Рішення № 68852884, 13.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа №910/11663/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»

до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення 396 955,45 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Мельник Н.В. - представник за довіреністю № 83 від 13.12.16

від відповідача: Понько Ю.І. - представник за довіреністю б/н від 20.01.17

В судовому засіданні 13.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 396 955,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії від 01.12.2016 №440449. За доводами позивач, за період з 01.12.2016 року по 01.04.2017 року відповідачем за договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 403 524,25 грн. Однак свої зобов'язання за договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 59 086,912 грн. Результатом неналежного виконання відповідачем умов договору є виникнення за період з 01.12.2016 по 01.04.2017 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка на 01.06.2017 року становить 344 437,34 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 344 437,34 грн. - основного боргу, 33 306,03 грн - пені, 15 643,58 грн - інфляційні втрати та 3 568,50 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11663/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.08.2017.

У судове засідання, призначене на 09.08.2017 з'явилися представники сторін.

Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду а також подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, зазначивши при цьому, що відповідачем після порушення провадження у справі було оплачено основну суму боргу у розмірі 344 437,34 грн. У зв'язку з чим відповідач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 306,03 грн, інфляційні втрати у розмір 15 643,58 грн та 3 568,50 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факт оплати та долучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду, а також платіжне доручення № 425027 від 04.08.2017 про сплату за теплову енергію згідно договору у розмірі 344 437,34 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

У судовому засіданні 09.08.2017 за клопотання представника відповідача оголошувалась перерва до 13.09.2017.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник позивача вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру вимог та просив задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем невірно застосовано розмір ставки НБУ при нарахуванні пені, та враховуючи сплату основної суми боргу просить суд відмовити у позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі - покупець/відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440449 (надалі - договір).

Відповідно до п 1.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю на об'єкт (нежитловий будинок з гаражами по вул.. Сиваська, 3 та нежитловий будинок по вул.. Двінська, 3/5) теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар, теплова енергія або теплоносій) у період з 01.12.2016 р. по 30.11.2017 р.

Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору (п. 1.2. договору).

Передача товару у власність покупцю здійснюється після виконання ним всіх вимог даного договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової балансової належності покупця та ПАТ «Київенерго», у відповідності до чинного законодавства, у т.ч. Правил технічної експлуатації теплових установок і меж.

Облік поставленої теплової енергії виконується покупцем за розрахунковий період. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію згідно з графіком здачі звітних відомостей за спожиту теплову енергію та з урахуванням вимог щодо передачі енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (п. 5.9. договору).

У п. 6.4 договору сторони визначили, що всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальній організації виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує самостійно в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі теплової енергії, акт звірків розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди. Що включають в себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та сум передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або не повернення акту звіряння цей документ вважається прийнятий в редакції енергопостачальної організації (п. 6.5. договору).

Згідно з п. 6.6. договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами.

За доводами позивача, за період з 01.12.2016 року по 01.04.2017 року відповідачем за договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 403 524,25 грн. Однак свої зобов'язання за договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 59 086,912 грн. Результатом неналежного виконання відповідачем умов договору є виникнення за період з 01.12.2016 по 01.04.2017 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка на 01.06.2017 року становить 344 437,34 грн.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати отриманого товару за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, за період з 01.12.2016 по 01.04.2017 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених договором на постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 403 524,25 грн що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви актами приймання-передавання товарної продукції, та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, в порушення умов договору не виконано у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за спірний період сплативши лише 59 086,91 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 344 437,34 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В процесі розгляду справи відповідачем суму заборгованості у розмірі 344 437,34 грн. було погашено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 425027 від 04.08.2017. Сплата вказаної суми також підтверджується позивачем у зв'язку з чим останнім подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, у зв'язку з чим у справі наявна нова ціна позову.

Так, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 33 306,03 грн, інфляційні втрати у розмір 15 643,58 грн та 3 568,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день до моменту його погашення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат та становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі заявленій позивачем, а саме: інфляційні втрати у розмірі 15 643,58 грн.

Також суд зазначає, що арифметично вірним та обґрунтованим є розмір 3% річних, що розрахований позивачем на суму основного боргу за вказаний період, і складає 3 568,50 грн.

За розрахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 32 339,79 грн, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення59086.9126.12.2016 - 28.12.2016314.0000 %0.077 %*135.6155092.9129.12.2016 - 26.01.20172914.0000 %0.077 %*1222.2855092.9127.01.2017 - 01.02.2017614.0000 %0.077 %*253.58290490.7926.01.2017 - 26.01.2017114.0000 %0.077 %*222.84290490.7927.01.2017 - 01.03.20173414.0000 %0.077 %*7576.64290490.7902.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*9582.22290490.7914.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*8690.85290490.7926.05.2017 - 31.05.2017612.5000 %0.068 %*1193.8039107.9126.02.2017 - 01.03.2017414.0000 %0.077 %*120.0039107.9102.03.2017 - 13.04.20174314.0000 %0.077 %*1290.0339107.9114.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*1170.0239107.9126.05.2017 - 31.05.2017612.5000 %0.068 %*160.7214838.6426.03.2017 - 13.04.20171914.0000 %0.077 %*216.2814838.6414.04.2017 - 25.05.20174213.0000 %0.071 %*443.9414838.6426.05.2017 - 31.05.2017612.5000 %0.068 %*60.98

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 32 339,79 грн, в іншій частині пені у розмірі 966,24 грн слід відмовити.

Відтак, з урахуванням позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у постанові № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги про стягнення 3% річних у сумі 10 296,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 46 354,27 грн є необґрунтованою а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань у повному обсязі та вчасно а також доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680 м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; ідентифікаційний код 37739041) пеню в розмірі 32 339 (тридцять дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 79 коп., 3 % річних в розмірі 3 568 (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 15 643 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі в розмірі 5 939 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 84 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 966,24 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.