с. 6).

ОСОБА_6 на підприємстві відповідача пропрацював в період часу з 01.01.1999 року по 02.04.2012 року на посадах підземного дробильника шахти «ім. Орджонікідзе», слюсаря-ремонтника та був звільнений по переведенню у ТОВ «Екоспецінвест», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8).

Згідно Акту № 3 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 10.03.2004 року ОСОБА_6 внаслідок тривалої роботи в умовах впливу шкідливих факторів - пилу та шуму, отримав професійне захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт першої ст. Емфізема легень першого-другого ст. ДН першого-другого ст. Нейросенсорна приглухуватість справа першого ст. (з легким зниженням слуху), зліва другого ст. (з помірним зниженням слуху) (а.с. 9).

Окрім того, згідно Акту № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 12.12.2006 року ОСОБА_6 внаслідок тривалої роботи в умовах важкої фізичної праці отримав професійне захворювання з діагнозом: дв. плечолопатковий пері артроз ПФ другого ст., деф.артроз ліктьових колінних ПФ другого ст. суглобів, стійкий больовий синдром (а.с. 10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 15).

Розширеною медико-соціальною експертною комісією встановлено причинний зв'язок настання смерті ОСОБА_6 із встановленим йому за життя професійним захворюванням, висновок про що містить довідка серії АА № 0000158 від 16 вересня 2016 року (а.с. 16).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1167, 1168 ЦК України й виходив з права позивача у зв'язку із смертю свого батька на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем внаслідок незабезпечення за його життя безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168 ЦК України.

Зазначеним висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14 та від 02 вересня 2015 року у справі №6-576цс15, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні таких норм матеріального права до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до ст. ст.ст. 213, 214 ЦПК України, врахував зазначене та правильно визначився з характером спірних правовідносин, а також правовою нормою, яка підлягає застосуванню до їх врегулювання.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПрАТ «Центральний ГЗК» в частині недоведеності позивачем заподіяної йому моральної шкоди та вини відповідача в цьому, та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст. 43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.

Відповідно до довідки серії АА № 0000158 Комунального закладу «Обласний центр медичної соціальної експертизи» Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2016 року встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_6, та встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 16).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що Актом № 3 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 10.03.2004 року та Актом № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 12.12.2006 року визначено, що ОСОБА_6 отримав професійне захворювання у зв'язку з незабезпеченням йому ВАТ «Центральний ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «Центральний ГЗК», безпечних та нешкідливих умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПрАТ «Центральний ГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - синові померлого, у зв'язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про не врахування судом першої інстанції того факту, що причинно-наслідковий зв'язок існує між професійним захворюванням позивача і діями самого працівника, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач не має можливості обмежити тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці, колегія суддів не може взяти до уваги як підтвердження відсутності вини відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом № 3 розслідування професійного захворювання (отруєння) від 10.03.2004 року та Актом № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 12.12.2006 року, які складені комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання й які відповідачем не оспорюються та є дійсними.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 пропрацював на підприємстві відповідача лише 10 років 2 місяці не знімають з відповідача ПрАТ « Центральний ГЗК» обов'язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та відшкодувати на користь позивача моральну шкоду.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку зі смертю його батька внаслідок встановленого йому за життя професійного захворювання, яке виникло в результаті незабезпечення останньому відповідачем ПрАТ «Центральний ГЗК» безпечних та нешкідливих умов праці, встановлений в судовому засіданні.

Зокрема, позивач ОСОБА_4 у зв'язку із втратою батька втратив рідну людину, опору, надію та моральну підтримку, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків позивача та необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого подальшого життя вже без близької людини.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв'язків позивача ОСОБА_4 з рідною людиною.

Крім того, сам по собі факт загибелі батька позивача беззаперечно свідчить про те, що останній відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд в повній мірі врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) та визначив розмір моральної шкоди з урахуванням конкретних обставин справи та виходячи з вимог розумності виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги щодо визначеного розміру моральної шкоди правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки при його визначенні була врахована тривалість роботи потерпілого ОСОБА_6 на підприємстві відповідача.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника відповідача про стягнення за рішенням суду моральної шкоди іншій близькій людині потерпілого - його дружині з ПАТ «Кривбасзалізрудком», то колегія суддів не приймає до уваги оскільки правом пред'явлення позову до конкретного відповідача наділений саме позивач.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суду вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягаю відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

А.П. Барильська