Рішення № 68757750, 06.09.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2660/17

Провадження № 2/415/1163/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко (Краснокутської) М.О.,

за участі секретаря Тимофієвої О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Лисичанськвугілля» відокремлений підрозділ «Шахта імені Г.Г. Капустіна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в обґрунтування якої зазначив, що 17 червня 2016 року він був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України з посади гірно-робочого очисного забою «Шахта ім. Г.Г.Капустіна», що є відокремленим підрозділом ПАТ «Лисичанськвугілля», наказом № 246 К від 10.06.2016 року. Після звільнення позивачу не виплатили у повному обсязі нараховану заробітну плату. Згідно довідки від 26.04.2017 року № 91 заборгованість по нарахованій але не виплаченій заробітній платі складає 12 221 гривня 13 копійок. До цього часу заборгованість не сплачена. Згідно довідки про середній заробіток за останні два місяці, середній заробіток позивача складає 396 гривень 93 копійки. Кількість робочих днів після звільнення позивача становить з 17 червня 20176 року по 30 червня 2017 року - 10 робочих днів, липень 2016 року - 21 робочий день, серпень 2016 року - 21 робочий день, вересень 2016 року - 21 робочий день, жовтень 2016 року - 21 робочий день, листопад 2016 року - 22 робочих дні, грудень 2016 року 22 робочий дні, січень 2017 року 20 робочих днів, лютий 2017 року - 20 робочих днів, березень 2017 року - 22 робочих дні, квітень 2017 року - 20 робочих днів, з 01 травня по 11 травня 2017 року - 9 робочих днів, всього 230 днів. 396 гривень 93 копійки * 230 днів = 91 293 гривні 90 копійок. Просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18 червня 2016 року по момент винесення рішення у справі, виходячі з середньоденної заробітної плати - 396 гривень 93 копійки.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача відокремленого підрозділу "Шахта імені Г.Г.Капустіна" ПАТ «Лисичанськвугілля» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що заборгованість ВП "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля" перед ОСОБА_1 станом на 05.09.2017 року становить 12221,13 грн. Дана заборгованість, це не заробітна плата, а одноразова допомога при першому звільнені з підприємства на пенсію, яка нарахована згідно п. 12.15."Галузевої угоди". Відповідно до Закону України п. 1 "Про оплату праці" "Заробітна плата - це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором работодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу". Таким чином вважають, що позивач не має права на виплату середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку. Просять суд врахувати існуючу судову практику з вирішення таких справ, а саме рішення Кремінського районного суду Луганської області від 14 серпня 2017 року справа № 414/1278/17, провадження 2/414/359/2017. У зв'язку з чим просять суд відмовити у позові в частині стягнення середнього заробітку. Справу просили розглядати за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 на підставі наказу № 246К звільнений з посади гірно-робочого очисного забою 5 розряду ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію /а.с.4/.

Згідно довідки № 4783 від 27.04.2017 року Лисичанського міського віддіу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, на виконанні відділу знаходиться наказ 2-н/415/222/16, виданий 23.01.2017 року Лисичанським міським судом про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна», ЄДРПОУ 26349214 на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 21286 грн. 22 коп. Заборгованість по виконавчому документу станом на 27.04.2017 року складає 11 883 грн.46 коп./а.с.5/

Відповідно до довідки ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» № 91 від 26.04.2017 року, сума заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 станом на 19.04.2017 року складає 12221 грн. 13 коп. /а.с.6/.

Відповідно до довідки ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» № 89 від 19.04.2017 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 за фактичні виходи складає 396,83 грн., середньоденна заробітна плата за календарний день складає 260,21 грн. /а.с.7/.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, проте на день звільнення і по теперішній час з ним не було проведено остаточного розрахунку з виплати заборгованості з заробітної плати.

Відповідно до ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 р., Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати №, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна зарплата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки ВП «Шахта ім. Г.Г.Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» № 89 від 19.04.2017 року, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2016 року, складає 341,99 грн. відпрацьованих днів 1 (відпустка), за травень 2016 року - 6007,44 грн., відпрацьованих днів 15 (лікарняні) /а.с.7/.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані протягом двох останніх перед звільненням місяців складає 6349,43 грн., а загальна кількість відпрацьованих днів за цей же період - 16.

Враховуючи вимоги п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, щодо порядку обчислення середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні - для ОСОБА_1 це 6349,43 грн. - на число відпрацьованих робочих днів (годин) - для ОСОБА_1 це 16 днів,- середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 396,83 грн.

Виходячи з розміру середньоденного заробітку ОСОБА_3, та враховуючи кількість робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем його звільнення - з 18.06.2017 року - по день ухвалення рішення - 06.09.2017 року, яка складає:

-червень 2016 року - 7 днів,

-липень 2016 року - 21 день,

-серпень 2016 року - 21 день,

-вересень 2016 року - 22 дні,

-жовтень 2016 року - 21 день,

-листопад 2016 року - 22 дні,

-грудень 2016 року - 22 дні,

-січень 2017 року - 21 день,

-лютий 2017 року - 20 днів,

-березень 2017 року - 22 дні,

-квітень 2017 року - 19 днів,

-травень 2017 року - 20 днів,

-червень 2017 року - 20 днів,

-липень 2017 року - 21 день,

-серпень 2017 року - 21 день,

-вересень 2017 року - 4 дні

всього 304 дня, загальний розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3 складає 120 636,32 грн. (304 дня х 396,83 грн.).

Такий порядок розрахунків узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 21 січня 2015 року у справі №6-195цс14 та у справі №6-2807цс16.

Щодо доводів, викладених у запереченнях відповідача, що позов не підлягає задоволенню, оскільки існуюча на цей час заборгованість перд позивачем не заробітна плата, а одноразова допомога при першому звільнені з підприємства на пенсію, суд зазначає наступне. Вимогами ст. 117 КЗпП України, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто законодавством передбачено механізм компенсації робітникам при несвоєчасній виплаті всіх сум, які підлягають виплаті при звільненні, а не лише заробітної плати. Представником відповідача не оспорюється, що на день вирішення справи остаточного розрахунку з позивачем не здійснено, у зв'язку з чим вказані доводи директора ВП "Шахта ім Г.Г. Капустіна" суд вважає необгрунтованими.

Посилання представника відповідача у своїх запереченнях на врухвання існуючої судової практики з вирішення таких справ, а саме рішення Кремінського районного суду Луганської області від 14 серпня 2017 року справа № 414/1278/17, провадження 2/414/359/2017 суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах ппро звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, офіційне тлумачення положення ч.1 ст.233 міститься в Рішенні Конституційного Суду №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, де вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Представником відповідача у своїх запереченнях не оспорюється, що на день розгляду справи остаточного розрахунку з позивачем з виплати підприємством всіх належних при звільненні сум не здійснено, отже, строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган фактично з ним розрахувався, а не з дня звільнення, ОСОБА_1 пропущено не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вважає, що вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Г.Г. Капустіна" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 120 636 (сто двадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.О. ШЕВЧЕНКО (КРАСНОКУТСЬКА)