Ухвала суду № 68823698, 12.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/422/17 Головуючий у 1-й інст. Руденко З. Б.

Категорія 23 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновська Г.С.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» до ОСОБА_1, Чорнорудецького фермерського господарства «Поділля» Ружинського району Житомирської області, Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма» «Світанок» (далі ПСП «Агрофірма «Світанок») звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди №б/н від 29.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Чорнорудецьким фермерським господарством «Поділля», визнати незаконним та скасувати проведену 29.12.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку, загальною площею 1,7 га, кадастровий НОМЕР_1, номер запису 18478155, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33343384 від 04.01.2017 року. Свої позовні вимоги СПС «Агрофірма «Світанок» мотивувало тим, що 23.12.2016 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 10 років. Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка була передана йому по акту прийому-передачі від 23.12.2016 року, а ПСП «Агрофірма «Світанок» сплатило ОСОБА_1 орендну плату, згідно договору оренди землі. 16.03.2017 року позивачу стало відомо, що 29.12.2016 року між ОСОБА_1 та Чорнорудецьким фермерським господарством "Поділля" Ружинського району Житомирської області було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на 10 років, та 04.01.2017 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майне. А тому, позивач вважає, що даний договір спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, порушує публічний порядок і є нікчемним.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПСП «Агрофірма «Світанок» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСП «Агрофірма «Світанок» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не було належним чином встановлено усіх обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, не надано належної оцінки доказам наявних у матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2016 року між ОСОБА_1 та ПСП "Агрофірма "Світанок" укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, строком на 10 років та розташованої на території Чорнорудецької сільської ради Ружинського району. Згідно даного договору, орендодавець передав підприємству у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 1,7 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 Спірна земельна ділянка була передана позивачу по акту прийому-передачі від 23.12.2016 року, а ПСП «Агрофірма «Світанок» сплатило ОСОБА_1 орендну плату, згідно договору від 23.12.2016 року.

29.12.2016 року між ОСОБА_1 і Чорнорудецьким фермерським господарством "Поділля" Ружинського району Житомирської області було укладено договір оренди землі, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав в оренду іншому орендарю - ЧФГ "Поділля" строком на 10 років цю саму земельну ділянку та проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) на підставі вказаного договору оренди землі від 29.12.2016 року, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №76583470 від 22.12.2016 року та №77721659 від 04.01.2017 року.

В цей же день Чорнорудецьким фермерським господарством "Поділля" проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) на підставі вказаного договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з вимогами частини третьої цієї ж статті - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПСП "Агрофірма "Світанок" не набуло права оренди зазначеної в договорі від 23.12.2016 року земельної ділянки, а тому, відповідно, договір оренди цієї ж земельної ділянки від 29.12.2016 року між ОСОБА_1 та ЧФГ "Поділля», та на підставі якого за останнім було зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, не порушує прав позивача.

Колегія судді погоджуєтьсч з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із ч.5 ст.6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

П.п 6 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст.638 ЦК України, ст.ст.125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року № 6-643цс16, яка, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що у п.40 договору оренди землі від 23.12.2016 року, укладеного ОСОБА_1 та ПСП "Агрофірма "Світанок" зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Проте, після підписання вищевказаного договору оренди землі, ПСП "Агрофірма "Світанок" до 29.12.2016 року не вчинило жодних дій, щодо проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд правильно вважав, що підписаний договір оренди не набув чинності, оскільки не було здійснено державної реєстрації права оренди у реєстраційній службі, що свідчить про те, що позивач не набув права орендаря за цим договором, й відповідно, відсутні підстави вважати порушеними його права.

Із врахуванням цього правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні указаного позову у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю доказів на підтвердження факту порушення права позивача.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним і законним, оскільки підтверджується матеріалами справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді