Рішення № 68773684, 06.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/9052/17 Головуючий у 1 інстанції - Марцинкевич В.А.

Унікальний № справи №761/611/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

Головуючого - Панченка М.М.

суддів - Солюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» про стягнення боргу за оренду майна, неустойці, втрат від інфляції, відсотків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» (далі - ТОВ «РОСАВТО») і, з урахуванням уточнень до позову, у зв»язку з невиконанням відповідачем договору суборенди нерухомого майна, просив винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі у сумі 20.033грн. 20коп., за водовідведення холодної та гарячої води у сумі 10.050грн. 44коп., 3% річних у сумі 1.552грн. 51коп., інфляційні втрати у сумі 1.102грн.04 коп., неустойці у сумі 16.492грн. 45коп., а всього - 49.230 грн. 64 коп.

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача заподіяну моральну шкоду у зв»язку з невиконанням відповідачем договірних зобов»язань, у сумі 10.000 грн./т.1 а.с.3-9, 67-72, 97, 133/

Зазначав, що 01.10.2011 року за №01/10/11 між відповідачем ТОВ «РОСАВТО» та фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_2 укладено договір суборенди нежитлових приміщень №116а з №1 по №10 загальною площею 212 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1.

20.04.2014 року між ТОВ «РОСАВТО» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про розірвання (припинення) договору суборенди від 01.10.2011 року за №01/10/11, та погоджено, що на момент припинення дії договору за ТОВ «РОСАВТО» має місце заборгованість у розмірі 43.700 грн., а також указані сторони склали графік погашення заборгованості по суборендній платі.

18.12.2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 отримав право вимагати від боржника ТОВ «РОСАВТО» належного виконання всіх зобов»язань за договором суборенди нерухомого майна від 01.10.2011 року за №01/10/11.

Оскільки відповідач ТОВ «РОСАВТО» не виконує свої договірні зобов»язання, позивач ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року позовні вимоги в частині стягнення боргу за оренду нерухомого майна, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у загальній сумі 22.687 грн.75 коп., а в решті позову відмовлено /т.1 а.с.151-155/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі /т.1 а.с.163-166/

Скаржник вважав, що суд не перевірив надані ним суду розрахунки, та не зазначив у рішенні яка саме сума штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат підлягає стягненню, а також суд не звернув увагу на надані ним докази, зокрема, щодо заборгованості відповідача за водовідведення холодної та гарячої води.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 16.02.2016 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених вимог по суборенді нерухомості, неустойці, 3% річних та інфляційних нарахувань та ухвалив в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по суборенді нерухомості, неустойці, 3% річних та інфляційних нарахувань у загальному розмірі 13.637 грн.04 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення заборгованості з водопостачання та відшкодування моральної шкоди залишено без змін /т.1 а.с.220-224/.

У касаційній скарзі ТОВ «РОСАВТО» просило скасувати рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.02.2016 року та залишити в силі заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права /т.2 а.с.3-5/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.07.2017 року рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.02.2016 року скасоване, а справу повернуто на новий апеляційний розгляд /т.2 а.с.32-34/.

Скасовуючи рішення Апеляційного суду м.Києва від 16.02.2016 року касаційна інстанція звернула увагу на те, що суд, при нарахуванні індексу інфляції не врахував умови погашення заборгованості та порядок розрахунків.

Так, відповідно до угоди про принення договірних відносин від 20.04.2014 року ТОВ «РОСАВТО» зобов»язалось сплатити заборгованість у такі строки: 10.000 грн. до 30.07.2014 року, 10.000 грн. до 30.08.2014 року, 13.700 грн. до 30.09.2014 року, 10.000 грн. до 30.10.2014 року.

03.09.2014 року ТОВ»РОСАВТО» сплатило 3.000 грн., а 15.04. 2015 року - 20.666 грн.50 коп.

При проведенні розрахунків, як зазначила касаційна інстанція, суд апеляційної інстанції мав приймати до уваги дату внесення чергової суми на погашення заборгованості, дату та розмір фактичного погашення заборгованості, визначивши 3% за кожні із вказаних періодів та з урахуванням розміру заборгованості.

Наприклад: строк внесення 10.000 грн. визначено до 30.07.2014 року, фактично відповідачем погашено 3.000 грн. до 03.09.2014 року.

Тобто, заборгованість виникла з 30.07.2014 року і продовжувалась до 03.09.2014 року, а саме 35 днів до внсенння 3.000 грн.

10.000 грн. х 35 днів х 3% : 365 днів.

З 03.09.2014 року зазначена заборгованість зменшилась на 3.000 грн. і за наступний період розрахунок 3% річних має проводитись за формулою 7.000 грн. х на кількість днів заборгованості (з 03.09.2014 року по день погашення заборгованості) х 3% : 365.

За інший період заборгованості 3% річних проводиться за такою ж формулою.

Таким чином, на думку касаційної інстанції, у порушення статей 212,213,214,303,304 ЦПК апеляційний суд не встановив всіх дійсних обставин справи, належним чином не дослідив наданого позивачем розрахунку заборгованості та усіх його складових, а також неправильно застосував норми матеріального права у частині вирахування 3% річних.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи,

у судове засідання не з'явилися. Клопотання представника позивача, яке надійшло до суду електронною поштою в день розгляду справи, про відкладення розгляду справи у зв»язку з його хворобою, суд не бере до уваги, оскільки суду не надано підтверджуючих доказів неможливості цього представника взяти участь у розгляді справи у з»язку з хворобою, а тому неявку до суду учасників процесу, суд розглядає, як неповажну. З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як слідує з матеріалів справи, 01.10.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено договір суборенди нерухомого майна за №01/10/11, за умовами якого ТОВ «РОСАВТО» були передані в суборенду нежитлові приміщення №116а (з приміщення №1 по приміщення №10) першого поверху (в літ.А), загальною площею 212 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.5 договору суборенди нерухомого майна сторонами передбачено, що за несвоєчасне внесення суборендної плати та інших платежів суборендар сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується неустойка, від несвоєчасно внесеної плати за кожен день прострочення.

Таким чином між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» виникли договірні відносини оренди, згідно яких, в силу ст.759 наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК Українивстановлено, що у разі, якщо у зобов'язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

А, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

20.04.2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» укладено угоду про розірвання договору суборенди нерухомого майна від 01.10.2011 року, згідно якої сторони домовились припинити дію цього договору з 21.04.2014 року, а також погодили, що на момент припинення дії договору за ТОВ «РОСАВТО» наявна заборгованість у розмірі 43.700 грн. Зазначеною угодою також погоджено графік, відповідно до якого ТОВ «РОСАВТО» гарантувало сплату заборгованості у сумі 43.700 грн. у такі строки:

10.000 грн. - в строк до 30.07.2014 року, 10.000 грн. - в строк до 30.08.2014 рокук, 13.700 грн. - в строк до 30.09.2014 року, 10.000 грн. в строк до 30.10.2014 року/т.1 а.с.17/.

В той же день між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО» підписано акт приймання-передачі приміщення /т.1 а.с.18/.

Таким чином, починаючи з 21.04.2014 року між сторонами за цим договором суборенди припинені всі зобовязання на майбутнє, однак, на підставі договору про його розірвання повинні бути виконані зобов»язання сторін, які виникли і існували станом на 20.04.2014 року, зокрема, в частині стягнення з ТОВ «РОСАВТО» заборгованості по суборендній платі у сумі 43.700 грн., що і було погоджено сторонами.

Встановлено, що 03.09.2014 року відповідачем ТОВ «РОСАВТО» на погашення указаних боргових зобов»язань добровільно сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_2 3.000 грн., у зв»зку з чим, заборгованість по суборендлній платі, починаючи з 04.09.2014 року становила 40.700 грн.

В подальшому, 18.11.2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор (ФОП ОСОБА_2) передав, а новий кредитор (ОСОБА_1) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, за договором суборенди нерухомого майна за №01/10/11 від 01.10.2011 року, укладеного між первісним кредитором ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «РОСАВТО», та за угодою від 20.04.2014 року про розірвання цього договору суборенди.

В силу ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

25.12.2014 року ОСОБА_1, на правах нового кредитора, надіслав ТОВ «РОСАВТО» вимогу про погашення до 30.12.2014 року заборгованості по орендній платі у сумі 40.700 грн., та виплату неустойки у сумі 10.050 грн.44 коп.

Оскільки, 15.04.2015 року ТОВ «РОСАВТО» сплатило позивачеві ОСОБА_1 20.666 грн. 80 коп., заборгованість за договором суборенди, починаючи з 16.04.2015 року, залишилась у сумі 20.033 грн.20 коп.

Колегія суддів, керуючись ч.3 ст.653 ЦК України, згідно якої у разі зміни або розірвання договору зобов»язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, вважає, що, оскільки договір суборенди від 01.10.2011 розірвано його учасниками - ТОВ «РОСАВТО» та ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 20.04.2014 року, виконанню можуть підлягати лише зобов»язання, які існували до моменту розірвання договору, а також зобов»язання, які передбачені угодою про розірвання договору, а також зобов»язання, які можуть виникнути в силу ст.625 ЦК України.

Отже, оскільки угодою від 20.04.2014 року її учасниками передбачена сплата боржником ТОВ «РОСАВТО» на користь ФОП ОСОБА_2 суборендної плати у сумі 43.700 грн., тому лише про цю суму можна було заявляти позивачу вимоги до боржника ТОВ «РОСАВТО», а також вимоги в порядку ст.625 ЦК України в разі прострочення боржником виконання грошового зобов»язання, передбаченого у договорі від 20.04.2014 року.

Дійшовши висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по суборендній платі у сумі 20.033грн. 20коп., колегія суддів враховує домовленість орендаря ТОВ «РОСАВТО» та орендодавця ФОП ОСОБА_2 при укладенні договору від 20.04.2014 року про розірвання договору суборенди від 01.10.2011 року за №01/10/11, згідно якого указаними сторонами визначена заборгованість по орендній платі у сумі 43.700 грн.

Між тим, враховуючи, що боржником ТОВ «РОСАВТО» 03.09.2014 року на рахунок ФОП ОСОБА_2 сплачено 3.000 грн. та 15.04.2015 року сплачено на користь нового кредитора, позивача ОСОБА_1 - 20.666 грн.80 коп., тому стягненню підлягає вище зазначена сума - 20.033грн. 20коп. (40.700 - 3.000 - 20. 666,50 = 20.033, 20).

Визначаючи належні до виплати суми в порядку ст.625 ЦК України, колегія суддів бере до уваги і враховує: дату 21.04.2014 року, з якої належить вираховувати заборгованість; графік погашення заборгованості від 20.04.2014 року, визначений ТОВ «РОСАВТО» та орендодавцем ФОП ОСОБА_2; а також враховує часткове погашення заборгованості ТОВ «РОСАВТО» від 03.09.2014 року у сумі 3.000 грн. та від 15.04.2015 року у сумі 20.666 грн.80 коп.

Отже, з відповідача ТОВ «РОСАВТО» на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути 272 грн.83 коп., що відповідає 3% річних від простроченої суми боргу, виходячи із розрахунку:

1. 10.000грн. х 0,03% : 365дн. х 101 дн. = 83 грн.01 коп., де:

- 10.000 грн. - заборгованість за період з 21.04.2014 по 30.07.2014р.;

- 101 дн - кількість днів заборгованості;

2. 23.700грн. х 0,03% : 365дн. х 31дн. = 60грн.39 коп., де;

- 23.700 грн. - заборгованість за період з 31.07.2014р. по 30.08.2014р.;

- 31 дн - кількість днів заборгованості;

3. 23.700грн. х 0,03% : 365дн. х 4дн. = 7грн.79 коп., де:

- 23.700грн. - заборгованість за період з 31.08.2014р. по 02.09.2014р.;

- 4дн. - кількість днів заборгованості;

(03.09.2014 р. погашено 3.000грн.)

4. 20.700грн. х 0,03% : 365дн. х 27дн. = 45 грн.94коп., де:

- 20.700грн. - заборгованість за період з 04.09.2014 р. по 30.09.2014р.;

- 27 дн. - кількість днів заборгованості;

5. 30.700грн. х 0,03% : 365дн. х 30дн. = 75грн.70коп., а всього: 272грн.83 коп.

Відповідно до заяви від 05.09.2015 року про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, як по суборендній платі, так і в порядку ст.625 ЦК України, яка утворилась станом на 05.09.2015 року.

Таким чином, враховуючи, що за період з 30.10.2014 року по15.04.2015 року заборгованість по суборендній платі становила 40.700 грн., на користь позивача підлягають стягненню відсотки за указаний період, що складає 167 днів у сумі 558 грн.65 коп., виходячи із розрахунку:

40.700грн. х 0,03% : 365дн х 167дн. = 558 грн.65 коп.

Оскільки відповідачем 15.04.2015 року сплачено заборгованість у сумі 20.666грн.80 коп., залишок заборгованості по суборенд ній платі зменшився до 20.033грн.20коп.

Таким чином, з відповідача ТОВ «РОСАВТО» на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути відсотки за період з 16.04.2015 року по 05.09.2015року у сумі 235грн.46коп., враховуючи заборгованість за указаний перівод у сумі 20.033грн.20 коп. та період заборгованості у кількості 143 дн., виходячи з такого розрахунку:

20.033,2грн. х 0,03% : 365дн х 143дн. = 235грн.46 коп.

Отже, відповідач зобов»язаний сплатити на користь позивача 3% річних у загальній сумі 1.066грн.94 коп.(272грн.83 коп. + 558 грн.65 коп. + 235грн.46 коп.)

Крім того, втрата позивачем від знецінення заборгованої суми 20.033,2 грн. за період з 30.10.2014 року по 06.04.2015 року становить 5.268,73 грн., виходячи з такого розрахунку:

20.033,2 грн. х 1,263 - 20.033,2 = 5.268,73 грн., де:

- 1,263 - індекс інфляції за період з 30.10.2014 року по 06.04.2015 року.

Таким чином, до виплати позивачу підлягає сума 26.368грн.87коп., яка складається: із заборгованості по суборендній платі - 20.033,2 грн.; компенсації за затримку виконання грошового зобов»язання в силу ст.625 ЦК України, за період затримки з 30.10.2014 року по 06.06.2015 року, - 3% річних, у сумі 1.066грн.94 коп., інфляційні втрати, у сумі 5.268 грн.73 коп.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої п.3.5 договору від 01.10.2011 року за №01/10/11, колегія суддів не вбачає за можливе задовольнити позов в цій частині, оскільки позивач вимагає стягнення неустойки (пені) за один рік перед зверненням до суду з цим позовом, що хронологічно перебуває за межами після 20.04.2014 року, тобто, дати за якою зобов»язання за розірваним договором виконанню не підлягають.

В частині рішення про відмову у позові про стягнення витрат на водовідведення холодної та гарячої води у сумі 10.050 грн.44 коп., колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки позивачем, дійсно, не надано будь-яких доказів наявності та розрахунку указаної заборгованості.

Вимога про стягнення пені, яка виникла на час розірвання договору суборенди від 20.04.2014 року між ТОВ»РОСАВТО» та ОСОБА_2 також не підлягає задоволенню, оскільки пеня є похідним зобов»язання орендаря від основних зобов»язань по договору суборенди, які припинені 20.04.2014 року.

Також суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові щодо стягнення моральної шкоди у сумі 10.000 грн., оскільки ні договірними відносинами сторін ні чинним законодавством, яким врегульовані спірні правовідносини, стягнення моральної шкоди в даному випадку не передбачено.

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України з ТОВ «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір у сумі 263грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст.307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» про стягнення заборгованості за суборенду нерухомості, неустойки, індексу інфляції та трьох відсотків річних та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по суборенді у сумі 20.033,2 грн., інфляційні втрати у сумі у сумі 5.268 грн.73 коп., 3% річних, у сумі 1.066грн.94 коп., а всього у сумі 26.368грн.87коп.

В позові про стягнення неустойки у сумі 16.492грн. 45коп. відмовити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 15 вересня 2015 року в частині відмови у позові про стягнення боргу по холодному та гарячому водовідведенню та в частині рішення про відмову у відшкодуванні моральної шкоди - залишити без змін.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВТО» на користь ОСОБА_1 263 (двісті шістдесят три) 68 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді