Постанова № 6877895, 24.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-18218/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Козаченка А.В.

при секретарі                                                  Шалагіновій М.В.

за участю:

представників позивача                     Тернинко І.І.

представника відповідача           Полторацької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстроймастер» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстроймастер», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачем була проведена перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в результаті якої складено акт №6972/23-3-34150150 від 22.09.2009р.

На підставі даного акту відповідно до Наказу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» (далі Наказ №436/95) було винесено рішення від 29.09.2009р. №0003722343 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення «Про ведення касових операцій в Національній валюті в Україні».

Вважає зазначене рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушення мало місце 13.07.2006р., а рішення про застосування штрафних санкцій винесено 29.09.2009р., тобто з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

          Просив визнати дії відповідача щодо застосування штрафних санкцій, визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 29.09.2009р. №0003722343.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 29.09.2009р. №0003722343.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду заперечення в яких зазначив наступне.

13.07.2006р. працівнику позивача було видано 3168,52 грн. по видатковим ордерам без номерів (в т.ч. 3039,90 грн. під звіт та 128,62 грн. – заробітна плата за квітень-червень 2009р.). В цих видаткових ордерах відсутні підпис особи, яка отримала готівку.

Відповідно до п.2.8 Положення підприємства можуть тримати у неробочий час у своїх касах готівку виручку в межах, що не перевищує встановлений ліміт каси. За приписами абз. 1, 2 п.3.5 Положення фізична особа розписується у видатковому касовому ордері в отриманні грошової готівки. Для визначення залишку грошової готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видачу грошової готівки не підтверджено підписом отримувача. Відповідно до п.7.25 Положення в разі встановлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, в яких видача грошової готівки з каси не підтверджено підписом отримувача (абзац другий п.3.5 Положення) сума грошової готівки за такими видатковими документами додаються до залишку грошової готівки виключно у день, в якому їх оформлено.

Ліміт залишку готівки в касі на 2006 рік (з 01.06.2006р.) встановлено підприємством в сумі 170,00 грн., тому в акті зроблено висновок про перевищення ліміту готівки в касі 13.07.2006р. в сумі 2998,52 грн., що є підставою для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявлених понадлімітної готівки за кожен день.

При прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафу посадові особи відповідача діяли виключно на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім цього, вважає, що дія ст. 250 ГК України не розповсюджується на вказані правовідносини і фінансові санкції, які застосовуються за вказані порушення вимог Наказу, оскільки згідно ст. 4 ГК України відповідач не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідач 23.03.2006р. зареєстрований Слов’янською районною державною адміністрацією Донецької області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, та діє на підставі статуту підприємства.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          В результаті виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. було складено Акт від 22.09.2009р. №6972/23-3-34150150 яким виявлено порушення п.п.2.8 п.2, п.п.3.5 п.3 Положення «Про ведення касових операцій в Національній валюті в Україні», затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 – перевищення ліміту залишку готівки в касі за рахунок видачі готівкових грошових коштів під звіт та виплати заробітної плати (в ордерах відсутній підпис особи, яка отримала кошти та сума отриманої готівки) на загальну суму 2998,52 грн., а саме: 13.07.2006р. по ордеру б/н видані готівкові грошові кошти під звіт в сумі 3039,90 грн., підпис особи, яка отримала кошти в ордері відсутня, 13.07.2006р. по ордеру б/н видано заробітну плату 128,62 грн., підпис особи, яка отримала кошти в ордері відсутня.

          На підставі зазначеного акту згідно абз. 2 ст. 1 Наказу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки» відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій від 29.09.2009р. №0003722343 в розмірі 5997,04 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

          Таким чином, суд вважає, що санкції передбачені Наказом №436/95 є адміністративно-господарськими.

          Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Таким чином, відповідач при встановлені факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, в тому числі порушення правил обороту готівкових грошових коштів, повинен приймати рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові, враховуючи положення ст. 250 ГК України.

Суд вважає, що сплив строків зазначених в ст. 250 ГК України виключає можливість застосування санкцій до суб’єкту господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що фінансові санкції застосовані до позивача згідно рішення відповідача від 29.09.2009р. №0003722343 за порушення норм з регулювання обігу готівки, вчинені в липні 2006 року, що було виявлено актом від 22.09.2009р. №6972/23-3-34150150 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за порушення вчинені в липні 2006 року фінансові санкції були накладені на позивача з порушенням вимог ст. 250 ГК України щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірного рішення, в зв’язку з чим спірне рішення про застосування фінансових санкцій необхідно визнати недійсним та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-20, 69-72, 86, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстроймастер» до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 29.09.2009р. №0003722343 на суму 5997,04 гривень.                     

Постанова в повному обсязі виготовлена 27.11.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.