Рішення № 68828037, 05.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_6 та її представника - ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу; представників Рождественської сільської ради - Рибак З.В. та Швидку Т.В., які просили відхилити апеляційну скаргу, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Драбівського районного суду Черкаської області із позовом до Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 05 січня 2011 року її на підставі розпорядження сільського голови Рождественської сільської ради було прийнято на посаду завідуючої Рождественським сільським клубом.

12 березня 2016 року розпорядженням голови Рождественської сільської ради її було звільнено з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 12 березня 2016 року.

Позивачка вказує, що при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога в сумі 4445,60 грн., допомога при тимчасовій втраті працездатності в сумі 305,30 грн., відпускні в сумі 103,66 грн.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_6 з метою їх захисту звернулась до Драбівського районного суду Черкаської області із вказаним позовом та просила постановити судове рішення, яким стягнути з Рождественської сільської ради на її користь вихідну допомогу в сумі 4445,60 грн., допомогу при тимчасовій втраті працездатності в сумі 305,30 грн., відпускні в сумі 103,66 грн. Також просила стягнути відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2534,63 грн. за період з 14 березня 2016 року по 04 травня 2016 року, стягувати з відповідача по 70,40 грн. до проведення з нею повного розрахунку та стягнути 10000,00 грн. в рахунок завданої моральної шкоди, оскільки внаслідок дій відповідача, який не провів з нею остаточний розрахунок при звільненні, вона зазнала суттєвого порушення своїх нормальних життєвих зв'язків та потребувала прикладення додаткових зусиль для відновлення попереднього стану. Судові витрати ОСОБА_6 просила покласти на відповідача.

Заявою від 17 червня 2016 року, ОСОБА_6 змінила свої позовні вимоги, та просила стягнути з Рождественської сільської ради на її користь недоплачену вихідну допомогу в сумі 1721,85 грн., допомогу при тимчасовій втраті працездатності в сумі 193, 68 грн., в решті позовні вимоги залишила без змін та просила їх задовольнити.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні судом фактичних обставин справи та при недоведеності обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування та ухвалення нового рішення, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на те, що позивачкою не доведено сам факт непроведення з нею відповідачем остаточного розрахунку при її звільненні, наявність помилки в нарахуванні належних їй сум при звільненні та порядку їх виплати, а також не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди відповідачем.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 05 січня 2011 року ОСОБА_6 працювала на посаді завідуючої Рождественським сільським клубом. 12 березня 2016 року розпорядженням голови Рождественської сільської ради її було звільнено з роботи з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_6 посилалася на те, що при звільненні з нею не було проведено остаточного розрахунку, як того вимагають положення статті 116 КзПП України, їй не була виплачена вихідна допомога, допомога при тимчасовій втраті працездатності та відпускні, що є підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримку розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди.

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

На підставі абз.4 ч.2. п.2 Постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року про затвердження «Порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином розрахунки повинні проводитися за останні повні два місяці, які передували звільненню ОСОБА_6 з роботи, а саме грудень 2015 року та січень 2016 року.

Згідно положень статті 44 КЗпПУ, розмір вихідної допомоги, що належить до виплати ОСОБА_6, становить 4435,60 грн. (1478,61 грн. х 3)

Відповідно до довідки банку від 23 травня 2016 року, відповідачем, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ОСОБА_6 було сплачено не в день звільнення, а пізніше/ 22 квітня 2016 року/ вихідну допомогу в сумі 2713,98 грн. , що підтверджується копією платіжного доручення за № 163 від 22 квітня 2016 року (а.с.74).

Таким чином, невиплаченою по вихідній допомозі при звільненні ОСОБА_6 є сума 1721,62 грн./4435,60 грн. - 2713,98 грн./, яка підлягає стягненню на користь позивачки.

Суд першої інстанції також прийшов до помилкового висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачкою щодо виплати коштів по тимчасовій втраті працездатності.

Як вбачається із листка непрацездатності від 10 лютого 2016 року позивачка перебувала на лікарняному в період з 10 лютого 2016 року по 16 лютого 2016 року, тобто провела на амбулаторному лікуванні 5 днів, а не один день, за який провів позивачці оплату відповідач.

Оскільки, відповідно до довідки №64 від 14 квітня 2016 року (а.с. 31) відповідачем було проведено оплату лікарняного ОСОБА_6 тільки за 1 день в сумі 46,73 грн., заборгованість по оплаті лікарняного становить 193,68 грн. (240,40 грн. - 46,73), яка підлягає стягненню із Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь позивачки.

Також спростовуються наявними матеріалами справи висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачкою по виплаті відпускних.

Відповідно до розрахунку суми відпускних, яка складає 1153,90 грн. (17020,16 грн. (загальна сума виплат за останні 12 місяців) / 354 дн. (кількість календарних днів розрахункового періоду) х 24 дн.)

Оскільки відповідач у 2016 році провів виплату тільки в сумі 1050,24 грн., то борг по відпускних складає 103,66 грн./1153,90 грн.- 1050,24 грн./

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні були заявлені позивачкою з 14 березня 2016 року, а повний розрахунок відповідачем в день звільнення ОСОБА_6 проведено не було, то колегія суддів вважає за необхідне взяти розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку( при середньо денній заробітній платі ОСОБА_6 в сумі 70,40 грн., відповідно до положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року (абзац 3 п.2 розділу 2, тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата та п.5 розділу ІV даного Порядку).

Так, у березні 2016 року було 14 робочих днів (986 грн.), у квітні 2016 року - 21(1479 грн.), у травні 2016 року - 21(1479 грн.), у червні 2016 року - 22 (1549 грн.), у липні 2016 року - 21( 1479 грн.), у серпні 2016 року - 22 (1549 грн.), у вересні 2016 року - 22 (1549 грн.), у жовтні 2016 року - 21 (1479 грн.), у листопаді 2016 року - 22 (1549 грн.), у грудні 2016 року - 22 (1549 грн.), у січні 2017 року - 22 (1549 грн.), у лютому 2017 року - 20 (1408 грн.), у березні 2017 року - 22 (1549 грн.), у квітні 2017 року - 20 (1408 грн.), у травні 2017 року - 22 (1549 грн.), у червні 2017 року - 22 (1549 грн.), у липні 2017 року - 20 робочих днів ( 1408 грн.), у серпні 2017 року (1548 грн.), за 3 робочі дні вересня 2017 року (211 грн.).

Розрахунок проводився за формулою ( робочі дні х середньо денний заробіток = середня зарплата за місяць), тобто загальна сума заборгованості за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_6 за період з 14 березня 2016 року по 5 вересня 2017 року /день ухвалення судового рішення/ буде становити 26 826,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, загальна сума заборгованості Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області перед ОСОБА_6 станом на 5 вересня 2017 року буде становити /26 826 грн. + 1980 грн./ = 28806,00 грн., яка складається:

- 1721,85 грн. заборгованість по вихідній допомозі;

- 193,68 грн. боргу по лікарняному;

- 103,66 грн. заборгованості по відпускних;

- 26 826 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 237-1 КЗПП України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим ним органом в тому разі, якщо порушення прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від працівника прикладення додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що сукупність зібраних по справі доказів об'єктивно свідчить про те, що Рождественською сільською радою Драбівського району Черкаської області, в порушення вимог чинного трудового законодавства України, не було проведено із ОСОБА_6 остаточного розрахунку при звільненні, що призвело до моральних страждань позивачки, які полягали в порушенні її нормальних життєвих зв'язків, потребували в неї додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення попереднього стану, необхідності звернення за захистом порушених майнових та немайнових прав із позовом до суду.

Виходячи із принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає необхідним в рахунок відшкодування спричиненої ОСОБА_6 моральної шкоди стягнути на користь позивачки із Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області суму в розмірі 1000,00 грн.

Також, у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України із Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», а саме судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, загальна сума яких становить 2893,80 грн. (1378,00 грн. + 1515,80 грн.)

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області про стягнення вихідної допомоги при звільненні - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути із Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь ОСОБА_6 1721,85 грн. заборгованості по вихідній допомозі; 193,68 грн. боргу по лікарняному; 103,66 грн. заборгованості по відпускних; 26 826,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а всього стягнути 28 806,00 грн.

Стягнути із Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Стягнути з Рождественської сільської ради Драбівського району Черкаської області на користь держави судовий збір в сумі 2893,80 грн.

В решті позовні вимоги ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :