Ухвала суду № 68851148, 12.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/5180/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач 1), Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач 2), Апеляційної атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач 3) про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії (атестаційний лист) від 13.02.2016 року щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді з подальшим звільненням зі служби в поліції через службову невідповідність; визнання протиправним та скасування рішення Апеляційної атестаційної комісії (атестаційний лист) від 26.02.2016 року щодо відхилення скарги; скасування наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2016 року №108 о\с щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади в Національній поліції України; поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника сектору у складі відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області; стягнення з Відповідача 1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.03.2016 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи; в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно з ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 року №68 «Про внесення змін до наказу ГУ від 23.11.2015 року №16» з метою впорядкування роботи атестаційних комісій та включення до їх складу громадськості внесено зміни до пункту 2 наказу Головного управління від 23.11.2015 року №16 «Про проведення атестування та створення атестаційних комісій» в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області (додаток 1, 2, З, 4, 5, 6).

Так, додатком 1 до наказу №68 від 21.12.2015 року «Про внесення змін до наказу ГУ від 23.11.2015 №16» створено атестаційну комісію №1, до якої увійшли: голова комісії - ОСОБА_3, секретар комісії - ОСОБА_4; члени комісії: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З атестаційного листа вбачається, що Позивач за період служби характеризується позитивно, легко справляється із завданнями, які потребують організаторських здібностей, професійно підготовлений відмінно, здатний самостійно вирішувати складні завдання, рішення приймає своєчасно, реагує на зміни в обстановці, має високе почуття відповідальності. Своїми діловими та моральними якостями привертає до себе людей та позитивно впливає на їх поведінку.

У розділі ІІ «Висновки прямого керівника» начальником Бориспільського ВП полковником поліції зроблено запис - «Займаній посаді відповідає».

За результатами тестування на загальні здібності та навички та на знання законодавчої бази Позивач набрав 27 та 36 балів відповідно.

З протоколу від 27.01.2016 року №15.00002341.0017726 вбачається, що атестаційна комісія №1 за результатами дослідження атестаційного листа, а також декларації про доходи, послужного списку, інформаційної довідки, висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформації з відкритих джерел, дійшла висновку про необхідність направлення Позивача для проходження перевірки на поліграфі.

Протоколом від 29.01.2016 року №16.00003254 атестаційної комісії №1 Позивача включено до переліку осіб, які проходять співбесіду.

Атестаційною комісією ГУ НП у Київській області №1 проведено з Позивачем співбесіду, результати якої оформлено протоколом ОП №02.00000004 від 13.02.2016 року, та зі змісту якого вбачається, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення члени комісії дійшли до висновку, що Позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, про що зроблено запис в розділ ІV атестаційного листа.

Позивачем 17 лютого 2016 року подано до Апеляційної атестаційної комісії північного регіону скаргу на висновок атестаційної комісії ГУ НП у Київській області №1.

Членами апеляційної атестаційної комісії північного регіону вивчено скаргу і матеріали відносно поліцейського ОСОБА_2 та відхилено скаргу з посиланням на низький рівень мотивації для подальшої служби в Національній поліції.

На підставі атестаційного листа наказом ГУ НП в Київській області від 11.03.2016 року №108 о/с «По особовому складу» відповідно до п.п.5 п.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) капітана поліції ОСОБА_2 (М-126630), начальника сектора у складі відділу Бориспільського відділу поліції звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч.1 ст.17 Закон №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За приписами частини 1 статті 48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст.47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Положеннями статті 57 Закону №580-VIII визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містяться в пункту 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Відповідно до частин 3-5 статті 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з зазначених положень правових норм, колегія суддів вважає, що прийняття рішення про проведення атестування відносно конкретного поліцейського та проведення атестування може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому такі підстави для проведення атестування, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестування для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII .

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних наказів якими, на виконання підпункту 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465, затверджено списки поліцейських, які підлягають атестуванню та до яких включено Позивача.

Положеннями пунктів 10-13 розділу IV Інструкції №1465 встановлено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції №1465 встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Отже, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії № 1 ГУ НП Київській області від 27.01.2016 року ОП№15.00002341.0017726 атестаційною комісією під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, поліцейського, а саме: декларація про доходи; послужний список (Форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; інформацію з відкритих джерел.

Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення, що Позивачу необхідно провести опитування (тестування) з використанням поліграфа. Позивачем було надано згоду на проведення опитування на поліграфі.

10.02.2016 року за наслідком проведеного опитування було встановлено, що у Позивача виявлено наявність психологічної установки на приховування інформації.

Таким чином, на основі викладеного вище, атестаційною комісією прийнято рішення більшістю голосів, що Позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.

Приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення, Відповідачем 2 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості Позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень.

У матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність Позивача займаній посаді та звільнення.

Вказане свідчить про недосконалість системи атестування та те, що остання суперечить нормам чинного законодавства та Конституції України, якими гарантується захист від незаконного звільнення.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що атестація Позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби в цілому.

Натомість, Відповідачем 2 не доведено, що Позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього, як на працівника органів внутрішніх справ, обов'язки, мав не зняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність займаній посаді.

З урахування наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії №1 ГУНП в Київській області щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки.

Згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через службову невідповідність.

Визначення поняття «службова невідповідність» норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення можливості залишення на службі та, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, у контексті розуміння норм Закону №580-VIII та Інструкції №1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосовано як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року №21-13а14.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу, Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, а тому колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

З порядку накладання дисциплінарних стягнень, визначеному у статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Таким чином, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, Відповідачем 2 не доведено неможливості залишення Позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність Позивача займаній посаді (акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують Позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень, тощо).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення Позивача через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII відбулося з порушенням норм чинного законодавства України, тому наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.03.2016 року №108 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідно Позивач підлягає поновленню на посаді.

Так, згідно з приписами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом Позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У свою чергу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Згідно частини 3 пункту 2 Порядку збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 11.03.2016 року до 26.04.2017 року, що становить 283 робочі дні.

Згідно з довідкою ГУ НП у Київській області від 02.06.2016 року №10790/109/1002 грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи Позивача складає 12150,00грн (6 075,00 грн + 6 075,00 грн). У той же час середньоденний розмір грошового забезпечення Позивача складав 202,50 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу Позивачу, становить 57 307,50 грн (202,50 х 283).

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 14 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.