Ухвала суду № 68805236, 06.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4220/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Писанець В.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Ігнатьєва Є.В.

за участю прокурора Карпюка Т.С.

представника власника майна, адвоката ЖуковськоїТ.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Технологічна Група Маресто» - ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ДяченкоЛ.M. та накладено арешт на розрахункові рахунки ТОВ «ТехнологічнаГрупа Маресто» (ЄДРПОУ 39589195), що використовує банківські рахунки № НОМЕР_1 (ЄВРО, українська гривня, долар США), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (Євро), № НОМЕР_2 (українська гривня) відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) за адресою - м. Київ, вул. Андріївська 4, з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам, повідомляючи правоохоронні органи усно та письмово про суму коштів, що знаходяться на цих рахунках, за першим запитом слідчого на час його надання.

Цією ж ухвалою заборонено службовим особам та працівникам ТОВ «Технологічна Група Маресто» (код ЄДРПОУ 39589195), його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував обставини вчинення ймовірного кримінального правопорушення, правове обгрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, та прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування завданих збитків, можливої конфіскації майна, забезпечення цивільного позову, повернення коштів до державного бюджету.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Технологічна Група Маресто» - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ТОВ «ТГ МАРЕСТО» не складено та не вручено, службові особи товариства в статусі підозрюваних не перебувають. Додає, що у витягу з ЄРДР відсутні відомості про товариство «ТГ МАРЕСТО», як про юридичну особу щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінального-правового характеру.

Також автор апеляційної скарги зазначає про відсутність у матеріалах провадження осіб із статусом потерпілого, цивільного позивача та вказує на відсутність цивільного позову.

Далі в апеляційній скарзі, апелянт зазначає про відсутність даних про нарахування та наявність у товариства «ТГ МАРЕСТО» податкового боргу у розмірі 5,3 мільйони гривень, даних про наявність певних безтоварних операцій або інших даних, які свідчили б про наявність протиправних діянь з боку товариства. Додає, що фактично на рахунку товариства заблоковано значно більшу суму грошових коштів, що не відповідає вимогам розумності та співрозмірності з огляду на завдання кримінального провадження.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано висновку щодо існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, спецконфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Крім того, апелянт вказує, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали викладена таким чином, що товариство позбавлено можливості сплачувати податки, збори та заробітну плату.

У підсумку апелянт зазначає, що слідчим суддею не проаналізовано підстав арешту майна, його завдань, мети та наслідків для конкретної юридичної особи, що є грубим порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна, із змістом ухвали представник товариства ознайомився 02.08.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 07.08.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Технологічна Група Маресто» - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000001340, відомості про яке 04.05.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченко Л.M. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195), що використовує банківські рахунки № НОМЕР_1 (ЄВРО, українська гривня, долар США), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (Євро), № НОМЕР_2 (українська гривня) відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) за адресою м. Київ, вул. Андріївська 4, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор відділу Генеральної прокуратури України Дяченко Л.M. звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, забезпечення можливої конфіскації майна, а також забезпечення у подальшому можливості заявлення цивільного позову (а.с. 1-4).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об'єкти, які, на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об'єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Крім того, ч. 4 ст. 170 КПК України передбачено право накладення арешту на майно третьої особи за умови якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 962 КК України передбачено підстави застосування спецконфіскації, зокрема у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, наявність цих підстав має бути доведена ініціатором клопотання згідно ч. 5 ст. 132 КПК України.

Проте, на переконання колегії суддів, ініціатор клопотання цього не довів, з огляду на додані до клопотання матеріали.

Необхідним буде відмітити, що в матеріалах доданих до клопотання відсутні докази існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, а накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову не передбачено вимогами ст. 170 КПК України.

Крім того, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялось, що унеможливлює накладення арешту на майно з метою, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити директору ТОВ «ТехнологічнаГрупа Маресто» ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ТехнологічнаГрупа Маресто» - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченко Л.M. та накладено арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195), що використовує банківські рахунки № НОМЕР_1 (ЄВРО, українська гривня, долар США), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (Євро), № НОМЕР_2 (українська гривня) відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) за адресою - м. Київ, вул. Андріївська 4, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дяченко Л.M. щодо накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195), використовує банківські рахунки № НОМЕР_1 (ЄВРО, українська гривня, долар США), № НОМЕР_3 (українська гривня), № НОМЕР_4 (Євро), № НОМЕР_2 (українська гривня) відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) за адресою - м. Київ, вул. Андріївська 4.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Паленик І.Г.