Постанова № 6886522, 16.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16.11.2009 р. № 2-а- 41630/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Малахова Н.В.,

представника відповідача- Богданова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокабель"

до ДПІ Київського району

пропро скасування податкового повідомленя-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокабель» звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0005181503/0 від 30.07.2009р. та повідомлення рішення № 0005181503/1 від 14.09.2009р., винесене за результатами розгляду скарги позивача.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідачем 13.07.2009р. проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації позивача з прибутку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, п.п. 7.1.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - заниження показників ПДВ за квітень 2009 року на суму 22085,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі повідомлення рішення № 0005181503/0 від 30.07.2009р., згідно якого позивачу нараховано зобовязання з ПДВ на суму 22085,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1104,00 грн.

Позивач вважає дане податкове повідомлення - рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує його права та законні інтереси. В звязку з наведеним він звернувся до відповідача із скаргою, яка була залишена без задоволення, в результаті чого прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0005181503/1 від 14.09.2009р., яке позивач також вважає незаконним та необґрунтованим.

Крім того, позивач зазначив, що самостійно виявив помилку в поданій декларації та, скориставшись своїм правом, подав до відповідача уточнений розрахунок податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року в електронному вигляді, а також лист № 14/7-1 від 14.07.2009р. з поясненнями щодо виниклої в декларації помилки. За таких обставин позивач вважає, що позивач скорегував суму обсягів поставки товарів, але сума ПДВ залишалася незмінною та дана помилка не потягнула за собою заниження податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи з доводів позовної заяви.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що порушень при проведенні камеральної перевірки допущено не було, оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та законно. Позивач, виправляючи арифметичні помилки в поданій декларації, не донарахував суму податкового зобовязання з ПДВ, як це передбачено чинним законодавством. Крім того, уточнюючий розрахунок позивач подав вже після початку перевірки, про яку був повідомлений. З зазначених підстав відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого позову та необхідність в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 13.07.2009р. відповідачем проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 4460/15-229/31153190 від 13.07.2009р., згідно якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.1.1. п. 6.1. ст. 6, п.п. 7.1.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - заниження показників ПДВ за квітень 2009 року на суму 22085,00 грн. Зокрема відповідачем встановлено, що розмір податку, зазначеного позивачем у декларації з ПДВ за квітень 2009 року є меншим ніж за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року позивачем допущено арифметичну помилку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0005181503/0 від 30.07.2009р., згідно якого позивачу нараховано зобовязання з ПДВ на суму 22085,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1104,00 грн.

За результатами скарги позивача на зазначене рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0005181503/1 від 14.09.2009р. на загальну суму 23189,00 грн., з яких за основним платежем позивачу нараховано 22085,00 грн. та за штрафними санкціями 1104,00 грн.

Також судом встановлено, що позивач 14.07.2009р., після початку проведення перевірки, виявив помилку в поданій раніше декларації з ПДВ та подав до відповідача уточнений розрахунок податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року в електронному вигляді, а також лист за № 14/7-1 від 14.07.2009р. з поясненнями щодо помилки, яка була допущена при складанні декларації, який 16.07.2009р. зареєстровано канцелярією відповідача. Проте, подаючи уточнену декларацію, позивач не скоригував суми ПДВ, оскільки вважав, що помилка у декларації не відобразилася на значенні податку, вважаючи, що при складенні податкової декларації ним було допущено помилку при заповненні колонки «А» строки 1 та 2.1., а саме відносно обсягів поставки товарів, було помилково віднесено суму з експортної операції в розмірі 121795 грн., що призвело до помилкового завищення загального обсягу продаж в строчці 5 та 5.1. на ту ж суму, тобто одна оподатковувана операція відображена двічі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що порядок проведення невиїзної (камеральної) документальної перевірки регламентується наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008р.

Так, згідно п. 3.1.- 3.3. зазначеного Наказу всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Камеральна перевірка податкових декларацій і розрахунків здійснюється безпосередньо у державній податковій інспекції. Метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання.

Так, судом встановлено, що згідно акту невиїзної (камеральної) перевірки від 13/07/2009р/№ 4460/15-229/31153190 виявлено, що позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року (вх.№ 65134 від 18.05.2009р.) допущено арифметичну помилку, яка полягала в тому, що в рядку 1 колонка А «Обсяг поставки (без ПДВ») позивачем визначено обсяг операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % (без ПДВ) у розмірі 1371096 грн., але в рядку 1Б відображена сума ПДВ 249860 грн., замість суми ПДВ 274219 грн. У розділі 1 додатку 5 по декларації з ПДВ за квітень 2009 року (вх. ДПІ № 65136 від 18.05.2009р.) позивач також визначив обсяг поставки в розмірі 1371096 грн. та суму ПДВ 249860 грн.

В рядку 2.1. декларації з ПДВ за квітень позивачем відображено обсяг експортних операцій в розмірі 121795 грн. (оподатковується за нульової ставкою) та в рядку 5 визначено загальний обсяг поставки в розмірі 1492891 грн.

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товару (послуг)).

Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 зазначеного Закону податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 даного Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п. 7.1. ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За таких обставин доводи позивача про правильність визначення ним податку на додану вартість та незмінність цього показника незалежно від виявленої арифметичної помилки вбачаються помилковими, оскільки позивачем, в порушення пп. 6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» фактично було занижено суму ПДВ з операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків за квітень 2009 року в розмірі 24359 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (з урахуванням значення рядка 18.2 2274 грн.) в розмірі 22085,00 грн.

Щодо доводів позивача про самостійне виявлення помилки в поданій декларації та подання в звязку з цим до податкової інспекції уточнюючого розрахунку, суд зазначає, що згідно п.п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

В звязку з наведеним суд зазначає, що позивач факт заниження ним податкового зобовязання заперечує та вказує, що арифметичні помилки в декларації не призвели до заниження його податкового зобовязання з ПДВ, що спростовується дослідженими у справі доказами.

Крім того, судом встановлено, що позивача було завчасно сповіщено про проведення перевірки шляхом повідомлення головного бухгалтера позивача ОСОБА_1, яка особисто отримала повідомлення про запрошення до державної податкової інспекції для надання пояснень в звязку з проведенням невиїзної (камеральної) перевірки (лист №11534 від 06.07.2009р.).

Також судом встановлено, що ні головний бухгалтер, ні керівник позивача до державної податкової інспекції для надання пояснень не прибули, про що посадовими особами відповідача складено акт №1292/152 від 10.07.2009р.

За таких обставин вбачається, що позивачу було відомо про проведення перевірки та він не скористався своїм правом надати податковому органу свої доводи та міркування з приводу її проведення. В той же час поданий ним до податкової декларації уточнюючий розрахунок є таким, що складено та подано не до початку проведення перевірки, а після цього.

Додатково суд зауважує, що як вбачається з листа ДПІ в Київському районі м. Харкова від 22.07.2009р. № 12593/10/15-220, уточнюючі розрахунки позивача з податкових зобовязань податку на додану вартість не було визнано як податку звітність та їм присвоєно статус «до відома» через невідповідність вимогам Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, про що позивача було сповіщено.

Щодо порушень при проведенні перевірки, зокрема порушення вимог ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 2.1.4. п. 2.1 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», які на думку позивача, мали місце, суд зазначає, що зазначені норми не поширюються на порядок проведення невиїзних (камеральних) документальних перевірок та стосуються виключно проведення планових та позапланових перевірок. Отже, посилання на їх порушення відповідачем є помилковими.

Так само помилковими вбачаються посилання позивача на порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог ст. 7 та ст. 2 Указу Президента України «Про деякі питання по регулюванню підприємницької діяльності», норми якого також не поширюються на проведення невиїзних (камеральних) перевірок.

Таким чином, перевіривши відповідно до ст. 2 КАС України, оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення відповідача, чи прийнято їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, судом вбачається, що їх прийнято законно та обґрунтовано, з урахуванням всіх дійсних обставин справи, підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

Повний текст постанови складено та підписано 20 листопада 2009 року.

Суддя Архіпова С.В.