Постанова № 68828039, 13.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. м. Черкаси

Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, інспектора поліції Малюти В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, приватний підприємець, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень та один рік позбавлення права керування транспортними засобами; стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 320 грн., -

в с т а н о в и в :

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у тому, що він 11.05.2017 року о 05-20 год. в м. Черкаси по вул. Благовісна, 137 керував автомобілем «Рено», д.н. НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду є незаконною й необґрунтованою, ухваленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, а судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи. В порушення вимог ст. 268 КУпАП суд розглянув справу без його участі.

Вказує, що 11.05.2017 р. він дійсно керував автомобілем, однак в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Працівники поліції зупинили автомобіль та запропонували йому пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння, але він відмовився проходити освідування на місці з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому не заперечував щодо проходження освідування у спеціальній медичній установі. Але працівники поліції, не зважаючи на це, склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що залученні патрульними свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не були свідками відмови від проходження огляду, тому не можуть підтвердити всі обставини справи, адже під час їх опитування знаходились осторонь, фактично не приймаючи участі у складанні протоколу, про що свідчить відсутність їх підписів у ньому всупереч вимог ч. 2 розділу II Інструкції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. При цьому зазначені свідки навіть не викликалися та не допитувалися у ході судового розгляду місцевим судом, що свідчить про порушення судом вимог ст. 280 КУпАП.

Також в оскаржуваній постанові не надано аналізу тим фактичним обставинам справи, на підставі яких суд дійшов до переконливого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній наведені. При цьому зазначив, що не заперечує факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, однак просить врахувати, що тієї ж ночі через годину після оформлення зазначеного вище протоколу він був ще раз зупинений іншим поліцейським патрулем, і стосовно нього був складений ще один протокол щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. За цим протоколом він вже визнаний винним судом першої інстанції з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн. та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підтвердження цього надав копії відповідних постанов суду першої та апеляційної інстанції. Підтвердив, що після зупинки першим патрулем був вимушений знову сісти за кермо, оскільки не міг залишити автомобіль, адже в ньому знаходилися значні матеріальні цінності.

Інспектор Малюта В. П. указала, що ОСОБА_3 був зупинений поліцією, й в ході спілкування був виявлений запах алкоголю у нього. Від проходження огляду на стан сп'яніння він відмовився. Це зафіксовано на відео, на підтвердження чого надала суду відповідний диск з відеоданими. Після оформлення протоколу йому повідомлялося про недопустимість подальшого керування автомобілем в стані сп'яніння. Це також зафіксовано на відео.

Заслухавши пояснення учасників провадження, вивчивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що водій ОСОБА_3 у його присутності відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння в КЗ «ЧОНД» та на прилад «ДРАГЕР» (а.с. 4). Свідок ОСОБА_6 надала пояснення, які є аналогічними поясненням свідка ОСОБА_5 (а.с. 5).

Відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення підставою огляду на стан сп'яніння ОСОБА_3 стало те, що поліцейський виявив у нього ознаки сп'яніння, а саме нестійку ходу, запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.

Виходячи з цього, дії обвинуваченого судом першої інстанції кваліфіковані вірно. Стосовно виду і розміру стягнення суддя апеляційного суду вбачає, що суд першої інстанції належно і обґрунтовано застосував до обвинуваченого стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами згідно з санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції Закону України від 07.07.2016 р. № 1446-VIII.

Тому суд вважає, що факт відмови обвинуваченого від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння був зафіксований у законний спосіб, рішення суду першої інстанції є справедливим, й суд не вбачає підстав для його скасування виключно з формальних міркувань, зокрема з причин відсутності ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції. Він був належно повідомлений про розгляд справи, а його неявка не перешкоджала розгляду. Крім цього, в суді апеляційної інстанції йому була надана можливість у повному обсязі реалізувати свої процесуальні права на відстоювання своєї позиції.

Доводи ОСОБА_3 про те, що того ж дня через годину він був ще раз зупинений працівниками поліції, які склали щодо нього ще один протокол про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, суд відхиляє як такі, що не стосуються предмету апеляційного розгляду, адже, якщо особа після складення щодо неї одного протоколу знову керувала транспортним засобом у стані сп'яніння, це не виключає можливості її притягнення до відповідальності за попередньо вчинене аналогічне діяння.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2017 року відносно ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко