Ухвала суду № 68780875, 11.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 вересня 2017 року Справа № 904/7433/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуКриворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017у справі Господарського суду№ 904/7433/15 Дніпропетровської областіза заявоюТОВ "Промканат"до ТОВ "Промканат"про визнання банкрутом ліквідатор Бакулін І.С.

подана Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржником) касаційна скарга №8512/9/10 від 15.05.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 у справі №904/7433/15 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Частиною 1 статті 1111 ГПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, положення якого застосовуються в процедурі банкрутства ТОВ "Промканат"), сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги №8512/9/10 від 15.05.2017, як додаток до касаційної скарги скаржником зазначено: "докази направлення апеляційної скарги з додатками для сторін у справі" та додано до касаційної скарги фіскальні чеки відділення поштового зв'язку від 15.05.2017 про надіслання рекомендованих листів на адреси боржника - ТОВ "Промканат" та ліквідатора Бакуліна І.С.

При цьому, описів вкладень у зазначені рекомендовані листи, що б підтверджували їх вміст та факт надіслання скаржником на адреси учасників провадження у справі саме копії касаційної скарги №8512/9/10 від 15.05.2017 на постанову апеляційного суду від 26.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 02.02.2017, скаржником до касаційної скарги не додано.

Отже, подані скаржником до Вищого господарського суду України фіскальні чеки відділення поштового зв'язку від 15.05.2017 про надіслання рекомендованих листів на адреси боржника - ТОВ "Промканат" та ліквідатора Бакуліна І.С. не можуть вважатися належними доказами направлення скаржником саме копії касаційної скарги №8512/9/10 від 15.05.2017 з доданими до неї документами іншим учасникам провадження у даній справі про банкрутство.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015, який набрав чинності 01.09.2015, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини касаційної скарги органу державної фіскальної служби, поданої до Вищого господарського суду України 15.05.2017 шляхом направлення поштового відправлення на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 26.04.2017 та ухвала суду першої інстанції від 02.02.2017 про розгляд грошових вимог Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ТОВ "Промканат".

Отже, ставка судового збору за подання скаржником касаційної скарги на постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції, прийняті за результатами розгляду спірних кредиторських вимог, обчислюється виходячи із ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, та становить 120% від її розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, заява органу державної фіскальної служби про збільшення кредиторських вимог до боржника подана до місцевого господарського суду у грудні 2016 (вх. №1468/16 від 19.12.2016) (том грошових вимог Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у справі №904/7433/15, а.с. 2-15). Отже, ставка судового збору за подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника становила 2 756 грн. (2 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016), що узгоджувалося з положеннями частини 1 статті 4 та підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на грудень 2016.

Відтак, оскаржуючи до Вищого господарського суду України постанову апеляційного суду від 26.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 02.02.2017 у даній справі, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 3 307, 20 грн. (2 756*120%).

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, про що роз'яснено пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013.

Отже, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду, при цьому, ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій з боку держави, не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах та не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оскаржуючи до Вищого господарського суду України рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні його грошових вимог до боржника на суму 418 868, 05 грн., орган державної фіскальної служби не надав належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі, при цьому, згідно пункту 4 резолютивної частини касаційної скарги заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, обґрунтовуючи відсутністю в Криворізької північної ОДПІ коштів для сплати судового збору на момент звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у травні 2017.

Оцінивши доводи податкової інспекції, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 26.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 02.02.2017 у даній справі, колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав для задоволення клопотання органу державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення положень статей 33, 34 ГПК України скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом визначеного статтею 1118 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням органу державної фіскальної служби з Державного бюджету України та відсутність у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду відмовляє Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги №8512/9/10 від 15.05.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 у справі №904/7433/15.

За таких обставин, касаційна скарга органу державної фіскальної служби не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного та керуючись статтею 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 86, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113, статтею 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги №8512/9/10 від 15.05.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 у справі №904/7433/15.

2. Касаційну скаргу Криворізької північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №8512/9/10 від 15.05.2017 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 у справі №904/7433/15 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

О.С. Удовиченко