Постанова № 68777748, 06.09.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Житомир справа № 806/1610/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельник К.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, Житомирської районної державної адміністрації, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, вилучення записів із реєстру,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га), яке було прийнято 26.03.2013 року індексний №1155778, запис про право власності №456748;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га) проведену 25.03.2013 року на ім'я ОСОБА_3, яке було прийнято 26.03.2013 року індексний №1152069, запис про право власності 455231;

- вилучити із Держаного реєстру прав на нерухоме майно запис №456748 від 25.03.2013 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га);

- вилучити із Держаного реєстру прав на нерухоме майно запис № 455231 від 25.03.2013 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га). В обґрунтування позову вказала, що державна реєстрація права власності на зазначені земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 порушує її права тим, що зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка знаходиться у її власності. Площа накладання складає 0,2398 га.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Житомирського РУЮ у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Житомирської РДА проти позову заперечував у задоволенні позову просив відмовити. Пояснив, що оскаржувані позивачем рішення про реєстрацію вищезазначених земельних ділянок Житомирською РДА не приймались та записи у Державний реєстр прав на нерухоме майно Житомирською РДА відповідно не вносились, тому Житомирська РДА не може виступати як відповідач у справі про оскарження рішень Реєстраційної служби Житомирського РУЮ про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та відповідних записів у реєстр, оскільки не є правонаступником цієї юридичної особи, незалежно від того, факту, що саме у Житомирській РДА зберігаються реєстраційні справи №28376318220 та №28463918220 стосовно земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1, просив у позові відмовити.

Третя особа - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 90-95). В обґрунтування заперечень пояснив, що державна реєстрація за ним земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ніяким чином не впливає на права та законні інтереси ОСОБА_4, з тих підстав, що право власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу земельної ділянки у ОСОБА_5 до неї не перейшло, оскільки з 28.11.201 року і до тепер ОСОБА_4 не зареєструвала речових прав на цю земельну ділянку. За таких обставин власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 є ОСОБА_5 так як ОСОБА_4 до сьогодні не виконала умов договору та не зареєструвала вказану земельну ділянку за собою. Крім того, третя особа вважає, що під час укладання договору купівлі-продажу ділянки площею 0,92 га сільському голові ОСОБА_6 було достеменно відомо, що у площу земельної ділянки входить і частина земельної ділянки ОСОБА_3, що підтверджується рішенням від 20.02.2004 року, яким встановлюється орендна плата за користування земельною ділянкою площею 0,6926 га, а також протоколом погодження меж землекористування від 30.05.2008 року, вказане на думку ОСОБА_3 підтверджує той факт, що земельна ділянка ОСОБА_4 накладається на його земельну ділянку, а не навпаки. У зв'язку із чим третя особа вважає, що права ОСОБА_4 ніяким чином не порушуються і вона є недобросовісний набувач земельної ділянки, яка може бути витребувана у будь-якому випадку. Крім того третя особа пояснив, що законність отримання ним земельних ділянок встановлена рішенням Житомирського районного суду від 17.01.2011 року у справі №2-65/11, рішенням апеляційного суду від 02.07.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.11.2012 року. Посилання позивача на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року по справі №806/1757/14 третя особа вважає не є правомірним оскільки судом не враховано норми п.6 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» в якій зазначено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю від 30.05.2000 року серія НОМЕР_4 виданому на підставі рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15.05.2000 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га у межах згідно планом. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства. Вказана земельна ділянка складається з двох частин: перша площею - 0,52 га, друга - 0,33 га (а.с. 13).

28.11.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,9200 га, яка розташована в с.Тетерівка, Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (а.с. 10-12).

Під час розгляду Житомирським районним судом справи №2-393/12 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Житомирської районної державної адміністрації, управління Держгеокадастру у Житомирському районі, Тетерівської сільської ради та Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» МО України про захист права власності ОСОБА_4 стало відомо про те, що ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га) та НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га) у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, про що також вбачається із наявних у матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.06.2017 року №89077303 (рішення від 26.03.2013 року індексний №1152069, запис про право власності №455231) та №89076267 (рішення від 26.03.2013 року індексний №1155778, запис про право власності №456748) (а.с.26-27).

Вищевказані рішення про реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки приймались, у тому числі, і на підставі поданого ОСОБА_3 державного акту на право власності на землю від 30.05.2000 року (а.с.13).

Позивач, вважаючи, що рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3 порушують її права, звернулась до суду із даним позовом.

Перевіряючи дії та рішення відповідачів на відповідність їх вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено у Законі України від 01.07.2004 року №1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України №1952-VI) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних відносин).

Частиною 1 ст.1 Закону України №1952-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України №1952-VI визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.9 Закону України №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 ст.15 Закону України №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст.15 Закону України №1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 ст.19 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №703).

Відповідно п.7 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 8 Порядку №703 визначено, що орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації (п.16 Порядку № 703).

Відповідно до п.26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку №703 встановлено, що документами, що посвідчують виникнення права власності на земельну ділянку є, зокрема, державний акт про право власності на земельну ділянку.

Крім цього, відповідно до п.33 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27, 28, 30 і 31 цього Порядку, подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).

Аналіз зазначених норм Закону України №1952-IV та Порядку №703 дає підстави для висновку, що ними чітко визначено процедуру державної реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна, у тому числі повноваження державного реєстратора при здійсненні такої реєстрації.

Судом встановлено, що 22.03.2017 року Житомирським районним судом Житомирської області винесено рішення у справі №2-393/12 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, Тетерівської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області та державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" МО України про захист права власності, треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог Житомирська обласна організація Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС" АПК України, Міністерство оборони України, ОСОБА_4 КЕВ м.Житомира та за зустрічним позовом державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, управління держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, Тетерівської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету ради, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог Міністерство оборони України та КЕВ м.Житомира (а.с. 14-17).

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що рішеннями виконавчого комітету Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15.05.2000 року ОСОБА_3 було надано земельну ділянку площею 0,85 га для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться на хуторі Вила (а.с. 98).

На ім'я ОСОБА_3 30.05.2000 року видано держаний акт на земельну ділянку вказаної вище площі (а.с. 13), однак такий акт містить відомості про його видачу на підставі рішення Тетерівської сільської ради від 15.05.2000 року. Земельні ділянки згідно даних актів знаходяться в с.Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Рішеннями Тетерівської сільської ради від 07.06.2001 року на підставі протестів прокурора Житомирського району відмінено вищевказане рішення виконавчого комітету про надання ОСОБА_3 названої земельної ділянки у зв'язку з порушенням земельного законодавства при їх вилученні, а також з огляду на відміну рішення сільської ради №26 від 03.04.2000 року про вилучення земельної ділянки площею 4,8 га, що знаходиться на хуторі Вила.

У 2011 році ОСОБА_3 замовив технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,8808 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) та 0,2500 га (для ведення особистого селянського господарства) на території Тетерівської сільської ради Житомирського району в с.Тетерівка, хутір Вила.

Також у ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 спірні земельні ділянки виділяв, шляхом прийняття відповідного рішення, виконавчий комітет сільської ради, а не сама рада. Натомість законодавство, чинне на час прийняття даних рішень і зазначене раніше, вимагало аби дане рішення приймала саме сільська рада. За таких обставин, сільська рада мала повноваження і обґрунтовано скасувала рішення органу, який не мав повноважень ухвалювати таке рішення, як таке, яке суперечило Конституції та Законам України.

Посилання в актах на земельну ділянку ОСОБА_3, що його акт виданий на підставі рішення саме ради, а не виконкому, хоча прийнятий у той самий день, що і іншим позивачам (15 травня 2000 року), не відповідає дійсності, адже рада у той день рішень відносно ОСОБА_3 не приймала.

Навіть оскаржуване ОСОБА_3 рішення ради від 07.06.2001 року містить посилання на те, що рада скасовує рішення саме виконавчого комітету, а не власні рішення, що підкреслює правильність зроблених судом висновків і помилковість зазначеного в акті ОСОБА_3 про видачу землі за рішенням ради.

Крім того, приймаючи рішення про передачу даних земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за рахунок земель військового містечка №165 та Житомирської обласної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС" АПК України, було порушено процедуру як припинення права користування так і процедуру вилучення земель зазначеними організаціями.

Таким чином, хоча рішення про передачу земель військового містечка на користь сільської ради і приймалось, однак фактично акта прийому-передачі земель складено не було у встановленому законодавством порядку і землі, на час розгляду справи, рахуються за військовою частиною.

Землі ЖОО ВФСТ "КОЛОС" взагалі ніколи не вилучались у тому числі на користь інших осіб, тому сільська рада обґрунтовано скасувала рішення виконавчого комітету щодо цього.

Крім того під час розгляду справи встановлено, що реєстрація права власності ОСОБА_3 на згадувані земельні ділянки у журналах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею за 1994-2001 роки Тетерівської сільської ради відсутня. Наявний запис за №297, відображений в акті не відповідає дійсності, адже у журналах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею за 1994-2001 роки Тетерівської сільської ради така інформація відсутня.

На підставі вищевикладеного, своїм рішенням від 22.03.2017 року Житомирський районний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зокрема і у задоволенні вимоги щодо визнання незаконним рішення Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 07.06.2001 року у частині відмови попереднього рішення даної сільської ради від 15.05.2000 року, яким їм передані у власність земельні ділянки (по одній кожному) площею по 0,85 га кожна, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобною господарства, що знаходяться на території с.Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про те, що на момент проведення реєстраційних дій щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га) та НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га) у ОСОБА_3 були відсутні документи, які б посвідчували передачу зазначених земельних ділянок йому у приватну власність, так як рішенням Тетерівської сільської ради від 07.06.2001 року були відмінені рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15.05.2000 року про їх передачу.

Про наявність зазначених рішень ОСОБА_3 було відомо, оскільки позов про скасування рішення Тетерівської сільської ради від 07.06.2001 року ним був поданий ще у 2007 році.

Під час вирішення питання про реєстрацію за ним права власності на земельні ділянки ОСОБА_3 про вказаний факт реєстраційну службу не повідомив. Таким чином державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського РУЮ під час прийняття рішень від 26.03.2013 року №1155778 та №1152069 не міг знати про те, що рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15.05.2000 року про передачу зазначених земельних ділянок ОСОБА_3 у приватну власність скасоване.

Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі №806/1757/14 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Держземагентства в Житомирському районі Житомирської області, Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Держземагентства в Житомирському районі Житомирської області в частині присвоєння 25.06.2012 року кадастрових номерів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 земельним ділянкам з відкриттям Поземельної книги та зобов'язано Управління Держземагентства в Житомирському районі скасувати у Поземельній книзі записи про земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.18-19).

Виходячи із зазначеного рішення суду сам факт присвоєння кадастрових номерів з відкриттям поземельної книги є протиправним.

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 року (а.с. 20-23).

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Отже, правомірність державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку спростовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та є похідним документом, а тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, нечинними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

З огляду на те, що рішення, які б посвідчували передачу зазначених земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 скасовані, а державний акт на право приватної власності на землю належним чином не зареєстрований у журналах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею за 1994-2001 роки Тетерівської сільської ради, суд дійшов висновку про те, що рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га), яке було прийняте 26.03.2013 індексний номер 1155778 та з кадастровим номером НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га), яке було прийняте 26.03.2013 індексний номер 1152069 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання третьої особи на рішення Тетерівської сільської ради від 26.10.2007 року та від 14.11.2012 року, на підставі яких було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки та присвоєно кадастрові номери, а також затверджено вказану технічну документацію, оскільки ці рішення не спростовують доводів про те, що правовстановлюючий документ на земельні ділянки виданий безпідставно.

Крім того, доводи третьої особи про те, що реєстрація за ним права власності на земельні ділянки ніяким чином не порушує права позивача, оскільки на його думку власником земельної ділянки, до тепер є ОСОБА_5, а не ОСОБА_4, суд вважає хибними. Так, права позивача порушуються через те, що зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка придбана позивачем за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5, що позбавляє позивача можливості належним чином зареєструвати своє право власності на вказану земельну ділянку. Крім того, наявний у матеріалах справи Витяг з Державного реєстру правочинів від 28.11.2011 року №10706893 про реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки №4763611 не є належним документом, що підтверджує право власності на майно (а.с. 10-12).

Стосовно доводів представника Житомирської РДА щодо того, що оскаржувані позивачем рішення про реєстрацію вищезазначених земельних ділянок Житомирською РДА не приймались та записи у Державний реєстр прав на нерухоме майно Житомирською РДА відповідно не вносились, тому Житомирська РДА не може виступати як відповідач у справі про оскарження рішень Реєстраційної служби Житомирського РУЮ про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та відповідних записів у реєстр, що вчинені до 01.05.2016 року, та, як наслідок, у разі скасування таких рішень судом виконувати їх, та підстав не виключення зі складу учасників судового процесу відповідача у справі - Реєстраційної служби Житомирського РУЮ, суд зазначає наступне.

Законом України від 26.11.2015 року №834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, утворені Міністерством юстиції України територіальні органи державної реєстрації прав припинили надання відповідних послуг з 01.05.2016 року.

Як пояснила у судовому засіданні представник Житомирської РДА наразі реєстраційна служба Житомирського РУЮ, яка приймала оскаржувані позивачем рішення про державну реєстрацію прав на земельні ділянки ліквідована, а державний реєстратор Саннікова І.В. - звільнена.

За таких обставин, задоволення позову у обраний позивачем спосіб є неможливим, оскільки не призведе до відновлення порушених прав ОСОБА_4

Крім того, як визначено абзацом другим ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на наявність у позивача гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на звернення до суду, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

За змістом п.9 ч.1 ст.2 Закону України №1952-IV реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

У разі невідповідності рішення про державну реєстрацію прав вимогам закону, запис у Державному реєстрі речових прав та нерухомого майна, вчинений на підставі такого рішення, може бути також скасований судом.

У контексті даного спору суд зауважує, що наявність у Державному реєстрі прав записів про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, що вчинені на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.03.2013 року №1155778 та №1152069, протиправність яких встановлена судом, порушує права позивача на реєстрацію права власності на належне їй майно.

За таких обставин, суд, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, вважає, що Житомирська районна державна адміністрація може бути відповідачем в даній справі.

При цьому суд зауважує, що державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені Законом України №1952-IV.

Стосовно позовних вимог щодо вилучення із Держаного реєстру прав на нерухоме майно запису №456748 від 25.03.2013 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га) та запису №455231 від 25.03.2013 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га), суд вважає що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України №1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, як визначено п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.10.2016 року №1666-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав.

Таким чином, після набрання даним судовим рішенням законної сили ОСОБА_4 має подати його копію (із відміткою про набрання судовим рішенням законної сили) до відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації для внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування запису про право власності на земельні ділянки за №456748 та №455231, що внесені державним реєстратором реєстраційної служби Житомирського РУЮ Санніковою І.В., на підставі судового рішення.

Беручи до уваги те, що процедура проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів чітко визначена ст.31-1Закону України №1952-IV та передбачає обов'язкове звернення заявника із заявою про скасування запису про право власності до відповідного органу, що проводить державну реєстрацію прав після набрання рішення суду законної сили, то вимоги позивача у частині виключення із Державного реєстру прав на нерухоме майно записів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га), яке було прийняте 26.03.2013 індексний номер 1155778, та запис про право власності 456748.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 (для ведення особистого селянського господарства площею 0,3017 га), яке було прийняте 26.03.2013 індексний номер 1152069, та запис про право власності 455231.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 11 вересня 2017 р.