Постанова № 6886347, 05.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 40920/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 р.                                                                                           м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Кулькової О.Г., відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва», звернувся до суду з позовом в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 28.07.2009р. Нововодолазької МДПІ прийняте на підставі акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в квітні 2009р.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва»до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні, виписані в минулих звітних періодах, що на думку відповідача є порушенням Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку –це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ цей Закон не передбачає. Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що позовні вимоги спростовуються фактичними обставинами фінансово-господарської діяльності позивача та суперечать вимогам чинного законодавства, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в квітні 2009р. від 27.07.2009 року за № 1043/16-0-12/14344275, Нововодолазькою МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 28.07.2009р., відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 10394 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168-97/ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Пункт 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону №168-97/ВР визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Підпункт 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

          Підпункт 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва»подало до Нововодолазької МДПІ податкові декларації з ПДВ за травень 2009 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування. У рядку 25 декларації за травень 2009 року зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 55048,00 грн.

Нововодолазькою МДПІ зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, заявлену позивачем, на 10394 грн. за травень 2009 року.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов’язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; настання першої з подій, з якими Закон пов’язує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Виходячи з аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що зазначений Закон не містить прямої заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до абз. 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В судовому засіданні встановлено, що постачальники, які надали до ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва»податкові накладені з запізненням, не відмовляли позивачу у їх наданні, не надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення, а тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Позивачем надані до суду та долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, щодо віднесення яких до складу податкового кредиту у квітні 2009 року виник спір, а також копії актів виконаних робіт (наданих послуг) та платіжні доручення на перерахування коштів в оплату товарів, робіт, послуг, суми ПДВ по яким включені до складу податкового кредиту квітня 2009 року, що підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з наданих до суду податкових накладних, будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення не встановлено.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, було здійснено правомірно, з додержанням всіх умов формування податкового кредиту з ПДВ, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомленні-рішення № 0000131601/0 від 28.07.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000131601/0 від 28липня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

          Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2009 року.

Суддя                                                   Шевченко О.В.