Постанова № 68760526, 22.08.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1675/17

Провадження № 2-а/645/92/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: Головуючого - судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Христенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання здійснити призначення пенсії за вислугу років, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова щодо відмови йому в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», зобов'язати здійснити призначення йому пенсії за вислугою років з 15.12.2015 року з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 11.11.2016 року №18-758, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2016 він звернувся до Відповідача з належним пакетом документів за призначенням пенсії за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру". Проте, відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова за № 729 від 23.12.2016 року у призначенні зазначеного виду пенсії йому відмовлено. Відмову Відповідач мотивував тим, що Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " від 02.03.2015 року №213-УІІ1 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються. Позивач з такою відмовою не погодився, виходячи з наступного. З 01.09.1993 року по 27.06.1998 він навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста. Статтею 50-1 Закону України „Про прокуратуру" від 05.11.1991 (в редакції від 16.11.1995) передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються слідчим працівникам незалежно від віку з вислугою років не менше 20 років на посадах слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), що безпосередньо займається провадженням попереднього слідства. А тому, розраховуючи на передбачуване даною нормою закону право на пільгову пенсію, на початку своєї професійної діяльності після 2 місяців перебування на посаді стажиста помічника прокурора Краснокутського району, я був переведений на посаду стажиста помічника Лозівського міжрайонного прокурора, на якій перебував 4 місяці та в подальшому - на посаду слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м.Харкова. У подальшому, до ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" було внесено зміни (в редакції від 26.07.2001), якими було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20 - річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. У зв'язку з цим, свою професійну діяльність в органах прокуратури області позивач продовжував на різних прокурорських посадах, оскільки, у відповідності з даними нормами закону, я був впевнений в тому, що я матиму право на пільгову пенсію за вислугою років при наявності 20 - річного стажу роботи, до якого буде зараховуватися стаж роботи в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах не менше 10 років та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. У зв'язку з викладеним, станом на 14.12.2015, тобто на день звільнення з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням, на підставі п. 7 ч.ст 51 Закону України «Про прокуратуру», його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", складав 20 років 05 місяців 16 днів з яких: половина строку навчання у Вищому навчальному юридичному закладі - Національній юридичній академії України - 02 роки 04 місяці 28 днів; робота в органах прокуратури - 18 років 0 місяців 18 днів (з 26.11.1997 по 14.12.2015 року).

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, згідно яких не погоджуються з вимогами позивача.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи позову і заперечень проти нього, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази кожний окремо та у їх сукупності й взаємозвязку, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_2 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 26.11.1997 року та по 14.12.2015 року працював в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки.

21.12.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням №729 від 23.12.2016 року відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії мотивуючи тим, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " від 02.03.2015 року №213-УІІ1 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

Позивач, не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за вислугою років, звернулась до суду із даним позовом.

Як вже зазначалося, згідно записів трудової книжки, заведеної на ім'я ОСОБА_2, останній безперервно працював в органах прокуратури Харківської області на посадах: стажист на посаді помічника прокурора Краснокутського району Харківської області (26.11.1997 року - 10.02.1998 року), стажист на посаді помічника Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області (10.02.1998 року - 05.06.1998 року), стажист на посаді слідчого прокуратури Орджонікідзевського району м.Харкова (05.06.1998 року по 30.10.1998 року), слідчий прокуратури Орджонікідзевського району м.Харкова (30.10.1998 року по 14.06.2000 року), старший слідчий прокуратури Київського району м.Харкова (14.06.2000 року по 13.04.2001 року), прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Харківської області (13.04.2001 року по 03.12.2001 року), заступник прокурора Харківської області (03.12.2001 року по 17.05.2002 року), заступник прокурора Фрунзенського району м.Харкова (17.05.2002 року по 15.11.2002 року), старший прокурор організаційно-контрольного відділу Прокуратури Харківської області (15.11.2002 року по 20.02.2003 року), прокурор Зміївського району Харківської області (20.02.2003 року по 22.04.2005 року), старший прокурор організаційно-контрольного відділу прокуратури Харківської області (22.04.2005 року по 24.01.2006 року), начальник відділу захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Харківської області (24.01.2006 року по 04.06.2007 року), Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області (04.06.2007 року по 29.03.2012 року), прокурор Балаклійського району Харківської області (29.03.2012 року по 14.12.2015 року).

16.12.1993 року прийнято Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, яким визначено правовий статус державних службовців.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, відповідно до п.2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів, управління військових формувань, Держспецзвязку, Адміністрації Держспецстрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

З 01.09.1993 року по 27.06.1998 позивач навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого та отримав повну вищу освіту за спеціальністю „Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста.

Враховуючи викладене, станом на 14.12.2015, тобто на день звільнення з органів прокуратури Харківської області за власним бажанням, на підставі п. 7 ч.ст 51 Закону України «Про прокуратуру», його стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", складав 20 років 05 місяців 16 днів з яких: половина строку навчання у Вищому навчальному юридичному закладі - Національній юридичній академії України - 02 роки 04 місяці 28 днів; робота в органах прокуратури - 18 років 0 місяців 18 днів (з 26.11.1997 по 14.12.2015 року).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституції України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституції України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституція України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив,що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України (01.04.1998) діяв Закон №1789=ХІІ.

Статтею 50-1 вказаного Закону (в редакції від 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Таким чином, позивач набула право виходу на пенсію після набуття нею стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

На теперішній час діє Закон України №1697-VII, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, статтею 86 вказаного Закону збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ(в редакції від 12.07.2001)..

Частинами першою третьою статті 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених закономі загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мала законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися нормах статті 50-1 Закону №1789-ХІІ(в редакції від 12.07.2001), і які були звужені статтею 86 Закону №1697-VII.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст.ст.2,6,9,10,11,12,71,94, 158, 159-163, 181, 186 КАС України, суд ,

постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання здійснити призначення пенсії за вислугу років - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру».

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова здійснити призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугою років з 15.12.2015 року з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 11.11.2016 року №18-758, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: