Постанова № 6886579, 12.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12.11.2009 р. № 2а- 41417/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Рись В.Г.

відповідача: Лазаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Рембудсервіс» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Рембудсервіс”, звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням подальших уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0000532302/0 від 06.03.09 р., № 0000532302/1 від 08.05.09 р., № 0000532302/2 від 21.07.09 р., № 0000532302/3 від 07.09.09 р. та № 0000542302/0 від 06.03.09 р., № 0000542302/1 від 08.05.09 р., № 0000542302/2 від 21.07.09 р., № 0000542302/3 від 07.09.09 р., винесені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Рембудсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 р. по 18.02.2009 р. За результатами перевірки складено акт від 23.02.2009 р. за № 545/23-212/14061407, на підставі якого винесені податкове повідомлення-рішення № 0000532302/0 від 06.03.09 р. про сплату 226 914 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних санкцій - 98071 грн., застосованих за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення № 0000542302/0 від 06.03.09 р. про сплату 181531 грн. податку на додану вартість і штрафних санкцій - 90767 грн., застосованих за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

В подальшому, в ході процедури адміністративного оскарження, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0000532302/1 від 08.05.09 р., № 0000532302/2 від 21.07.09 р., № 0000532302/3 від 07.09.09 р., № 0000542302/1 від 08.05.09 р., № 0000542302/2 від 21.07.09 р., № 0000542302/3 від 07.09.09 р., з тих же підстав, не змінюючи розмірів податкових зобовязань та розміру штрафних санкцій.

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова неправомірно визначила ЗАТ „Рембудсервіс” податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у вищевказаному розмірі.

Представник позивача наголошує на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ЗАТ «Рембудсервіс» не вчиняло і не могло вчинити, оскільки скористалося наданим цими Законами правом на формування своїх валових витрат та податковий кредит і відобразило ці операції у своїй бухгалтерській і податковій звітностях на підставі належним чином оформлених документів первинного обліку за результатами своїх господарських операцій. Всі господарські операції вчинені ЗАТ «Рембудсервіс» фактично мали місце. А висновки відповідача щодо «фіктивності» господарських операцій, а також щодо нікчемності вчинених правочинів є помилковими, оскільки здійснені в результаті неправильного застосування норм матеріального права і на підставі суб`єктивних припущень відповідача.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 23.02.2009 р. за № 545/23-212/14061407 про результати планової виїзної документальної перевірки ЗАТ «Рембудсервіс». В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на п. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вказують на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль” та ПП «Каф-Буд». В ході перевірки встановлено відсутність у контрагента позивача ТОВ „ПБК Вертикаль” (згідно Акту перевірки від 08.10.08 р. № 4729/23-32948799, складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова) необхідних умов для здійснення відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, приміщень, тощо, а, отже, відсутня господарська діяльність. Крім того, встановлено, що директор ПП «Каф-Буд» свої обовязки виконував формально, ніяких документів не підписував, що підтверджується поясненням директора та висновком № 386 від 08.10.2008 р. НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що укладені підрядні угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” та ПП «Каф-Буд» не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому в розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Представник відповідача також зазначає, що здійснення позивачем перелічених вище операцій не породжує жодних економічних результатів та не направлено на отримання прибутку. Стверджує, що позивач в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, за перевіряємий період занизив податок на прибуток підприємств на суму 226914, 00 грн., а також зайво відніс до податкового кредиту суму 181531,00 грн. Підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 р. по 18.02.2009 р., за результатами якої складено акт від 23.02.2009 р. за № 545/23-212/14061407, на підставі якого винесені податкове повідомлення-рішення № 0000532302/0 від 06.03.09 р. про сплату 226 914 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних санкцій 98 071 грн., застосованих за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення № 0000542302/0 від 06.03.09 р. про сплату 181 531 грн. податку на додану вартість і штрафних санкцій 90 767 грн., застосованих за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

За висновками вказаного акту перевірки встановлені порушення ЗАТ «Рембудсервіс» ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «Рембудсервіс з зазначеними в акті перевірки постачальниками ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд».

Одночасно, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ЗАТ „Рембудсервіс” ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: заниження податку на прибуток підприємств на суму 226914, 00 грн. та зайве віднесення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 181 531 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства із контрагентами ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд»

Судом встановлено, що відповідач вважає відсутніми обєкти, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані, відображені, відповідно, у деклараціях з податку на прибуток та в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період недійсними, з підстав того, що вважає угоди, укладені з ТОВ „ПБК Вертикаль” та ПП «Каф-Буд» нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Рембудсервіс», виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке було виконавцем, за договорами будівельного підряду: договір № 81 від 08.10.07 р., договір № 82 від 08.10.07 р., договір № 83 від 08.10.07 р., договір № 57 від 15.06.07 р., договір № 6 від 04.02.08 р., договір № 6 від 03.03.08 р., договір № 30/1 від 25.04.08 р., договір № 32 від 16.05.08 р., договір № 27 від 23.04.08 р., договір № 68 від 07.07.08 р.

Також ЗАТ «Рембудсервіс», виступаючи замовником, мало взаємовідносини з ПП «Каф-Буд», яке було виконавцем, за договорами підряду: договір № 6/2 від 29.02.08 р., договір № 22 від 18.04.08 р.

На момент укладення та виконання зазначених угод як позивач, так і зазначені його контрагенти були належним чином зареєстровані, як субєкти господарської діяльності, мали відповідні ліцензії на здійснення ремонтно-будівельних робіт, були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як пояснив суду представник позивача, ЗАТ «Рембудсервіс», виступаючи замовником робіт за укладеними угодами, отримало від своїх контрагентів, згідно актів прийому-передачі, належним чином виконані роботи та в свою чергу перерахувало на користь ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд» належні грошові суми в якості оплати за виконані роботи. Ці обставини підтверджені наявними в справі документами і доводять факт отримання та подальше використання робіт у господарській діяльності позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідач в акті перевірки не встановив і не довів будь-яких обмежень, передбачених п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ЗАТ «Рембудсервіс» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у бухгалтерському та податковому обліку з податку на прибуток, прийнявши рішення про збільшення своїх валових витрат на суму придбаних підрядних робіт.

Тому ЗАТ «Рембудсервіс» цілком правомірно включило до складу своїх валових витрат суми, перераховані на користь ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд» в якості оплати за придбані від останніх підрядні роботи.

Згідно з п.1.4. ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що ЗАТ «Рембудсервіс» на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було надано відповідні декларації, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми наданих податкових декларацій з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

З положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ЗАТ «Рембудсервіс» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість податковий кредит, прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних податкових періодах.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ЗАТ «Рембудсервіс» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 181531, 00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ЗАТ «Рембудсервіс» п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Щодо посилання відповідача на обставини, встановлені Актом перевірки від 08.10.08 р. № 4729/23-32948799, складеним ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», що останнє не виконувало законодавчо встановлених обовязків по сплаті податків та отримувало податкову вигоду шляхом формування «штучних» валових витрат та «штучного податкового кредиту» із контрагентами, суд зазначає таке.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності. З чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

В ході судового розгляду встановлено, що ЗАТ «Рембудсервіс» діяло добросовісно. ЗАТ «Рембудсервіс» не було відомо про наявність будь-яких порушень з боку ТОВ «ПБК «Вертикаль». Протилежне орган податкової служби не довів.

Щодо висновку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів з ТОВ „ПКБ „Вертикаль” та ПП «Каф-Буд», останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, є «фіктивними», а тому такі правочини згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з викладеного, сторонами договору підряду є замовник (постачальник) та виконавець (покупець). Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Судом встановлено, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, не доведено, що будь-які пункти зазначених правочинів суперечать або не відповідають нормам законодавчих актів.

В той же час згідно Узагальнення Верховного суду України від 24.11.08 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. Розглядаючи цивільні справи про визнання правочинів недійсними за такою підставою, суди в цілому правильно враховували, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним лише судом.

Правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між ЗАТ «Рембудсервіс» та ТОВ «Вертикаль» і ПП «Каф-Буд», з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Висновок ДПІ про нікчемність правочинів з підстав, зазначених у ст. 228 ЦК України не є вірним, так як податковий орган не встановив і не довів належним чином, які саме дії посадових осіб ЗАТ «Рембудсервіс» були спрямовані на порушення публічного порядку та моральних засад суспільства і не наведено жодного доказу спрямованості умислу посадових осіб ЗАТ «Рембудсервіс» до порушення публічного порядку в будь-якій формі, зазначеній у вказаній статті. Напроти в ході судового розгляду справи представник відповідача підтвердив наявність постанов ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 212 КК України відносно посадових осіб ЗАТ «Рембудсервіс».

Жодним Законом не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, що були укладені ЗАТ «Рембудсервіс» з ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд», оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, сторонами надано не було.

Таким чином, враховуючи всі викладені аргументи, щодо виконання підрядних робіт, суд вважає правочини дійсними і повязаними з господарською діяльністю, оскільки сторонами по ним були реально виконані всі зобовязання.

Під час розгляду справи представник відповідача надав документи щодо обґрунтування своєї позиції відносно визнання нікчемними угод, укладених між ЗАТ «Рембудсервіс» та ПП «Каф-Буд». Суд вважає, що зазначені документи, зокрема, пояснення директора ПП «Каф-Буд», висновок спеціаліста-почеркознавця № 386 від 08.10.08 р., листи ВПМ ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, акти відсутності ПП «Каф-Буд» за юридичною адресою, не відповідають критеріям належності та допустимості, а тому не можуть бути доказами по суті даного спору з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом встановлено, що пояснення ОСОБА_1 відібране на імя начальника ВПМ ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та датоване 29.09.08 р.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти однез таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не надав суду доказів, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Крім того, відповідач підтвердив суду, що відносно посадових осіб ПП «Каф-Буд» відсутні будь-яки вироки суду. Таким чином відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «Каф-Буд».

З огляду на викладене суд не може взяти це пояснення до уваги.

В той же час представник відповідача надав суду копію припровідного листа з ВПМ ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, який датований 20.01.09 р., про надіслання в порядку ст. 97 КПК України матеріалів відносно наявних ознак злочину, передбаченого ст. 358 КК України, в діях посадових осіб ПП «Каф-Буд» для прийняття рішення.

Як вбачається з моменту отримання пояснення директора ПП «Каф-Буд» до моменту відправлення зазначених матеріалів, минуло більше трьох місяців. Хоча згідно вимог ст. 97 КПК України дослідча перевірка проводиться не більше десяти днів. Таким чином, пояснення не могло бути відібране під час проведення дослідчої перевірки, матеріали якої надіслані в порядку ст. 97 КПК України для прийняття рішення до Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Крім того, представник відповідача надав суду копію останнього аркушу висновку спеціаліста-почеркознавця. Однак з цієї копії неможливо зробити висновок чи стосуються твердження спеціаліста підписів, що містяться в договорах між ЗАТ «Рембудсервіс» та ПП «Каф-Буд». Неможливо встановити також в межах якої перевірки проводилося зазначене дослідження. І взагалі в разі надання документу в неповному обсязі він повинен бути оформлений як виписка, що відповідачем не зроблено. Тому суд не бере його до уваги.

Також суд не приймає до уваги як докази по справі дані, що викладені в актах про встановлення відсутності за юридичною адресою ПП «Каф-Буд», оскільки ці перевірки були здійснені після укладення і виконання спірних правочинів, а тому ці дані не стосуються предмету доказування по справі.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що посадові особи ЗАТ «Рембудсервіс» під час укладення спірних правочинів діяли з умислом на формування «штучних» валових розходів та «штучного податкового кредиту», відсутність розумної ділової мети та збитковість операцій.

Згідно даними акту перевірки, угоди, укладені позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ПП «Каф-Буд», визнані відповідачем нікчемними. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив при цьому субєктивні припущення, а не навів відповідних доказів.

Відповідно до п. 2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 237 від 10.08.2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання та штрафних санкцій з податку на прибуток ЗАТ «Рембудсервіс» у розмірі 324985,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000532302/1 від 08.05.09 р., № 0000532302/2 від 21.07.09 р., № 0000532302/3 від 07.09.09 р. є протиправними і повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання та штрафних санкцій по ПДВ ЗАТ «Рембудсервіс» у розмірі 272298,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000542302/1 від 08.05.09 р., № 0000542302/2 від 21.07.09 р., № 0000542302/3 від 07.09.09 р. є протиправними і повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1-2, 4, 7, 17-20, 69-71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Рембудсервіс» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000532302/0 від 06.03.09 р., № 0000532302/1 від 08.05.09 р., № 0000532302/2 від 21.07.09 р., № 0000532302/3 від 07.09.09 р.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000542302/0 від 06.03.09 р., № 0000542302/1 від 08.05.09 р., № 0000542302/2 від 21.07.09 р., № 0000542302/3 від 07.09.09 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Рембудсервіс” (61000, м. Харків, вул. Танкопія, 7/1, код ЄДРПОУ 14061407) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.11.2009р.

Суддя П'янова Я.В.