Постанова № 68778272, 05.09.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року справа № 813/1801/17

о 11 год. 58 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1801/17 за адміністративним

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.11.2016 року № 572-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірним рішенням відповідача, та вважає його протиправним.

Позивач зазначає, що згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Однак, як зазначено у самому податковому повідомленні-рішенні, воно було винесено 16.11.2016 року, тобто з порушенням строку, передбаченим Податковим кодексом України.

Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, була встановлена Східницькою селищною радою з порушенням статей 4 і 12 Податкового кодексу України, а тому податок на нерухоме майно може стягуватись контролюючим органом тільки з 2016 року. Також, позивач вказав, що сума податкового зобов'язання, визначеного у ППР є помилковою і розрахована без урахування пільги, встановленої пп. «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України. Згідно з останньою база оподаткування об'єкта житлової нерухомості зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів. З врахуванням того, що загальна площа житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 становить 125,5 кв.м., то з урахуванням пільги розмір податкових зобов'язань не може складати 1528,59 грн., що є додатковою підставою для визнання протиправним спірного рішення.

Представником позивач подано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю з підстав, що відповідачем правомірно сформовано податкове-повідомлення рішення № 572-13 від 16.11.2016 року та направлене позивачу 16.12.2016 року. Відповідач зазначає, що від Східницької селищної ради від 19.05.2016 р. №287 надійшов лист, яким Східницька селищна рада просить не надавати пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, об'єкти оподаткування яких використовуються їх власниками з метою одержання доходів згідно зі списком.

В даному списку значиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (загальна площа 125,5 м.кв.), який належить громадянину ОСОБА_1.

При формуванні податкового повідомлення-рішення №572-13 від 16.11.2016 року громадянину ОСОБА_1 не застосована пільга в розмірі 250 м.кв. згідно абзацу 2 п.п. 266.4.3. п. 266.4. ст. 266.4 ПК України та нарахований податок в розмірі 1528,59 грн. (125,5*12,18=1528,59грн.)

Виходячи з вищенаведеного, податкове повідомлення-рішення №572-13 від 16.11.2016 року є правомірним та відповідає нормам податкового законодавства та Конституції України.

Відповідач, виходячи з норм податкового законодавства, презюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельних ділянок з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідних податкових повідомлень-рішень в разі наявності у власності такого платника податків житлових та нежитлових приміщень, що є об'єктами оподаткування.

Зважаючи на доводи позивача щодо протиправності визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно у 2016 році, відповідач зазначає наступне.

Податок на нерухоме майно - було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01.01.2015 року), яким врегульовано, зокрема, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок та інші умови його справляння.

Незважаючи на позицію позивача щодо передчасності застосування за 2015 рік норм Закону України від 24.12.2014 року №909-VIII в частині податку на нерухоме, майно, в зв'язку з суперечністю таких дій принципу стабільності, відповідач зазначає, що це не призводить до безпідставності нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2015 рік узагалі, позаяк справляння цього податку було передбачено й попередньою редакцією Податкового кодексу України.

Податок на нерухоме майно було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, яким також визначалися розмір, порядок та інші умови справляння відповідного податку.

При цьому, застосування в 2016 році норм, прийнятого більш як за рік до цього, Закону України від 28.12.2014 року №71-VIIІ загалом не порушує та не суперечить принципу стабільності, який закріплений у податковому законодавстві України.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

16.11.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 572-13, яким згідно п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 1528,59 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 року, КАС України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї ж статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховується обґрунтування позовних вимог щодо протиправності спірного рішення, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, які були прийняті у 2015 році, податковий орган мав право визначити податкові зобов'язання щодо сплати цього виду податку на наступний бюджетний період - 2016 рік, оскільки 2015 рік в контексті норм ПК України є роком, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін ( плановий період), тоді як 2016 рік є бюджетним періодом, за який і повинен був нараховуватись зазначений податок.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Спірне рішення винесено відповідачем 16.11.2016 року, тобто з порушенням строку встановленого п.п. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Крім цього, судом встановлено, що в листі Східницької селищної ради від 19.05.2016 р. №287, Східницька селищна рада просить не надавати пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, об'єкти оподаткування яких використовуються їх власниками з метою одержання доходів згідно зі списком.

Листом від 14.08.2017 року № 341 Східницька селищна рада повідомила, що комісією встановлено, що позивача помилково було внесено в список фізичних та юридичних осіб, які здають житло в найм з метою одержання доходів. Будинок № АДРЕСА_1 використовується тільки для проживання сім'ї гр. ОСОБА_1, у зв'язку з чим селищна рада звернулася до Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ з проханням не брати до уваги лист Східницької селищної ради від 19.05.2016 р. №287 в частині, що стосується інформації по гр. ОСОБА_1 та скасувати нараховані податкові зобов'язання.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області № 572-13 від 16.11.2016 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 11.09.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.