Вирок № 68871384, 13.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/1509/15-к Провадження №11-кп/773/226/17 Головуючий в 1 інстанції Невар О. В. Категорія:ч.2 ст.240 КК України Доповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний судВолинської області у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Денісова В.П., Лівандовської-Кочури Т.В.,

з участю секретаря Павловій Н.А.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 09 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 4АДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 240 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у звязку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 5-ААДРЕСА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, раніше не судимого,

визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 240 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у звязку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ніч з 12 на 13 травня 2015 року в порушення вимог ст.ст. 16, 17, 18, 19 Кодексу України «Про надра», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції від 06.02.2015 року) умисно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами та ліцензії, без акту, що засвідчує гірничий відвід, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, прибули в урочище «Медвеські поля» ("Лоше"), що на території Маневицької селищної ради Волинської області, за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими особами, кримінальне провадження щодо яких виділено в окреме провадження, незаконно видобували із застосуванням механізму кустарного виробництва № 3, ззовні схожого на мотопомпу для видобування корисних копалин, шляхом гідророзмиву ґрунтової поверхні, та інших знарядь (сачків, лопат, гофрованих та пожежних рукавів тощо) дорогоцінне каміння бурштин-сирець, який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (в редакції від 16.10.2012 року) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» № 827 від 12.12.1994 року є корисною копалиною загальнодержавного значення і дорогоцінним камінням органогенного утворення.

Аналізуючи докази, на підставі яких обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку для прийняття рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є недостатніми для ухвалення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено вчинення обвинуваченими інкримінованого їм злочину, а тому їх визнано невинуватими у предявленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 240 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у звязку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

У поданій апеляції прокурор оскаржує вирок суду у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на те, що у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 категорично ствердив, що ОСОБА_1 видобував бурштин., показання першого підтвердив і свідок ОСОБА_6 Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що ОСОБА_1 керував діями інших осіб, виявлених разом з ним на місці незаконного видобування бурштину. Крім того, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій стверджується, що ОСОБА_1 перед виїздом в урочище «Медвеські поля» ("Лоше") обговорював обставини незаконного видобування бурштину із сином ОСОБА_12 Посилається на частково визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_2, який у суді першої інстанції пояснив, що прибув в урочище з метою вчинення злочину. Вважає незаконним та необґрунтованим визнання судом недопустимим такого доказу, як протоколу предявлення особи для впізнання від 06.11.2015 року. З огляду на вищенаведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та призначити кожному покарання у вигляді штрафу в розмірі 11900 гривень.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію у повному обсязі, обвинувачених та їх захисників, які її заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції у вироку не проаналізував та не надав належної юридичної оцінки зібраним доказам для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Виправдовуючи їх у вчиненні інкримінованого їм злочину, суд першої інстанції послався на недоведеність стороною обвинуваченнявчинення ними злочину, з чим апеляційний суд погодитися не може.

Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Зокрема, у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 показав, що на місці події він особисто бачив ОСОБА_1, який ходив біля автомобілів, подавав металевий штир особам, які працювали на одній з мотопомп, давав їм вказівки. ОСОБА_2 також знаходився серед затриманих.

Свідок ОСОБА_6 також підтвердив про знаходження ОСОБА_1 на місці вчинення злочину, який стояв біля лунки, тримав в руках штир, давав вказівки іншим особам. Дані свідки дали аналогічні показання в суді апеляційної інстанції.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 ствердили, що на місці пригоди ОСОБА_1 керував діями інших осіб, виявлених разом з ним під час незаконного видобування бурштину.

Вказані обставини підтвердив і свідок ОСОБА_7

Крім того, у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 вказав, що під час розмов сина ОСОБА_1 ОСОБА_12 із невстановленими особами, останній повідомляв про затримання людей на місці незаконного видобування бурштину в урочищі «Медвеські поля» ("Лоше"), серед яких був його батько.

Показання свідків є правдивими та узгоджуються з іншими доказами, надані стороною обвинувачення.

Апеляційним судом встановлено, що під час обшуку від 20.07.2015 року за місцем проживання ОСОБА_1 в гаражі було виявлено та вилучено три металеві труби різної довжини та пожежний рукав.

Апеляційний суд звертає увагу і на те, що у своїх показаннях обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 не заперечували про перебування їх на місці вчинення злочину.

Те, що ОСОБА_1 в момент затримання перебуває в чистому одязі не спростовує його винуватість.

Твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони не займалися видобуванням бурштину спростовуються доказами у справі.

Зокрема, матеріалами негласних слідчих розшукових дій підтверджується, що син обвинуваченого 12 травня 2015 року готувався для виїзду в урочище «Лоше» ("Медвеські поля") для видобування бурштину, а пізніше з батьком, тобто ОСОБА_1 обговорював обставини незаконного видобування. Даними розмовами підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 займалися незаконним видобутком бурштину.

При огляді місця події 13 травня 2015 року вилучено знаряддя незаконного видобування бурштину, а саме: 5 мотопомп, акумуляторні батареї, пожежні і гофровані рукави, генератори, лопати, шланги, сачки.

Перебування ОСОБА_1 в ніч з 12 на 13 травня в урочищі «Медвеські поля» ("Лоше") стверджується протоколами тимчасового доступу до документів ПРАТ «Київстар» від 30.10.2015 року.

Свідок ОСОБА_13, який виступав в якості понятого при огляді місця події, підтвердив обстановку, яка була в урочищі «Медвеські поля» ("Лоше").

Свідок ОСОБА_14, який також був затриманий працівниками правоохоронних органів, вказав про перебування на місці вчинення злочину ОСОБА_1, ОСОБА_2 та знаряддя за допомогою яких здійснювався незаконний видобуток бурштину.

Аналізуючи докази в сукупності, апеляційний суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні незаконного видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, тобто ч.2 ст.240 КК України.

За таких обставин, вирок Маневицького районного суду від 09 лютого 2017 року, яким визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.240 КК України у звязку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує, що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особи обвинувачених, які вперше притягуються до відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно та вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе при застосуванні до них покарання у виді штрафу в межах санкції статті інкримінованого їм злочину.

Речові докази слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.404, 405, 407,420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Маневицького районного суду від 09 лютого 2017 року скасувати та постановити новий.

Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.240 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.240 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн.

Речові докази; мотопомпу, акумуляторну батарею, гофрований рукав, саморобний поплавок, три пластмасові ємкості, лопату, два пожежних рукава, металевий шест - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді