Рішення № 68787827, 12.02.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15386/14-ц

Провадження № 2/520/1703/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретарі судового засідання Монастирська Г.В., Хіхлуха О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2014 року ОСОБА_1 предявила позов до Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» з вимогами визнати недійсним з моменту вчинення договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води № 80-д/1 від 15.05.2012 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «МЖСТ ДОМ», та ОСОБА_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ніколи не підписувала ніяких договорів з відповідачем, підпис в договорі не відповідає її власному підпису, згоди на підпис будь-яких договорів від свого імені вона нікому не надавала.

Ухвалою суду від 04.12.2014 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача було залучено ОСОБА_2

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник відповідача у судове засідання не зявилась, сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа також просила позовну заяву задовольнити, посилаючись на законність та обґрунтованість заявлених вимог.

За наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд допускає заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 травня 2012 року Обслуговуючий кооператив «МЖСТ ДОМ» в особі ОСОБА_3 ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту (Виконавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (Споживач) уклали Договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води № 80-д/1.

Під час судового розгляду позивач стверджувала, що вона вказаний договір не підписувала.

Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третью, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За розясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Зважаючи на викладене, у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивачці було розяснено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, необхідно проведення судової експертизи, яка призначається виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.

В даному випадку, виходячи зі змісту позовних вимог, належним та допустимим доказом того підписувала позивачка спірний договір чи ні може бути виключно висновок почеркознавчої експертизи.

Проте позивачка клопотання про призначення експертизи не заявила, наполягаючи на задоволенні позовних вимог на підставі доказів, наявних в матеріалах справи та зважаючи на визнання третьою особою факту підписання оскаржуваного договору ним.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу. Згідно частини 4 вказаної норми закону доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично відноситься до згоди третьої особи на боці позивача - ОСОБА_2 на задоволення позовних вимог на підставі визнання саме третьою особою факту особистого підписання оскаржуваного договору, оскільки визнання позову третьою особою відповідно до вимог чинного законодавства не покладає на суд обовязок задовольнити вимоги позивача. Це обумовлено тим, що третя особа без самостійних вимог, на відміну від відповідача, не є особою, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. При цьому, позивач та третя особа підтвердили суду, що ОСОБА_2 є чоловіком позивачки, подружжя Шапарців мають певні претензійні й конфліктні відношення з Обслуговуючим кооперативом «МЖСТ ДОМ», а отже обидва є заінтересованими у вирішенні спору на користь позивача.

Від так, оскільки під час розгляду справи відповідач не визнав позов, а позивач не надав суду належних доказів, які б беззаперечно свідчили про виконання підпису в спірному договорі не позивачем, а іншою особою, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими та не вбачає законних підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України; ст.ст. 3, 8, 11, 15, 209, 212-215, 224-233, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до ст. 223 ЦПК України

Суддя Літвінова І. А.