Ухвала суду № 68852757, 14.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.09.2017

Справа № 910/24625/13

Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” на дії (рішення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/24625/13

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія Київводоканал”

до Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”

про стягнення 4322071 грн. 57 коп.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району”

до Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія

Київводоканал”

про визнання відсутнім права

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 позов Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” заборгованість у розмірі 2850761 грн. 37 коп., пеню у розмірі 82077 грн. 17 коп., 3 % річних у розмірі 16886 грн. 67 грн., штраф у розмірі 142538 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49237 грн. 86 коп.; в іншій частині позову Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відмовлено. В зустрічному позові Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 у справі № 910/24625/13 залишено без змін.

11.02.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 справі № 910/24625/13 залишено без змін.

11.09.2017 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” надійшла скарга на дії (рішення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/24625/13.

Обгрунтовуючи подану до суду скаргу, скаржник (боржник) зазначив, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 у справі № 910/24625/13, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП№46745468, та державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яка на думку скаржника є необґрунтованою, незаконною, оскільки поточний рахунок, зазначений у постанові про арешт коштів боржника ВП№46745468, використовується скаржником (боржником) для здійснення виплати заробітної плати працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України т податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів і податків.

За таких обставин, скаржник (боржник) просить суд: 1) визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві неправомірними; 2) зобов’язати державного виконавця внести зміни до постанови про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження ВП№46745468 наступного змісту «крім коштів боржника, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та коштів, що містяться на рахунках боржника, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам та окрім коштів в межах фонду оплати праці та оплати обов’язкових зборів та платежів до бюджетів усіх рівнів, що належать боржнику».

Розглянувши скаргу Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” на дії (рішення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/24625/13, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд зазначає, що предмет скарги повинен бути чітко визначений скаржником у прохальній частині скарги, оскільки резолютивна частина ухвали суду, винесена за результатами розгляду скарги, по суті, відображає вимоги, викладені у прохальній частині скарги, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Таким чином, скаржник повинен обґрунтувати вимоги не лише шляхом зазначення підстав скарги (обставин, на яких скарга ґрунтується, суті порушеного права), а й шляхом зазначення чітких вимог, з якими він звертається до суду та шляхом застосування якого способу захисту суд повинен здійснити захист порушених прав скаржника – тобто, зазначити, які саме дії/бездіяльність державного виконавця скаржник вважає протиправними та в якій формі виразились такі дії (у формі певних актів, рішеннях, тощо).

Разом з тим, у п. 3 прохальної частини скарги скаржник просить суд визнати дії державного виконавця неправомірними, однак, не вказує, які конкретні дії державного виконавця скаржник просить суд визнати неправомірними (щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, щодо накладення арешту на кошти, що містяться на певних рахунках, тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скаржником у поданій скарзі не викладено чіткого предмету скарги, у зв’язку з чим суд повертає скаргу та додані до неї документи скаржнику без розгляду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Таким чином, звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність органів ДВС, скаржник повинен зазначити у скарзі та обгрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів).

Суд зазначає, що встановлення законом строків для оскарження дій органів ДВС має на меті забезпечення прав усіх учасників виконавчого провадження та стабільності і правової визначеності правовідносин, які виникають при виконанні рішення суду, а тому положення норми ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення строку для реалізації права на оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів), повинні розумітись саме обов’язок скаржника з доведення вказаних обставин.

Втім, скаржник у поданій до суду скарзі не вказує дату винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника та не зазначає, коли саме скаржник (боржник) довідався про порушення своїх прав.

При цьому, скаржником (боржником) не долучено до скарги ані копії оскаржуваної постанови (з якої б вбачалась дата її винесення), ані доказів її отримання скаржником (з яких би вбачалось дата отримання оскаржуваної постанови боржником), ані будь-яких інших доказів, що підтверджують, що скаржник звернувся до суду з даної скаргою у строки, встановлені у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скаржником (боржником) не доведено суду належними та допустимим доказами, що скарга на дії (рішення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/24625/13 подана ним у строки, встановлені у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Таким чином, у випадку пропущення строку, встановленого у ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен подати до суду разом із скаргою на дії (бездіяльність) органів ДВС заяву про відновлення пропущеного строку на подання скарги, обґрунтувавши наявність поважних причин пропуску такого строку.

При цьому, суд зазначає, що скаржник не позбавлений права на повторне звернення до суду із даною скаргою. В такому випадку скаржник повинен належним чином обґрунтувати суду дату, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод і законних інтересів та надати суду відповідні докази, що підтверджують відповідні обставини.

У випадку, якщо скаржником пропущено строк на подання скарги на дії, бездіяльність, рішення органів ДВС (встановлений ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України), скаржник повинен подати суду клопотання про відновлення пропущеного строку з належним обґрунтуванням поважності причини такого пропуску.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Скаргу Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” на дії (рішення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/24625/13 повернути без розгляду.

Суддя І.М. Отрош