Постанова № 6886192, 10.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" листопада 2009 р. № 2а- 38390/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " Атлантик - Гейзер "

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Атлантик-Гейзер», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000732302/0 від 27.02.09р. та №0000732302/1 від 30.03.09р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 123000,00 грн.; №0000722302/0 від 27.02.09р. та №0000722302/1 від 30.03.09р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту виїзної планової документальної перевірки №1248/23-506/35586049 від 20.02.09р.; п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, позивач зазначає, що Акт виїзної планової документальної перевірки №1248/23-506/35586049 від 20.02.09р. містить неправомірні висновки та не може бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Висновок відповідача щодо порушення п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення до складу валових витрат вартості робіт виконаних ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з постпродажного обслуговування обладнання, яке реалізує ТОВ «Атлантик-Гейзер», позивач вважає безпідставним. Позивач вважає, що витрати на постпродажне обслуговування електроводонагрівачів є «витратами на збут»та безпосереднім чином повязані з господарською діяльність ТОВ «Атлантик-Гейзер», якою є торгівля водонагрівачами. Позивач вказує на те, що підстави для визнання нікчемними правочинів, укладених з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, зазначені в ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, відсутні. Позивач вказує на те, що договори з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП Гура В.І . відповідають усім вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, а отже є дійсними та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків та не порушують публічний порядок, не суперечать жодним нормам законодавства. Позивач вважає, що відсутність машин, обладнання та складських приміщень за місцем реєстрації (місцем проживання) ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених з цими контрагентами.

Позивач також вказує на порушення відповідачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вважає що обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у ціні придбання послуг з постпродажного обслуговування електроводонагрівачів, виконаних ФОП ОСОБА_1, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Під час судового розгляду справи представник позивача в судове засідання зявився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання зявився та проти позову заперечує повністю, свої аргументи виклав у запереченні на адміністративний позов.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень по суті позову вказує на те, що ТОВ «Атлантик-Гейзер»перерахувало кошти ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а правочини за якими проводились розрахунки є нікчемними на підставі ст.228 ЦК України. В обгрунтування зазначеного висновку, відповідач посилається на неможливість виконання ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 угод, укладених з ТОВ «Атлантик-Гейзер», з огляду на відсутність за місцем реєстрації фізичних осіб підприємців необхідних механізмів, машин, обладнання, складських та виробничих приміщень, транспортних засобів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного :

Судом встановлено, що з 14.01.09р. по 13.02.09р. працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Атлантик-Гейзер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.07р. по 31.12.08р. За результатами перевірки складено акт від 20.02.09р. №1248/23-506/35586049, яким встановлено порушення ТОВ «Атлантик-Гейзер»п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97 «Про податок на додану вартість». На підставі Акту планової документальної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.09р. №0000722302/0 про донарахування податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств в сумі 379000,00 грн. та №0000732302/0 про донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 123000,00 грн.

В Акті перевірки від 20.02.09р. №1248/23-506/35586049 (стор. 8, 10, 13) зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 24.12.2007 р. по 31.12.2008 р встановлено їх завищення у сумі 1257000 грн. по роботах виконаних ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 За висновком відповідача ТОВ «Атлантик - Гейзер»перераховувало кошти ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а правочини за якими проводились розрахунки є нікчемними на підставі ст.228 ЦК України. В обґрунтування зазначеного висновку відповідач зазначає, що згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів за вказаними у реєстраційних документах адресами ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, визначеної договорами про надання послуг з ТОВ «Атлантик-Гейзер»(відсутні необхідні механізми, машини та обладнання для виконання укладених угод, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби).

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „Атлантик-Гейзер” є торгівля електричними водонагрівачами, які позивач придбаває на підставі договору поставки №1 від 28.12.07р. у ТОВ «Укратлантік». Розділом 6 договору поставки №1 від 28.12.07р. визначено умови щодо після продажного обслуговування, а саме: «Покупець зобовязується нести будь-які зобовязання щодо після продажного обслуговування по відношенню до Продукції. Після подальшого продажу продукції Покупцем, Покупець здійснюватиме пост-продажну підтримку (обслуговування) та нестиме витрати на таке обслуговування Продукції. У відповідності до попереднього параграфу, Покупець цим погоджується, що його найменування та місцезнаходження, зазначатиметься по відношенню до Продукції, як це вимагається чинним законодавством, включаючи у технологічних інструкціях до Продукції, як підприємство, що здійснюватиме функції щодо приймання претензій від споживачів та здійснюватиме ремонт та технічне обслуговування Продукції.»

На виконання договору поставки №1 від 28.12.07р. з ТОВ «Укратлантік»позивач взяв на себе обовязок здійснювати після продажне обслуговування водонагрівачів. Зважаючи на той факт, що у штаті позивача немає необхідної кількості спеціалістів, які можуть виконувати після продажне обслуговування електроводонагрівачів, продаж яких здійснюється по всій території України, ТОВ «Атлантик-Гейзер»було укладено договори з ФОП ОСОБА_1 від 04.01.2008 р. №01; ФОП ОСОБА_2 від 04.01.2008 р. №2; ФОП ОСОБА_3 від 08.01.2008р. №1. Положеннями зазначених договорів передбачено, що фізична особа-підприємець здійснює після продажне обслуговування електроводонагрівачів (продукції, що реалізує ТОВ «Атлантик-Гейзер») в різних регіонах України та виступає авторизованим Сервісним центром Замовника. Отримання послуг з після продажного обслуговування електроводонарівачів підтверджується актами виконаних робіт та описами щодо змісту робіт до них. Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку. Копії первинних документів, що підтверджують факт отримання позивачем послуг з постпродажного обслуговування водонагрівачів та їх оплати, були надані позивачем до матеріалів справи.

Виходячи з пояснень свідка ФОП ОСОБА_1, наданих під час судового засідання, для виконання зобовязань за договором №01 від 04.01.08р. з після продажного обслуговування електроводонагрівачів ним було укладено типові договори з 25 особами (перелік яких долучено до матеріалів справи), в залежності від регіону України, які виконували роботи з після продажного обслуговування електроводонагрівачів в конкретному регіоні України (зокрема в м. Кіровоград та в радіусі 50 км. за кордоном міста з ПП «Техномаркет»та ТОВ «Каллісто»). Умовами договорів з регіональними представниками було передбачено, що в підтвердження проведення робіт з після продажного (гарантійного) обслуговування електроводонагрівачів вони щомісяця надають ФОП ОСОБА_1 наступні документи:

·акт виконаних робіт встановленої форми, який містить інформацію про дату проведення ремонту, назву ЕВН, № ЕВН, дату продажу, причину відказу в роботі, виконані роботи, вартість робіт по договору, витрачені запчастини.

·Опис інвентаризації встановленої форми, який містить інформацію про використані запасні частини для гарантійного ремонту.

·Квитанцію встановленої форми у кількості, що відповідає кількості проведених робіт, яка підписується споживачем та містить інформацію про проведені роботи.

·Відривний талон на гарантійний ремонт у кількості проведених робіт, в якому зазначено модель та заводський номер електроводонагрівача з метою його ідентифікації.

·Заяву споживача, у випадку заміни водяного баку.

·Акт технічної експертизи, у випадках заміни товару.

Роботи з після продажного обслуговування електроводонагрівачів на території міста Харкова у ФОП ОСОБА_1 здійснювали 2 найманих працівника, які на підтвердження виконання робіт оформляли Квитанцію встановленої форми у кількості, що відповідає кількості проведених робіт, яка підписується споживачем та містить інформацію про проведені роботи та Відривний талон на гарантійний ремонт у кількості проведених робіт, в якому зазначено модель та заводський номер електроводонагрівача з метою його ідентифікації.

Відповідно до показань ФОП ОСОБА_1 всі роботи з після продажного (гарантійного) обслуговування електроводонагрівачів проводились в домівках конкретних споживачів, оскільки майстру під час зясування причин виходу з робочого стану водонагрівача необхідно було зясувати умови його експлуатації та налагодити його нормальну роботу в цих конкретних умовах.

За аналогічною схемою здійснювалось виконання договорів з після продажного обслуговування електроводонагрівачів ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, про що ними до матеріалів справи надано письмові пояснення та первинні документи в їх підтвердження.

В матеріалах справи також є письмові пояснення ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, відповідно до яких для здійснення своєї підприємницької діяльності ними було укладено відповідні договори оренди як офісних, так і складських приміщень з ТОВ «Горизонт». Копії договорів оренди долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що отримання послуг з після продажного обслуговування електроводонагрівачів від ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 безпосереднім чином повязане з господарською діяльністю ТОВ «Атлантик-Гейзер», який реалізує ці електровонагрівачі, є його «витратами на збут».

Крім цього суд звертає увагу, що у положеннях п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. В даних пунктах вказаного Закону не міститься заборони відносно включення до складу валових витрат вартості послуг з після продажного обслуговування продукції яка була реалізована але для обслуговування якої необхідні спеціальні знання та навички.

Також згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто лише відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, унеможливлює віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства.

Суд звертає увагу, що взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-14.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, ДПІ у Київському районі м. Харкова під час розгляду справи не доведено, що правочини укладені позивачем з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 порушують публічний порядок, були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом встановлено, що договір №01 від 04.01.08р. з ФОП ОСОБА_1, договір №2 від 04.01.08р. з ФОП ОСОБА_2 та договір №1 від 08.01.08р. з ФОП Гура В.І . відповідають усім вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, а отже є дійсними та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків та не порушують публічний порядок, не суперечать жодним нормам законодавства. Зміст договорів від 04.01.2008 р. №01; від 04.01.2008 р. №2; від 08.01.2008р. №1 відповідає вимогам Цивільного кодексу України; сторонами при укладенні договорів було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов; позивач та ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та уклали договори про надання послуг з постпродажного обслуговування електроводонагрівачів при вільному волевиявленні сторін у письмовій формі; виконання договорів підтверджується необхідними первинними документами, що свідчить про реальне настання наслідків на які було спрямоване укладення та виконання цих договорів.

Відповідно до п.1 ст.42 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.03р. №755-4, проведення державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем проводиться за її місцем проживання. При цьому, під «місцем проживання фізичної особи»розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

У ФОП ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію місцем проживання фізичної особи підприємця визначено м. Харків, вул. Нижня, 25-а.; у ФОП ОСОБА_2 - м. Харків, вул. героїв Праці, б.70, кв.298; у ФОП ОСОБА_3 - м. Харків, вул. Дружби Народів, 240, кв.212.

П. 3 Наказу ДПАУ від 29.10.99р. №599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" передбачена можливість здійснення діяльності не тільки за місцем реєстрації, але й на всій території України: «якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.”

Крім того, як вже було вище зазначено, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 для здійснення своєї підприємницької діяльності було укладено відповідні договори оренди як офісних, так і складських приміщень з ТОВ «Горизонт».

За таких обставин, суд вважає неправомірним висновок відповідача, що оскільки ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не здійснюють підприємницьку діяльність за місцем проживання (реєстрації), то послуги з після продажного обслуговування електроводонагрівачів за договорами №01 від 04.01.2008р., №2 від 04.01.2008р. та №1 від 08.01.2008р. взагалі не проводилися.

Що стосується донарахування відповідачем податкових зобовязань по податку на додану вартість, то в Акті перевірки (стор. 23) зазначено, що на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Атлантик-Гейзер»завищено суму ПДВ по роботах, виконаних ФОП ОСОБА_1, вартість яких була задекларована ТОВ «Атлантик-Гейзер»у складі податкового кредиту з ПДВ. В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на нікчемність договору №01 від 04.01.08р. з ФОП ОСОБА_1, зважаючи на відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності за адресою, вказаною у реєстраційних документах підприємця.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами ( п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Оскільки як вже встановлено судом вище придбані позивачем послуги з після продажного обслуговування електроводонагрівачів використовуються у межах господарській діяльності ТОВ «Атлантик-Гейзер», а отже позивач цілком правомірно включив суми ПДВ сплачені у ціні придбання таких послуг від ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що на вимогу п.п. 7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», всі податкові накладні, складені без порушень методики їх складання, отримані від ФОП ОСОБА_1 і є в наявності на підприємстві, копії зазначених податкових накладних залучено до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Атлантик - Гейзер " до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податковоїінспекції у Київському районі м. Харкова від 27.02.2009 року № 0000732302/0, № 0000722302/0; від 30.03.2009 року № 0000732302/1, № 0000722302/1 .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2009 року.

Суддя Спірідонов М.О.