Ухвала суду № 68875833, 14.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1750/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівХрапка В. Д., Новікова О. М. при секретаріЧуйко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року представник ПАТ КБ «Альфа-Банк» звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 02 липня 2013 року між банком та відповідачем був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити картковий рахунок у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску.

Позивач свої зобов'язання виконав, відкривши відповідачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску, встановивши ліміт відновлювальної кредитної лінії (сума кредиту) 15 000 грн.

ОСОБА_6 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 04 грудня 2016 року має заборгованість у сумі 20 157 грн. 42 коп., що складається з наступного: 11 048,62 грн. заборгованості за тіло кредиту; 7884,27 грн. прострочка по тілу кредиту; 1224,53 грн. неустойка (комісія, штраф).

В зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути із відповідача загальну суму боргу за кредитним договором у розмірі 20 157 грн. 42 коп.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 02.07.2013 року в сумі 20 157 грн. 42 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» оплачений судовий збір при подачі заяви до суду в розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вказуючи на недійсність (нікчемність) договору від 02.07.2013 року, просить суд скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вказаним вище вимогам.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування наслідків цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати своє право) повністю або частково. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 02 липня 2013 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

У відповідності до додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») на підставі Анкети-заяви, наданої клієнтом, банк відкрив рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску, з лімітом в 15 000 грн. (п. 2.1.1. Додатку до договору) (а.с. 14).

Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 21% на торгові операції та на операції зняття коштів, що визначено в п. 2.2. вказаного додатку до Договору.

В п. 2.3. додатку до Договору передбачено, що розмір обов'язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією.

Однак, в порушення зобов'язання ОСОБА_6 не в повній мірі сплачує заборгованість по кредиту, в результаті чого утворився борг в загальному розмірі 20 157 грн. 42 коп.

Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із відповідача, що виникла через неналежне виконання зобов'язань відповідачем.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ніяких доводів щодо причини утворення заборгованості не навів, а тому є об'єктивні підстави для стягнення її з останнього.

Цивільно-процесуальне законодавство України наділяє правом відповідача заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, чи пред'явити зустрічний позов, якщо позовні вимоги взаємопов'язані чи коли вони виникають із одних правовідносин.

У силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 вказував на недійсність вказаного договору, при цьому посилався на вимоги Типової інструкції з діловодства (постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242) щодо оформлення договору та додатків до нього, а саме на невідповідність шрифту договору даним вимогам.

Крім того, апелянт вказує, що сам договір з банком він не підписував та не був з ним ознайомлений, а підписував лише Додаток до договору та Анкету-заяву.

Такі доводи апеляційної скарги та обставини, на які апелянт посилається як на підставу своїх вимог, виходять за межі позовних вимог банку щодо стягнення грошових коштів за кредитним договором, оскільки наведені обставини та докази підлягають встановленню та дослідженні за умови обрання іншого способу захисту для особи, яка вважає свої права невизнаними, оспорюваними чи порушеними та можуть бути використанні при обранні відповідачем іншого належного способу захисту свого порушеного права.

Статею 204 ЦК України встановлена презумція правомірності правочину, зокрема що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність кредитного договору від 02 липня 2013 року, за змістом ст. 215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним (нікчемним) та про застосування наслідків його недійсності ОСОБА_6 ні в окремому цивільному провадженні, ні у зустрічному позові не заявлялися.

Щодо доводів апелянта в частині того, що ним не підписувався договір з банком та що він не ознайомлювався з його умовами, то колегія суддів не погоджуючись з такими висновками відповідача виходить з наступного.

Як видно з апеляційної скарги, ОСОБА_6 не заперечує підписання ним Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» (а.с.15).

У вказаній Анкеті в п.п. 1.1 визначено, що ця Анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» є акцептуванням Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» в розумінні ст. 642 ЦК України.

Крім того, п.п. 2.2. зазначено, що ОСОБА_6 виявив бажання отримати від Банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000 грн. по його рахунку СПЗ на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» з урахуванням умов Публічної пропозиції.

Крім того, в п. 6 Анкети-заяви відповідач підтверджує, що із змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід'ємною частиною договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтверджує, що свій примірник договору разом з усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка» отримав в день укладення договору. До моменту укладення договору він попередньо ознайомлений у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо кредиту, надання якої передбачено нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згідний.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідач своїм підписом в Анкеті-заяві підтвердив, що він ознайомився з умовами кредитного договору, та погодився на його укладення на цих умовах, а відтак відсутні підстави вважати укладений договір, який погоджений сторонами належним чином, недійсним.

Оцінюючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку з рахунка ОСОБА_6, колегія суддів вважає їх належними та достатніми доказами, так як в них міститься вся необхідна інформація для перевірки розміру нарахованої заборгованості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2017 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :