Постанова № 68777756, 04.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2017 р. Справа №805/4813/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Притули С.С. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» м. Кременчук

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000891200 від 27.05.2016 року та №0000881200 від 27.05.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000891200 від 27.05.2016 року та №0000881200 від 27.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 травня 2016 року відповідачем було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» якою встановлено порушення п.п 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, щодо не додержання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за наслідками чого складеного акт №163/12/30809646. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000891200 та №0000881200 про збільшення суми грошових зобов'язань зі штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 29972,17 грн. Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню. Просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000891200 від 27.05.2016 року про збільшення суми грошових зобов'язань зі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21435,77 грн. та №0000881200 про збільшення суми грошових зобов'язань зі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8536,40 грн.

Ухвалою від 17 липня 2017 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кременчуцьку об'єднану податкову інспекцію ГУ ДФС у Полтавській області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових заперечення до позовної заяви.

Представник третьої особи до судового засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №30809646, перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідач, Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача на підставі п.п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19, п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та своєчасності сплати узгоджених сум з податку на прибуток підприємств за 2013-2014 роки ТОВ «Укрремсервіс» за результатами чого складено акт №163/12/30809646 від 17.05.2016 року.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено зокрема порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податку на прибуток підприємств, передбачених п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України з затримкою до 30 календарних днів на суму 214358 грн. з затримкою більше 30 календарних днів на суму 42681,71 грн.

27 травня 2016 року відповідачем складено податкові повідомлення-рішення №0000891200 яким на підставі статі 126 Податкового кодексу України, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 21435,77 грн. та №0000881200 яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8536,40 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеними податковими-рішеннями звертався зі скаргами до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України про їх скасування та згідно рішень за результатами розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як зазначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Згідно зі п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать про те, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі ВАСУ від 15.06.2016 по справі № К/800/49074/15.

Таким чином, основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

При цьому будь-які дослідження інших документів та даних, не зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), при проведенні камеральної перевірки не проводяться. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної.

Судом встановлено та підтверджено змістом акту перевірки, що при проведенні камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» відповідачем використані зокрема наступні документи:

- податкові декларації з податку на прибуток підприємства (річна) за 2013 рік від 03.03.2014 №9091042705, від 25.03.2014 №9091261280 (уточнююча) від 03.07.2014 року №9091414318 (уточнююча) та 2015 рік від 03.03.2016 №9276483042;

- бази даних ДФС України;

- платіжні доручення на сплату податку на прибуток за 2014 рік.

Отже, на підставі опрацювання даних що містяться у вищезазначених документах та базах даних податковою інспекцією і зроблено висновок про порушення позивачем зокрема пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 в результаті чого встановлено порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податку на прибуток підприємств.

Суд зазначає, що при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем перевірялись не лише декларації, але і данні з АІС «Податковий блок та платіжні доручення на сплату податку на прибуток за 2014 рік, що не можуть бути предметом камеральної перевірки.

Крім того, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача податкова звітність позивача відповідно до ст.76 Податкового кодексу України взагалі не перевірялась, оскільки не зазначено про виявлені порушення порядку заповнення декларацій, як і не вказано про неправильність застосування ставок податків і податкових пільг або виявлених порушеннях при правильності відображення показників, тощо.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

При цьому, з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: "предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".

Тобто, контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов'язання в рамках камеральної перевірки, тоді як камеральна перевірка позивача була проведена 17 травня 2016 року та з підстав зокрема своєчасності сплати ТОВ «Укрремсервіс» задекларованої та узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 - 214 роки.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті

75 та пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В свою чергу, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд зауважує, що норми Закону N71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вбачається, що наведене обмеження, стосується лише певних видів перевірок платників податків, отже таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 Податкового кодексу України - документальних, фактичних та камеральних.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, сукупний річний дохід позивача за 2016 рік є меншім встановленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Таким чином, проведена відповідачем камеральна перевірка підпадає під законодавчу заборону, яка встановлена в пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Крім того, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчій заборони на її проведення тобто в період дії мораторію.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що:

- податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік згідно з податковою декларацією на прибуток підприємства від 03.03.2014 №9091042705 у сумі 170797 грн. по строку сплати 11.03.2014 р. погашено 25.03.2014 у сумі 170777,97 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої декларації податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний №9091261280 від 25.03.2014), тобто з затримкою до 30 календарних днів включно;

- податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік згідно з уточнюючою

податковою декларацією на прибуток підприємства від 02.04.2014 № 9091284110 у сумі

53243 грн. по строку сплати 02.04.2014 р. погашено, зокрема, 03.07.2014 у сумі 10535 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої декларації податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний №9091414318 від 03.07.2014), тобто, з затримкою більше 30 календарних днів включно;

- податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за квітень 2014

року у сумі 14233 грн. по строку сплати 30.04.2014 р. погашено 03.07.2014 у сумі 14233 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої декларації податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний №9091414318 від 03.07.2014), тобто з затримкою більше 30 календарних днів включно;

- податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за травень 2014

року у сумі 14 233 грн. по строку сплати 30.05.2014 р. погашено 03.07.2014 у сумі 14233 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої декларації податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний №9091414318 від 03.07.2014), тобто з затримкою до 30 календарних днів включно;

- податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за червень 2014

року у сумі 14233 грн. по строку сплати 30.06.2014 р. погашено, зокрема, 03.07.2014 у сумі 13693,78 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої декларації податку на прибуток

підприємства за 2013 рік (реєстраційний №9091414318 від 03.07.2014). тобто з затримкою більше 30 календарних днів включно.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, оскільки подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючої податкової декларації чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, то, з урахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в частині затримки зі сплати боргу, погашеного внаслідок подання уточнюючої декларації, є безпідставним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 27.05.2016 року №0000891200 та №0000881200 були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000891200 від 27.05.2016 року та №0000881200 від 27.05.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області №0000891200 від 27.05.2016 року про збільшення суми грошових зобов'язань зі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21435,77 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області №0000881200 від 27.05.2016 року про збільшення суми грошових зобов'язань зі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8536,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРЕМСЕРВІС» (85004, Донецька область, м. Добропілля, пров. Європейський, буд. 4, ЄДРПОУ 39884187) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Повний текст постанови складено та підписано 11 вересня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.