Ухвала суду № 68776652, 04.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

4 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, подану її представницею ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року та рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

25 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_6 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні власністю,

в с т а н о в и л а :

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відновив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу

ОСОБА_4 відхилив, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року залишив без змін.

У липні 2017 року до Верховного Суду України звернулася ОСОБА_4, в інтересах якої діє представниця ОСОБА_5, із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, зокрема заявниця послалась на статтю 129 Конституції України, статтю 61 ЦПК України та статтю 625 ЦК України.

Для прикладу заявниця надала рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого, 24 квітня та 13 липня 2016 року, а також послалась на постанови Верховного Суду України від 13 січня та 3 лютого 2016 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права ‒ при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з недоведеності позивачкою факту захоплення належної їй земельної ділянки ОСОБА_7 за його життя, а також його спадкоємицею - ОСОБА_6; орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки, діяв у межах наданих повноважень.

Надане для порівняння рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року ухвалене в справі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та інфляційних втрат; рішення від 27 квітня 2016 року - в справі про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, визнання договору поруки недійсним, визнання коштів спільним сумісним майном подружжя; рішення від 13 липня 2016 року (№ 310/5419/15-ц) - про відшкодування майнової шкоди; рішення від 13 липня 2016 року (№ 127/20641/15-ц) - про визнання поруки припиненою.

Крім того, постанова Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (№ 6-3019цс15) прийнята в справі про відшкодування матеріальної шкоди; постанова від 3 лютого 2016 року (№ 6-2017цс15) - у справі про визнання поруки припиненою.

Таким чином, у справах, в яких ухвалено надані заявницею для порівняння рішення та у справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, наявні різні предмети й підстави позову, зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлено різні фактичні обставини справи.

Порівняння зазначених судових рішень, з судовими рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Підстави для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

Доводи, які наведені в заяві про порушення норм процесуального права, не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно вимог пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, подану її представницею ОСОБА_5, обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_6 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні власністю за заявою ОСОБА_4, поданою її представницею ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року та рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко