Постанова № 6875670, 29.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.09Справа №2а-8771/08/8 (15:05) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська"

до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Анісова Алла Михайлівна, довіреність № 150 від 03.11.08р.;

від відповідача: Іванюк Галина Іванівна, довіреність № 3050/8/10-0 від 07.05.09р.

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001021501/0 від 23.04.08р., № 0002431503/1 від 13.03.08р., рішень повідомлень №№ 0000132301/0, 0000961501/0, 0000141502/0, 000131502/0від 31.03.08р. на суму 63136,56грн.

У судове засідання, що відбулося 18.05.09р., позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 23.04.08р. в повному обсязі на суму 4861,67грн., № 0002431503/1 від 13.03.08р. частково в сумі 2165,83грн., № 0000961501/0 від 31.03.08р. частково на суму 2962,33грн., №000131502/0 від 31.03.08р. частково на суму 10521,04грн.

Також у наведеній заяві позивач повідомляє суду, що в решті позовних вимог, а саме про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132301/0 від 31.03.08р. та №0000141502/0 від 31.03.08р. від позову відмовляється.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 18.05.09р. прийнято часткову відмову позивача - Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" від позову до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, у частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132301/0 від 31.03.08р. та №0000141502/0 від 31.03.08р., закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000132301/0 від 31.03.08р. та №0000141502/0 від 31.03.08р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування штрафних санкцій відповідачем проводилося в автоматичному режимі без урахування призначення платежів, що вказані в платіжних документах.

У судове засідання, що відбулося 29.10.09р., позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій доповнює позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007р. №0002431503/0 частково в сумі 2165,83грн. У вищенаведеній заяві позивач повідомляє суду, що в податкових повідомленнях – рішеннях №0002431503/0 від 24.12.2007р. та № 0002431503/1 від 13.03.08р. помилково вказаний номер акту перевірки, на підставі якого прийняті ці податкові повідомлення – рішення, а саме: не вірно зазначено №975/15-03, тоді як правильним є №2385/15-03.

У судовому засіданні, що відбулося 29.10.09р., відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” він має право спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення зобов'язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" з питань своєчасності сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, місцевого значення, згідно податкових розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів №8472 від 18.10.02р. за 3 квартал 2007р., №11159 від 14.01.2003р. за 4 квартал 2007р., в результаті якої складений акт перевірки №2385/15-03 від 10.12.07р. (а.с.9-11).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами", а саме: платник збору за спеціальне використання водних ресурсів, місцевого значення - Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів згідно поданих в ДПІ розрахунків по збору за спеціальне використання водних ресурсів, місцевого значення за 2002-2007р. (а.с.10).

За результатами проведеної перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007р. №0002431503/0 та № 0002431503/1 від 13.03.08р. на суму 2963,72грн., якими на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами" до позивача за затримку на 1552 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань застосовані штрафні санкції в розмірі 50% (а.с.13,138,139).

Судом встановлено, що в податкових повідомленнях – рішеннях №0002431503/0 від 24.12.2007р. та № 0002431503/1 від 13.03.08р. помилково вказаний номер акту перевірки, на підставі якого прийняті ці податкові повідомлення – рішення, а саме: не вірно зазначено №975/15-03, тоді як правильним є №2385/15-03.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим 11.04.08р. проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за 1 квартал 2004р. Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська", в результаті якої складений акт перевірки №608/1501/03332518 від 11.04.08р. (а.с.14-15).

Перевіркою встановлені порушення п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 5.3.1. п.5 3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами".

За результатами проведеної перевірки на підставі акту перевірки №608/1501/03332518 від 11.04.08р. було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2008р. № 0001021501/0 на суму 4861,67грн., яким на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами" до позивача за затримку на 860 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань застосовані штрафні санкції в розмірі 50% (а.с.17).

Судом також встановлено, що Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим26.03.08р. проведена виїзна планова перевірка Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.06р. по 31.12.07р., в результаті якої складений акт перевірки №560/23-02/03332518 від 26.03.08р. (а.с.18-43).

Перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.4. п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами", п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 6.3.3 п.6.2, п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Також, за результатами вищенаведеної перевірки була складена довідка №30/1501/03332518 від 26.03.08р., що є складовою частиною акту перевірки №560/23-02/03332518 від 26.03.08р. (а.с.133-137).

Відповідно до довідки №30/1501/03332518 від 26.03.08р. перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами", п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: несвоєчасно сплачено податок на прибуток.

За результатами проведеної перевірки, на підставі акту перевірки №560/23-02/03332518 від 26.03.08р. було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008р. № 000131502/0 на суму 18209,16грн., яким на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами" до позивача за затримку на 852 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань застосовані штрафні санкції в розмірі 50% (а.с.47).

Судом встановлено, що на підставі довідки №30/1501/03332518 від 26.03.08р. було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008р. №0000961501/0 на суму 34000,91грн., яким на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими зондами" до позивача за затримку на 924 календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань застосовані штрафні санкції в розмірі 50% (а.с.45).

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями – рішеннями позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 23.04.08р. в повному обсязі на суму 4861,67грн., №0002431503/0 від 24.12.2007р. частково в сумі 2165,83грн., № 0002431503/1 від 13.03.08р. частково в сумі 2165,83грн., № 0000961501/0 від 31.03.08р. частково на суму 2962,33грн., №000131502/0 від 31.03.08р. частково на суму 10521,04грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Положеннями ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що зобов’язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) припиняються у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

У розумінні Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями за п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, стало порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем були подані до установи банку платіжні доручення:

-          №593 від 30.05.06р. на суму 1000грн. із наступним визначенням призначення платежу: « +; 03332518; 11020100; 01; збір за спеціальне водокористування місцевого значення за травень 2006р, перераховане повністю без ПДВ» (а.с.63);

-           №607 від 30.10.06р. на суму 200,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 13020200;101; податок на воду за вересень 2006р., перераховане повністю без ПДВ» (а.с.64);

-           №134 від 20.02.07р. на суму 770,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 13020200; 01; збір за спеціальне водокористування водних ресурсів за лютий 2007р., без ПДВ»» (а.с.65);

-           №143 від 27.02.07р. на суму 1700,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 13020200; 01; збір за спеціальне водокористування за лютий 2007р., без ПДВ»» (а.с.66);

-          №141 від 27.02.07р. на суму 2000,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 13020200; 01; збір за спеціальне водокористування за лютий 2007р., без ПДВ»» (а.с.67);

-           №533 від 26.09.06р. на суму 1200,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: « +; 101; 03332518; 11020100; погашення податку на прибуток за вересень 2006р., перераховане повністю без ПДВ» (а.с.61);

-          №533 від 26.09.06р. на суму 1300,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: « +; 101; 03332518; 11020100; погашення податку на прибуток за вересень 2006р., перераховане повністю без ПДВ» (а.с.60);

-          №541 від 27.09.06р. на суму 7500,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: « +; 101; 03332518; 11020100; податок на прибуток за вересень 2006р., перераховане в бюджет повністю без ПДВ» (а.с.59);

-          №198 від 27.03.07р. на суму 5450грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 11020100; податок на прибуток за березень 2007р., без ПДВ» (а.с.72);

-          №205 від 29.03.07р. на суму 1200грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 11020100; податок на прибуток за березень 2007р., без ПДВ» (а.с.71);

-          №718 від 29.11.07р. на суму 11000грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 14010100; 01 податок на додану вартість за листопад 2007р., перераховане повністю без ПДВ» (а.с.76);

-          №717 від 29.11.07р. на суму 4000,00грн. із наступним визначенням призначення платежу: «Ж; 03332518; 14010100; 01 податок на додану вартість за листопад 2007р., перераховане повністю без ПДВ» (а.с.77).

Судом з’ясоване, що грошові кошти за вищенаведеними платіжними дорученнями надійшли в бюджет в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі відмітками банку на цих платіжних дорученнях.

Судом встановлено, що податкова інспекція нараховувала штрафні санкції у зв’язку з затримкою сплати узгоджених сум податкових зобов’язань за деклараціями №8472 від 18.10.02р., №11159 від 14.01.03р., №2007 від 20.04.04р., №2060 від 22.08.05р., №2628 від 19.09.05р., оскільки зараховувала сплачені вищенаведеними платіжними дорученнями суми не в рахунок погашення поточного платежу відповідно призначенню платежу, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суми податкових зобов’язань, які були сплачені своєчасно вищенаведеним платіжними дорученнями, є таким, що не відповідає чинному законодавству України у сфері оподаткування.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Крім того, позивач зазначає про порушення відповідачем спеціальних строків, передбачених ст.15 Закону України №2181 при визначенні позивачу податкових зобов’язань.

Підпункт 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України №2181 визначає, що платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, частина 1 ст. 99 КАС України визначає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд вважає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який в тому числі визначає процедуру оскарження дій органів державної податкової служби, є саме Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Строки давності та їх застосування визначені у п. 15.1 ст. 15 даного Закону.

Так, підпункт 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України № 2181 визначає, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Одним з принципів побудови та призначення системи оподаткування, визначених в Законі України «Про систему оподаткування», є принцип рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки позивача щодо своєчасності сплати збору за спецвикористання водних ресурсів, результати якої оформлені актом перевірки від 10.12.2007р №2385/15-03 перевірялись податкові розрахунки 2002 року, отже, податкові зобов'язання були нараховані податковим органом після закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 Закону №2181, відтак підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі даного акту перевірки не надано.

Крім того перевірити розрахунки штрафних санкцій, викладених при проведенні перевірки, не є можливим, оскільки відповідачем не зазначені платіжні документи, на підставі яких зроблено зарахування коштів

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 23.04.08р. в повному обсязі на суму 4861,67грн., №0002431503/0 від 24.12.2007р. частково в сумі 2165,83грн., № 0002431503/1 від 13.03.08р. частково в сумі 2165,83грн., № 0000961501/0 від 31.03.08р. частково на суму 2962,33грн., №000131502/0 від 31.03.08р. частково на суму 10521,04грн., але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 23.04.08р. в повному обсязі на суму 4861,67грн., №0002431503/0 від 24.12.2007р. частково в сумі 2165,83грн., № 0002431503/1 від 13.03.08р. частково в сумі 2165,83грн., № 0000961501/0 від 31.03.08р. частково на суму 2962,33грн., №000131502/0 від 31.03.08р. частково на суму 10521,04грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 29.10.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 02.11.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 23.04.08р. в повному обсязі на суму 4861,67грн., №0002431503/0 від 24.12.2007р. частково в сумі 2165,83грн., № 0002431503/1 від 13.03.08р. частково в сумі 2165,83грн., № 0000961501/0 від 31.03.08р. частково на суму 2962,33грн., №000131502/0 від 31.03.08р. частково на суму 10521,04грн.

3. Стягнути на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" (97600, АРК, м. Білогірськ, вул. Мирошниченко, 11а, ЄДРПОУ 03332518, р/р 260020135509 КФ ВАТ «Імпромбанк» м. Феодосія, МФО 384481, або на інший рахунок) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

4.          Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.