Ухвала суду № 68873465, 04.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

04 вересня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим,

встановила:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду касаційної інстанції з направленням справи на новий касаційний розгляд, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 559 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з чим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що укладення додаткової угоди 18 лютого 2010 року № 1 між ОСОБА_5 та банком не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки даною угодою не внесено будь-яких змін до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, основної суми боргу та термінів повернення кредиту.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року суд виходив з того, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Надана для порівняння постанова Верховного Суду України не слугує прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко