Постанова № 68815471, 21.08.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

21.08.2017 Справа № 638/11393/17

Пр.. № 2-а/638/620/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,

встановив:

31.07.2017 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області № 03-55/65 від 17 березня 2017 року.

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова здійснити мені перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області № 03-55/65 від 17 березня 2017 року починаючи з грудня 2016 року

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 640 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він відповідно до постанови Верховної Ради України № 2596 - VI від 07.10 2010 р. та наказу № 187 - ос від 29.10.2010 по апеляційному суду Харківської області є суддею у відставці. По виходу у відставку йому було призначено та виплачується Шевченківським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України м. Харкова довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

17 березня 2017 р. йому було надано додаткову довідку № 03-55/65 від апеляційного суду Харківської області до УПФУ про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для заміни попередньої, в якій не була врахована 1/12 частина допомоги на оздоровлення.

14 травня 2017р. він звернувся з заявою до відповідача про здійснення відповідного перерахунку довічного щомісячного грошового утримання на що, 25 травня 2017 р. отримав відповідь від УПФУ з відмовою в задоволенні вимоги з посиланням на те, що це не передбачено ст. 133 ЗУ « Про судоустрій та статус суддів» № 2453-V1 від 07.07.2010р.

З таким рішенням Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова він не згоден, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку скороченого провадження. При цьому суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховної Ради України № 2596 - VI від 07.10 2010 та наказу № 187 - ос від 29.10.2010 по апеляційному суду Харківської області є суддею у відставці.

Позивач перебуває на обліку Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова та отримує довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

17 березня 2017 року ОСОБА_1 було надано додаткову довідку № 03-55/65 від апеляційного суду Харківської області до УПФУ про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для заміни попередньої, в якій не була врахована 1/12 частина допомоги на оздоровлення.

14 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача про здійснення відповідного перерахунку довічного щомісячного грошового утримання на що, 25 травня 2017 року отримав відповідь від УПФУ з відмовою в задоволенні вимоги з посиланням на те, що це не передбачено ст. 133 ЗУ « Про судоустрій та статус суддів» № 2453-V1 від 07.07.2010.

Однак суд не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч.1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

У відповідності до п.14 ч.1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Пунктами 8 ч. 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У відповідності до ч.6 статті 47 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно ч.1 статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ, за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці містять IX розділ «Забезпечення суддів».

Перелік складових суддівської винагороди міститься у статтях 133 та 135 розділу «Забезпечення суддів».

Крім того, статтею 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VІ (IX розділ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (IX розділ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З правил діючої Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

З довідки Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2017 року № 03-55/65 вбачається, що матеріальна допомога 1/12 має систематичний характер, включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою винагороди судді.

Крім того, згідно зі змістом ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

З урахуванням наведеного, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені внески або збір на пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Крім того, вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 року №21-430а11 та від 06.11.2013 року №21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, де зазначено, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788-XII.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому вони підлягають задоволенню.

Однак, вимога позивача про перерахунок пенсії з грудня 2016 року є необґрунтованою, т.я. із відповідною заявою до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова позивач звернулася 15.05.2017, а згідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії провадиться - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Тобто у позивача це право виникає з 01 травня 2017.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.. ст.. 2- 4, 6-11,71, 86, 94, 99, 158 163, 167, 183-2, 186, 242-2 КАС України, ст. ст. 33, 35, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 41, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії - задовольнити частково.

- визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області № 03-55/65 від 17 березня 2017 року.

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області № 03-55/65 від 17 березня 2017 року починаючи з 01 травня 2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкована користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківській апеляційний адміністративний суд через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: Семіряд І.В.