Рішення № 68820166, 07.09.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

Представники:

від Позивача: Горова В.А. (представник за довіреністю);

Данилевський О.М. (представник за довіреністю);

Лебедєв Ю.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Бєлячкова О.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі також - «Відповідач») про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 17.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1512000736, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг. На адресу Позивача Відповідачем було надіслано лист - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року, односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунок на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року. Як зазначає Позивач, вказаний правочин є недійсним, оскільки Позивачем не замовлялись послуги з балансування газу, обсяг небалансу та вартість послуги не мають документального обґрунтування, порушено нормативний порядок повідомлення та врегулювання небалансу, договір не продовжив свою дію на 2017 рік, факт його укладення та дійсність є предметом розгляду по справі №910/14115/16. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним правочин з комерційного балансування обсягів природного газу у січні 2017 року, який Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» вчинило відносно Публічного акціонерного товариства «Київгаз», що оформлений листом №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року, одностороннім актом надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунком на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/10950/17, судове засідання призначено на 20.07.2017 року.

19.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.07.2017 року.

20.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.07.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Крім того, в судовому представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 07.09.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

04.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/14115/16.

06.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив.

07.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 07 вересня 2017 року представники Позивача підтримали подане клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/14115/16, просили суд його задовольнити, підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/14115/16, а також заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання Позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/14115/16, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №910/14115/16, оскільки Заявником не наведено належних обґрунтувань неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №910/14115/16 Господарського суду м. Києва.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07 вересня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1512000736, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Відповідно до п.17.1 Договору договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 р. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У п. 2.2 Договору сторони погодили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що за цим договором позивачу можуть бути надані наступні послуги:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (п. 2.6 Договору).

Згідно з п. 2.7 Договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до п. 3.1 Договору Оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс ГТС; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

У розділі ІХ Договору сторони погодили визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

Відповідно до п. 11.4 Договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого позивачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX Договору.

На виконання умов Договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» 31.05.2017 року надіслало на адресу Позивача лист - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року з вимогою здійснити оплату за договором , односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунок на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказаний правочин є недійсним, оскільки Позивачем не замовлялись послуги з балансування газу, обсяг небалансу та вартість послуги не мають документального обґрунтування, порушено нормативний порядок повідомлення та врегулювання небалансу, договір не продовжив свою дію на 2017 рік, факт його укладення та дійсність є предметом розгляду по справі №910/14115/16. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним правочин з комерційного балансування обсягів природного газу у січні 2017 року, який Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» вчинило відносно Публічного акціонерного товариства «Київгаз», що оформлений листом №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року, одностороннім актом надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунком на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київгаз» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено Судом, 17.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Оператор) та Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1512000736, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.17.1 Договору договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 р. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача стосовно того, що договір не продовжив свою дію на 2017 рік, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності заяви однієї із Сторін про припинення його дії або перегляд його умов, оскільки заява Публічного акціонерного товариства «Київгаз» №2904/09 від 30.11.2016 року не є такою заявою, так як в ній йде мова про неможливість надання послуг транспортування природного газу у 2017 році за спірним договором.

Крім того, станом на час розгляду даної справи матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження визнання недійсним Договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015 року. Посилання Позивача на те, що факт його укладення та дійсність є предметом розгляду по справі №910/14115/16, не свідчить про те, що позовні вимоги позивача про визнання Договору недійсним будуть задоволені, але у випадку задоволення таких позовних вимог, Позивач не буде позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

Таким чином, Суд зазначає, що надіслання Відповідачем на адресу Позивача листа - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року з вимогою здійснити оплату за договором, одностороннього акту надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунку на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. було здійснено саме на виконання умов Договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015 року, який є чинним та не визнано недійсним.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що за цим договором позивачу можуть бути надані наступні послуги:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно з п. 2.7 Договору Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У Договорі сторони визначили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

В пункті 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС в редакції станом на дату укладення Договору передбачено, що небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Відповідно глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС:

- оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць (п. 1);

- місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (п. 2);

- у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (п. 4);

- місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування (п. 7).

Відповідно до глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС:

- розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу (п. 1);

- базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті (п. 2);

- підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування (п. 3);

- оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (п. 4);

У п. 9.1 Договору сторони погодили, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГПС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс позивача визначається відповідно до Кодексу ГТС.

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 Договору).

Таким чином, надання Оператором послуг з балансування обсягів природного газу передбачено як умовами укладеного сторонами Договору, так і Кодексом ГТС, положення яких є для сторін обов'язковими, тобто надання Відповідачем Позивачу таких послуг є правомірним та не суперечить як приписам чинного законодавства, так і умовам Договору.

Також Суд зазначає, що за своєю суттю небаланс природного газу фактично становить неспівпадіння між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, при чому негативний небаланс (як у спірному випадку) фактично означає, що позивачем як замовником послуги транспортування передано у точках входу для транспортування газу менше, ніж відібрано у точках виходу. Отже, за своєю природою надання послуг з балансування обсягів газу є фактично похідною послугою від послуги транспортування природного газу та, відповідно, встановлення обсягів надання такої послуги має визначатися виходячи з обсягів надання послуги з транспортування природного газу.

На виконання умов Договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» 31.05.2017 року надіслало на адресу Позивача лист - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року з вимогою здійснити оплату за договором , односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. з додатком Розрахунок вартості послуг балансування», рахунок на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Саме таким вимогам і відповідають лист - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року з вимогою здійснити оплату за договором, односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. з додатком Розрахунок вартості послуг балансування, рахунок на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп., що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Сукупність документів, які Позивач вважає правочином (лист - повідомлення, акт надання послуг балансування обсягів природного газу, рахунок на оплату) самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють обов'язків та прав сторін, що є невід'ємною ознакою правочину, а є первинними документами, що містять відомості про надані відповідачем послуги балансування обсягів природного газу за наявності негативного місячного небалансу, тобто посвідчують факт здійснення послуги балансування обсягів природного газу за наявності негативного місячного небалансу.

Правочин характеризується тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2017 по справі № 911/1601/16.

Таким чином, Суд зазначає, що лист - повідомлення №1001ВИХ-17-903/1001.14 від 31.05.2017 року з вимогою здійснити оплату за договором, односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп. з додатком Розрахунок вартості послуг балансування, рахунок на оплату №01-17-1512000736-БАЛАНС від 25.05.2017 року на суму 11328370 грн. 86 коп., є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та засвідчують факт здійснення господарської операції, а тому не є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Щодо обраного Позивачем способу захисту порушеного права, Суд зазначає.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи /забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду з цим позовом Позивач послався на невідповідність відомостей, зазначених в Акті про надання послуг балансування обсягів природного газу №01-17-151200736-БАЛАНС від 25.05.2017 року, у зв'язку із неузгодженням обсягу газу, прийнятого з мережі Відповідача до мережі Позивача, відсутністю замовлень позивача на послуги з балансування та недотриманням відповідачем порядку повідомлення позивача про небаланс, а також наявністю зауважень щодо розрахунку вартості послуг, тобто, фактично заперечив проти обсягів і вартості наданих за Договором послуг.

Проте, встановлення в судовому порядку обсягів надання послуг фактично є встановленням факту, в той час як вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Отже, встановлення обсягів надання послуг можливо при розгляді господарськими судами спору щодо стягнення вартості таких послуг або іншого спору про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання правочину недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання правочину недійсним - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин