Постанова № 6877783, 13.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-13559/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача –                     Бєсєди Ю.Г.,

представникавідповідача – Войтюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування пп. 1,2,4 п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009, висновків вимоги щодо понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Начальник Територіальної державної інспекції праці в Донецькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування пп. 1,2,4 п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009, висновків вимоги щодо понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн.          

          За заявою начальника Територіальної державної інспекції праці в Донецькій області № 04-1635/06 від 05.10.2009 позивача було замінено на Територіальну державну інспекцію праці у Донецькій області, відповідача було замінено на Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 10.06.2009 по 01.07.2009, продовжено з 02.07.2009 по 13.07.2009, було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області, за результатами якої було складено акт № 04.1-16-019 від 20.07.2009.

          Не погодившись із висновками акту ревізії ТДІП було подано заперечення, однак, вони не були сприйняті КРУ в Донецькій області, та відповідачем винесено вимогу № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009.

          Вказаною вимогою було встановлено, зокрема, наступні порушення та запропоновано заходи щодо їх усунення:

-          в порушення загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59; п. 1 розділу І, п. 2 розділу ІІ, п. 5,8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, оплата праці за час знаходження у відрядженні здійснювалась не у середньомісячному розмірі, внаслідок чого за період 01.03.2008 по 01.06.2009 переплата заробітної плати склала 5,05 тис. грн., та зобов'язано відшкодувати зайво сплачену заробітну плату державним інспекторам праці за час знаходження у відрядженні в сумі 5,05 тис. грн.., відкоригувати по бухгалтерському обліку зайво перераховані внески до обов’язкових фондів України, внаслідок переплати заробітної плати – 1,79 тис. грн.;

-          ревізією правильності здійснення видатків на відрядження встановлено, що в порушення загальних положень, п. 1.3 Інструкції від 13.03.1998 № 59 та листа Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 19.10.2005 № 013-1482-23 територіальною державною інспекцією праці проведена необґрунтована виплата видатків на відрядження під час прийняття участі у семінарах, нарадах та здаванні звітів державними інспекторами праці, які не забезпечені робочими місцями за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 8,06 тис. грн.. та зобов’язано відшкодувати необґрунтовано сплачені виплати на відрядження в сумі 8,06 тис. грн.

Позивач не погоджується з зазначеними твердженнями вимоги та обґрунтовує це наступним:

          Посилаючись на вимоги ст. 121 КЗпП України позивач наголошує на праві працівників на відшкодування витрат та одержанні компенсацій у зв’язку з службовим відрядженням, при цьому зазначені витрати повинні бути відшкодовані в порядку та розмірах, визначеними законодавством України.

          Позивач зазначає, що у відповідності до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, середній заробіток за час перебування у відрядженні зберігається на робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

          ТДІП вказує, що норми Законів не передбачають систему, порядок та максимальні розміри оплати праці, а визначають їх нижню межу – середній заробіток. Оплата праці найманих працівників ТДІП здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці, а у випадку його економії, кошти спрямовуються на преміювання та заохочення працівників, тому, зазначає позивач, якщо працівник, який знаходиться у відрядженні, виконує роботу, передбачену трудовим договором, то і оплата праці має здійснюватися на умовах трудового договору, але не нижче середнього заробітку.

          Щодо необґрунтованої виплати видатків на відрядження під державним інспекторам праці, які не забезпечені робочими місцями, то позивач зазначає, що ТДІП у Донецькій області здійснює нагляд за додержанням законодавства про працю роботодавцями на території Донецької області та не має структурних підрозділів в адміністративно-територіальних одиницях області.

          Відповідно до п. 3.2 Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування інспектору праці для виконання його службових обов’язків з амісцем проведення перевірки посадовою особою надається робоче місце та інші умови необхідні для здійснення наданих повноважень, таким чином, позивач зазначає, що місцем роботи інспекторів праці є підприємства, на яких проводяться перевірки.

          З метою розподілення державним інспекторів праці за відповідними територіями прийом на роботу проводиться з визначенням зони переважного обслуговування. Конкретна зона обслуговування визначається в наказі про прийом на роботу і є постійним місцем роботи відповідного державного інспектора праці.

          Таким чином, посилаючись на вимоги Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, позивач наполягає на тому, що для всіх працівників постійним місцем роботи є відповідне місто області, в якому здійснюється державний нагляд, у зв’язку із чим приїзд до м. Донецька з метою прийняття участі у семінарах, нарадах та здачі звітів є поїздкою до іншого населеного пункту. Більш того, здача звітів, проведення семінарів, нарад проводиться виключно на підставі розпорядження ТДІП, тому виплата видатків на відрядження державним інспекторам праці проведена відповідно до законодавства.

          Крім того, позивач не погоджується із висновками акту ревізії, відповідно до яких ТДІП державним інспекторам праці (що мають робочі місця) сплачено добових витрат під час прийняття участі у семінарах, нарадах та здаванні звітів (що належить до основних обов’язків за посадовими інструкціями) за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн., що призвело до понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій, та вважає їх необґрунтованими.

          З огляду на викладене, позивач просив суд скасувати пп. 1,2,4 п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009, висновок вимоги щодо понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

          Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та під час надання пояснень дотримувався позиції, що викладена у письмових запереченнях, відповідно до яких КРУ в Донецькій області наполягає на правомірності висновків акту ревізії № 04.1-16-019 від 20.07.2009 року та обґрунтованості вимог, які викладені у вимозі № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009.

          Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач – Територіальна державна інспекція праці у Донецькій області є територіальним органом урядового органу державного управління – Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, є юридичною особою (ЄДРПОУ 26081094). ТДІП здійснює свою діяльність відповідно до Положень про Територіальну державну інспекцію праці у Донецькій області.

Відповідач КРУ в Донецькій області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001р.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Так, відповідно до п. 1.2.2.3 плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Донецькій області на ІІ квартал 2009 року та на підставі направлень від 09.06.2009 №№ 1522,1525,1526,1527 та № 1600 від 17.06.2009 в період з 10.06.2009 по 01.07.2009 (продовжено з 02.07.2009 по 13.07.2009) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області за період з 01.10.2006 по 01.07.2009, про що складено акт № 04.1-16-019 від 20.07.2009 року.

Вказаним актом, в тому числі, були встановлені наступні порушення вимог законодавства:

-          в порушення загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59; п. 1 розділу І, п. 2 розділу ІІ, п. 5,8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, оплата праці за час знаходження у відрядженні здійснювалась не у середньомісячному розмірі, внаслідок чого за період 01.03.2008 по 01.06.2009 переплата заробітної плати склала 5,05 тис. грн., та зобов'язано відшкодувати зайво сплачену заробітну плату державним інспекторам праці за час знаходження у відрядженні в сумі 5,05 тис. грн.., відкоригувати по бухгалтерському обліку зайво перераховані внески до обов’язкових фондів України, внаслідок переплати заробітної плати – 1,79 тис. грн.;

-          ревізією правильності здійснення видатків на відрядження встановлено, що в порушення загальних положень, п. 1.3 Інструкції від 13.03.1998 № 59 та листа Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 19.10.2005 № 013-1482-23 територіальною державною інспекцією праці проведена необґрунтована виплата видатків на відрядження під час прийняття участі у семінарах, нарадах та здаванні звітів державними інспекторами праці, які не забезпечені робочими місцями за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 8,06 тис. грн.. та зобов’язано відшкодувати необґрунтовано сплачені виплати на відрядження в сумі 8,06 тис. грн.;

-          ТДІП державним інспекторам праці (що мають робочі місця) сплачено добових витрат під час прийняття участі у семінарах, нарадах та здаванні звітів (що належить до основних обов’язків за посадовими інструкціями) за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн., що призвело до понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій, та вважає їх необґрунтованими.

Не погодившись із висновками акту ревізії фінансово-господарської діяльності ТДІП у Донецькій області за період з 01.10.2006 по 01.07.2009 № 04.1-16-019 від 20.07.2009 позивачем було направлено заперечення № 04-1225/06 від 27.07.2009, однак за результатами розгляду зазначених заперечень КРУ в Донецькій області не було надано відповіді.

На підставі висновків акту ревізії фінансово-господарської діяльності ТДІП у Донецькій області за період з 01.10.2006 по 01.07.2009 № 04.1-16-019 від 20.07.2009 начальником Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області було винесено вимогу № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009 року, відповідно до якої позивачу пред’являються, в тому числі, такі вимоги:

-          відшкодувати зайво сплачену заробітну плату за час знаходження у відрядженні в сумі 5,05 тис. грн.;

-          відшкодувати необґрунтовано сплачені витрати на відрядження в сумі 8,06 тис. грн.;

-          відкоригувати по бух обліку зайво перераховані внески до обов’язкових фондів України внаслідок переплати заробітної плати – 1,79 тис. грн.

Згідно до ст. 21 Кодексу законів про працю власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України визначено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

          У відповідності до частини 1 ст. 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до частини 2 ст. 4 Закону України „Про оплату праці” джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Статтею 13 Закону України „Про оплату праці” визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

На підставі матеріалів ревізії, пояснень представників сторін суд встановив, що ТДІП у Донецькій області є установою, яка здійснює покладені на неї повноваження на території Донецької області та не має структурних підрозділів, повноваження яких розповсюджуються на територію окремого міста, району, району у місті, тому працівники, які займають посади державних інспекторів праці перебувають у штаті Територіальної державної інспекції праці в Донецькій області.

Призначення на посади працівників здійснюється на підставі відповідних наказів начальника ТДІП, яким зокрема, визначається територія (робоче місце), на якій державний інспектор праці здійснює свої повноваження щодо проведення перевірок, роз’яснювальної роботи та ін.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 531 від 10.09.2001 року головам райдержадміністрацій було надано рекомендації щодо вжиття заходів по забезпеченню працівників державної інспекції праці в Донецькій області службовими приміщеннями, однак, відсутність зазначених приміщень не свідчить про неможливість здійснення своїх посадових обов’язків державними інспекторами праці, за якими відповідно до наказу про призначення на посаду закріплено відповідні робочі місця у вигляді території, на якій необхідно здійснювати функції ТДІП, що покладені на неї Положенням. Більш того, здійснення зазначених повноважень підтверджуються наданими позивачем актами перевірки, графіками проведення перевірок додержання законодавства про працю та загальнообов’зкове соціальне страхування та витягами з журналу реєстрації посвідчень про відрядження за 2007-2009 роки.

Крім того, відповідно до вимог п. 3.2 Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів, затвердженого наказом Мінпраці України № 72 від 21.03.2003, визначено, що інспектору праці для виконання його службових обов’язків за місцем проведення перевірки посадовою особою підприємства надається робоче місце та інші необхідні умови для здійснення наданих повноважень.

Судом також встановлено, що ТДПІ у Донецькій області протягом періоду з 01.10.2006 по 01.07.2009 року здійснювались виплати заробітної плати працівникам, що знаходились у відрядженні, у розмірі, що перевищує середньомісячну заробітну плату, та здійснювались виплати витрат на відрядження, що пов’язані з проведенням нарад, семінарів та здачі звітів.

Відповідно до вимог ст. 121 КЗпП України та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон визначено, що працівники мають право на відшкодування витрат у зв’язку з службовим відрядженням та за відрядженим працівником зберігається протягом всього часу відрядження місце роботи та середній заробіток, при чому, середній заробіток за час перебування у відрядженні зберігається на робочі дні тижня за графіком, встановленим за постійним місцем роботи.

Окрім зазначеного, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон вбачається, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за відповідною формою.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663.

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження— день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше— наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

          Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов’язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів суд встановив, що відрядження працівників ТДІП у Донецькій області з їх постійного робочого місця до м. Донецька з метою взяття участі у нарадах та семінарах, а також здачі відповідних звітів, оформлювались відповідними наказами про відрядження з внесенням запису до журналу реєстрації посвідчень про відрядження, видачею посвідчення про відрядження та засвідченням відміток в посвідченні щодо прибуття та вибуття працівника печаткою ТДІП у Донецькій області.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно було здійснено виплату коштів на відшкодування витрат, пов’язаних із службовими відрядженими, оскільки відповідно до наказів ТДІП про призначення на посаду за інспекторами визначаються відповідні робочі місця, за якими вони перебувають постійно та здійснюють свої повноваження, тому прибуття до ТДІП у Донецькій області на наради, семінари та здачу звітів є службовим відрядженням, а витрати, пов’язані із здійсненням таких дій підлягають відшкодуванню у порядку, визначеному діючим законодавством.

          Крім того, з огляду на зазначене, суд не сприймає доводи відповідача щодо необгрунтованості зазначених витрат у зв’язку з відсутністю робочих місць у 11 населених пунктах, оскільки розпорядженням голови обласної державної адміністрації питання забезпечення службовими приміщеннями та телефонним зв’язком покладено на голів відповідних райдержадміністрацій, а за відсутності таких (або неможливості їх надати) робочим місцем державного інспектора праці вважається відповідне підприємство, на якому за затвердженим планом проведення перевірки здійснюються повноваження інспектором (відповідно до Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування).

          Окрім зазначеного, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

          Пунктом 1 Постанови КМУ від 28.02.2002 № 228 «Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів та видатків бюджетних організацій» встановлені складові частини кошторису бюджетних установ ( загальний та спеціальний фонди) які містять обсяг надходжень з бюджету та їх розподіл за певною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій.

Відповідно до пункту 46 вказаної вище постанови встановлюється право бюджетної установи брати зобов'язання щодо видатків відповідно до кошторису, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих років.

          Позивачем до суду було надано кошториси за 2006-2008 роки, відповідно до яких вбачається, що оплата праці працівників та видатки на відрядження відповідають дійсним потребам установи, та кошти, направлені на оплату праці та відшкодування витрат, пов’язаних із службовими відрядженнями, працівникам ТДІП у Донецькій області було розподілено в межах бюджетних асигнувань, встановлених зазначеними кошторисами, тому доводи КРУ в Донецькій області щодо завдання матеріальної шкоди внаслідок такого розподілення є необґрунтованими, оскільки видатки за вказаними статтями відповідають бюджетним асигнуванням.

          Також, судом зазначає, що відповідно до листа № 04.1-17/3001 від 08.12.2006 КРУ в Донецькій області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності в Територіальній державній інспекції праці у Донецькій області за період з 01.01.2002 по 01.10.2006 року не було визначено порушень, що пов’язані з зайвими виплатами заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних із службовими відрядженнями, однак станом як на 2002-2006, так і на 2006-2009 року організація обліку, режиму та графіку роботи, здійснення оплати праці, особливості організації роботи за межами м. Донецька залишаються не змінними.

          Щодо вимог позивача про скасування висновку щодо понесення зайвих витрат від неефективно проведених фінансово-господарських операцій внаслідок сплати добових витрат державним інспекторам праці в період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн., то суд дійшов висновку, про відмову у їх задоволенні, оскільки зазначені висновки містяться в акті ревізії та відповідно до яких відповідачем не було висунуто вимог щодо усунення відповідних порушень.

Тому з урахуванням вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд вважає, що зазначений висновок акту не порушує прав та інтересів Територіальної державної інспекції праці та не тягне за собою будь-які несприятливі наслідки, на досягнення яких спрямований акт ревізії.

          Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування пп. 1,2,4 п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009, висновків вимоги щодо понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування пп. 1,2,4 п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 05-04.1-10-14/6674 від 03.08.2009, висновків вимоги щодо понесення зайвих витрат від неефективного проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2006 по 01.06.2009 на загальну суму 12,52 тис. грн. – задовольнити частково.

Скасувати п. 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 03.08.2009 № 05-04.1-10-14/6674 в частині: 1) відшкодування зайво сплаченої заробітної плати за час знаходження у відрядженні в сумі 5,05 тис. грн.; 2) відшкодування необґрунтовано сплачених витрат на відрядження в сумі 8,06 тис. грн.; 3) від коригування по бухгалтерському обліку зайво перерахованих внесків до обов’язкових фондів України внаслідок завищення бази оподаткування в сумі 6,92 тис. грн.. внаслідок переплати заробітної плати у розмірі 1,79 тис. грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 листопада 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.