
Справа № 646/1342/17
№ провадження 1-кп/646/571/2017
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.09.2017 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Теслікової І.І.,
за участі секретаря судових засідань Біляєва М.О.
прокурора - Гіль А.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник потерпілих ОСОБА_5
захисників обвинувачених адвокатів - Мельниченко Є.О., Ульяницької Л.Ю., Дайнека О.І.,
обвинувачених - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
при проведенні підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції між Краматорським міським судом Донецької області та Червонозаводським районним судом м. Харкова у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201622006000944 від 23 квітня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.365 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201622006000944 від 23 квітня 2016 року, за підозрою ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.365 КК України.
Захисники обвинувачених - адвокати Мельниченко Є.О., Ульяницька Л.Ю., Дайнека О.І., кожний окремо заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для приведення його у відповідність вимогам закону.
Обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, кожний окремо підтримали думку своїх захисників.
Прокурор, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх представник, кожний окремо, вважали можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження, проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту заперечували.
Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Крім того, відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений в п. «а» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997р., де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Суд зазначає, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі як субєктивної, так і обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Із зазначеної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути конкретним.
Відсутність чіткого формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Право обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі Абрамян проти Росії від 09 жовтня 2008 року, справі Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу розясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
В Роз'ясненнях, викладених у листі № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначено, що суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам статті 291 КПК: зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; обвинувальний акт не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором: до нього не долучено передбачені законом додатки.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту досудовим слідством не сформульовано обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 365 КК України- перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам громадян, яке супроводжувалось насильством та погрозою застосування насильства, застосування спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями; та за ч.2 ст. 162 КК України незаконне проникнення до житла особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства та з погрозою його застосування, що є порушенням вимог ст. 291 КПК України, згідно яких, в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
У обвинувальному акті не сформульовано усіх елементів складу злочинів, в яких обвинувачують ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, обвинувальний акт не містить даних про конкретні способи фізичного впливу на кожного з потерпілих за певних обставин та у певні моменти, їх інтенсивності, локалізацію, наслідки. Не зазначено яким чином та в чому полягало застосування насильства в момент проникнення до житла.
Натомість, у обвинувальному акті ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в порушення вимог кримінального процесуального закону, викладено зміст підозри у вчиненні злочинів за ч.2 ст. 162, ч.2 ст.365 КК України, що ставить під сумнів доведеність їх винуватості на стадії досудового розслідування.
Аналогічної позиції дотримується також суд касаційної інстанції, як про те вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2015 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43226236)
Відсутність конкретного формулювання обвинувачення суперечить вимогам п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, є порушенням права обвинувачених на захист та справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та обмежує гарантоване право обвинувачених на захист вже на момент отримання ними копії обвинувального акту.
Крім того, у обвинувальному акті зазначені обставини, які обтяжують покарання підозрюваному ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 - вчинення кримінального правопорушення у відношенні осіб похилого віку.
З обвинувального акту не зрозуміло відносно яких осіб похилого віку скоєний злочин, оскільки потерпілий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, в той час як відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (який відповідно до зазначеної статті становить 60 років), а також особи, яким до досягнення зазначеного віку залишилося не більше як півтора року, тобто зазначені в обвинувальному акті потерпілі не є особами похилого віку.
Таким чином обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не містить формулювання обвинувачення, а лише містить опис обставин скоєного правопорушення та кваліфікацію дій обвинувачених, в обвинувальному акті не зазначені конкретні об'єктивні ознаки спрямованості умислу і мотиву дій обвинувачених, а фактичні обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими. При цьому обставини скоєного правопорушення викладені неповно, у зв'язку із чим неможливо встановити відповідність викладених обставин кваліфікації дій.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що відсутність формулювання обвинувачення, неповнота та наявність положень, які суперечать одне одному у викладених фактичних обставинах кримінального правопорушення, порушують право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку із чим, суд не має можливості розглянути зазначений обвинувальний акт згідно положень КПК України.
Крім того, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не містить всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування та містить невідповідності та суперечності між датою складання та затвердження обвинувального акту (30.06.2017) та реєстру (29.06.2017).
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.
Вислухавши учасників судового засідання, прокурора, який заперечував проти повернення обвинувального акту, враховуючи що вищезазначені недоліки свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, суд доходить висновку, що вказані обставини значно порушують право обвинувачених на захист та перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Тому обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України в продовж розумного строку, який буде обєктивно достатнім для усунення цих недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55, 62 Конституції України, рішеннями Європейського суду з прав людини, по справам Абрамян проти Росії від 09 жовтня 2008 року, Камасінскі проти Австрії від 23 листопада 1989 року, Матточіа проти Італії від 25 липня 2000 року, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, ст. ст.55, 91,314-316, 333, 372, 537, 539 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання захисників обвинувачених - адвокатів Мельниченко Є.О., Ульяницької Л.Ю., Дайнека О.І. - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201622006000944 від 23 квітня 2016 року відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, повернути прокурору для приведення його у відповідність вимогам закону.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя І.І. Теслікова
Судове рішення № 68760104, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова) було прийнято 11.09.2017. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 646/1342/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: