Постанова № 68853844, 12.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/31767/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.09.2017 по справі №910/31767/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017

у справі №910/31767/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Київської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

про скасування розпорядження від 12.10.1993 №412

за участю військової прокуратури Дарницького гарнізону.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Міністерство оборони України (далі-позивач 1) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі-позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження виконуючого обов'язки глави Київської обласної державної адміністрації представника Президента України від 12.10.1993 №412 "Про наслідки інвентаризації земель оборони та інших відомств на території області" в частині припинення права користування землями по Міністерству оборони України загальною площею 4 885,33 га.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Майданевич А.Г., Корсакова Г.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Дроботова Т.Б. і Мачульський Г.М.) судові рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/31767/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що дані рішення не містять мотивів вирішення доводів та аргументів позивачів щодо пропуску строку позовної давності; у текстах судових рішень попередніх судових інстанцій не зазначено конкретної дати початку перебігу позовної давності; суди не встановили дату, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При новому розгляді даної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним розпорядження виконуючого обов'язки глави Київської обласної державної адміністрації представника Президента України від 12.10.1993 №412 "Про наслідки інвентаризації земель оборони та інших відомств на території області" в частині припинення права користування землями по Міністерству оборони України загальною площею 4 885,33 га.

Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 1 218 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 515,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги і 1 653,60 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 10.04.2017, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачами подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Третя особа та військова прокуратура не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, військова прокуратура наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку представників сторін та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначеного вище представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Згідно із п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №406/2011, Міноборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Пунктом 1 Положення з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних силах СРСР, затвердженого наказом Міністерства оборони СРСР від 18.10.1979 №260 (далі - Положення №260; дане Положення втратило чинність у зв'язку із набранням чинності Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 №690), передбачено, що всі види озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, паливо, пальне, продовольство, речове, інженерне, хімічне та інше майно, матеріали та спеціальні рідини різного призначення, казармено-житловий фонд і комунальні споруди, а також земельні ділянки (далі - матеріальні цінності), які використовуються Збройними силами СРСР у мирний і воєнний час, є державною власністю.

Відповідно до п.6 Положення №260 організація і ведення обліку матеріальних засобів здійснюється з дотриманням вимог відповідних наказів Міністра оборони СРСР з забезпечення збереження державної і військової таємниці.

Згідно із п.51 Положення №260 облік будівель, споруд і земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться в установленому для них обсязі.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 №563-XII "Про земельну реформу" доручено місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР до 15.03.1991 провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки, а також зобов'язано місцеві Ради народних депутатів на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва.

Разом з тим, пунктом 1 Положення про місцеву державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України від 14.04.1992 №252, передбачено, що відповідно до Закону України "Про Представника Президента України" державна виконавча влада в областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя здійснюється місцевими державними адміністраціями - обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі.

Так, на виконання вказаної постанови та доручення Кабінету Міністрів України від 22.01.1993 №829/4 у Київській області проведено інвентаризацію земель оборони.

Враховуючи результати проведеної інвентаризації, Розпорядженням припинено право користування Міноборони України землями площею 5 765 га, які використовуються не для своїх потреб та не за цільовим призначенням.

При цьому, у відповідності до ст.6 Закону України "Про Представника Президента України" Представник Президента України на відповідній території, зокрема: забезпечує реалізацію законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; організує розробку проектів бюджету, програм економічного і соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, подає їх на затвердження відповідної Ради, забезпечує виконання бюджету і цих програм, за рішенням Ради у встановлений нею строк звітує перед Радою про їх виконання, а також з інших питань, пов'язаних із здійсненням місцевою державною адміністрацією повноважень, переданих їй Радою; забезпечує підготовку на розгляд відповідної Ради необхідних матеріалів з питань регулювання земельних відносин, управління комунальною власністю, з інших питань економічного і соціального розвитку території та виконання прийнятих Радою рішень.

Згідно із ч.ч.4, 7 ст.19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження) обласні Ради народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Так, в Управлінні обліковувались земельні ділянки оборонного відомства загальною площею 4 885,33 га, а саме:

- земельна ділянка площею 965,9 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1949 №1351-066;

- земельна ділянка площею 40 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення міського виконавчого комітету від 25.05.1948 №6-е (розташована в межах Дроздівської селищної ради, в/м 52, на даний час використовується для потреб оборони та закріплена за військовою частиною 29221 (А 2791));

- земельна ділянка площею 105,7 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1949 №1351-066;

- земельна ділянка площею 215,8 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1949 №1351-066;

- земельна ділянка площею 84,5 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Київського обласного виконавчого комітету депутатів трудящих від 10.11.1947 №2191-с;

- земельна ділянка площею 34 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Київського обласного виконавчого комітету депутатів трудящих від 10.11.1947 №2191-С "Про відновлення права користування ВПС КВО (Військово-повітряні Сили Київського воєнного округу) земельною ділянкою площею 1 135 га, відведеної до Вітчизняної війни під аеродром "Бориспіль" та авіамістечко" із земель основного масиву військового аеродрому (розташована межах Бориспільського району Київської області, на даний час використовується для потреб оборони та закріплена за військовою частиною 64324 (А 2215);

- земельна ділянка площею 0,8 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 03.12.1984 №644;

- земельна ділянка площею 2,1 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Ради Міністрів УРСР № 644 від 03.12.1984 (розташована межах Броварського району Київської області, на даний час використовується для потреб оборони та закріплена за військовою частиною 27309( А 2860 (А 1880));

- земельна ділянка площею 34 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Київської обласної ради від 28.08.1947 №1624 та постанови Ради Міністрів УРСР від 06.02.1958 №54;

- земельна ділянка площею 2 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Київської обласної ради від 28.08.1947 №1624 та постанови Ради Міністрів УРСР від 06.02.1958 №54;

- земельна ділянка площею 76,3 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства із землекористувань Макарівського та Києво-Святошинського районів Київської області на підставі розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 11.09.1967 №1015-РС та від 23.10.1968 №1051-РС і попередніх розпоряджень (на даний час використовується для потреб оборони);

- земельна ділянка площею 2 314,4 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі Державного акта серії Б №027573 від 1978 року (розташована в межах Фастівського району, с. Триліси, на даний час використовується для потреб оборони та закріплена за військовою частиною 07224 (А 2167);

- земельна ділянка площею 156 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1949 №1351-066;

- земельна ділянка площею 4,33 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Міського виконавчого комітету від 25.08.1948 №6-с;

- земельна ділянка площею 0,35 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Міського виконавчого комітету від 25.08.1948 №6-с;

- земельна ділянка площею 2 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі Державного акта від 24.05.1988 серії Б №027065 (розташована в межах Броварського району в/м 201, на даний час використовується для потреб оборони та закріплена за військовою частиною А 2860, А 1880);

- земельна ділянка площею 3,25 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.07.1969 №772 РТ (розташована в межах Броварського району, в/м 161, на даний час використовується для потреб оборони);

- земельна ділянка площею 7 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 17.11.1997 №001395;

- земельна ділянка площею 8,1 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 07.02.1953 №2903-рс (розташована в межах Києва-Святошинського району, с. Гореничі, на даний час використовується для потреб оборони);

- земельна ділянка площею 769,1 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства із землекористувань Макарівського та Києво-Святошинського районів Київської області на підставі розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 11.09.1967 №1015-РС та від 23.10.1968 №1051-РС і попередніх розпоряджень (на даний час використовується для потреб оборони);

- земельна ділянка площею 57,1 га відведена в користування для державних потреб оборонного відомства на підставі рішення Ради Міністрів УРСР від 03.12.1984 №644.

Таким чином, спірні земельні ділянки за цільовим призначенням відносяться до земель оборони, а за формою власності - до державної.

Згідно із інвентаризацією земель оборони та інших відомств на території області від 08.10.1993 №1-498, проведеною Управлінням земельних ресурсів Київської обласної державної адміністрації Державного комітету України по земельним ресурсам, останнім встановлено, що:

- станом на 01.01.1993 в користуванні військових частин, підрозділів і установ рахується 15 034,7 га земель (сільськогосподарських угідь - 4 226,3 га, лісових площ - 4 733,4 га, інших земель - 6 075 га);

- в ході інвентаризації земель встановлено, що за цільовим призначенням використовується - 9 226,2 га (сільгоспугідь - 1 227,9 га, лісових площ - 2 557,6 га, інших земель - 5 440,7 га); не використовується для потреб оборони 5 808,5 га (сільгоспугідь - 2 998,2 га, лісових площ - 2 175,8 га, інших земель - 634,3 га);

- комісії внесли пропозиції припинити право користування землею на площі 5 765 га і повернути їх в народне господарство, зарахувавши до земель запасу з подальшим їх перерозподілом.

На підставі вказаної інвентаризації спірним Розпорядженням припинено право користування Міноборони України землями площею 5 765 га.

В той же час, у відповідності до п.8 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.

Частиною першою статті 31 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження) передбачено, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Згідно із ч.1 ст.32 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження) за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Разом з тим, Управлінням земельних ресурсів Київської обласної державної адміністрації Державного комітету України по земельним ресурсам при проведенні інвентаризації земельних ділянок, які перебували у користуванні Міноборони України, не було взято до уваги положення п.8 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття Розпорядження), та не встановлено, що Міноборони України не використовувало земельні ділянки, право на використання яких припинено Розпорядження, протягом одного року (земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва), і протягом двох років (земельної ділянки, наданої для несільськогосподарських потреб).

Більше того, у разі встановлення вказаним Управлінням невикористання Міноборони України земельних ділянок протягом зазначених строків, прийняти рішення щодо припинення права користування спірними земельними ділянками мала право виключно Верховна Рада України за згодою із землекористувачем.

Таким чином, враховуючи, що на момент прийняття Розпорядження Представником Президента України було перевищено межі своїх повноважень, визначених Законом України "Про Представника Президента України", судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне Розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивачів, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, позивачами оскаржується Розпорядження, прийняте 12.10.1993.

Як свідчать матеріали справи, позивачі звернулися до суду з позовною заявою 14.12.2015 (згідно із штемпелем відділення поштового зв'язку), яка надійшла до суду 17.12.2015 (відповідно до печатки канцелярії суду).

У позовній заяві позивачі зазначили про те, що про існування оскаржуваного Розпорядження їм стало відомо у 2015 році під час розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №810/6041/14 заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міноборони України, Управління, Військової частини А 2215 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа: приватне акціонерне товариство "Агробудмеханізація", про скасування рішення від 29.05.2008 №3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду закритому акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в соцмістечку (навпроти житлового будинку №160) у м. Борисполі (землі житлової та громадської забудови)" та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 було прийнято до провадження вказану адміністративну справу до провадження, призначено її розгляд на 01.07.2015; ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 зупинено провадження у справі №810/6041/14 до отримання судом належним чином завіреної копії Розпорядження з додатками.

Згідно з наявним протоколом судового засідання від 27.08.2015 зі справи №810/6041/14 представником Бориспільської міської ради Київської області було подано адміністративному суду копію Розпорядження.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви Управління про ознайомлення з матеріалами справи №810/6041/14, яка зареєстрована канцелярією адміністративного суду 15.09.2015.

Враховуючи викладене, Управлінню і Міноборони України стало відомо про існування Розпорядження 05.08.2015 під час судового засідання зі справи №810/6041/14, а з текстом Розпорядження Управління ознайомилось 15.09.2015.

Доказів, які б підтверджували доведення до відома позивачів про Розпорядження, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачами не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції правил підвідомчості справ не заслуговують на увагу, оскільки, як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України в п. 1.3 постанови від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають, зокрема, такі категорії спорів, як спори щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки та спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих земельних ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі з урахуванням письмових пояснень, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 103, 104, 105, 111-12 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/31767/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/31767/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/31767/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна