Постанова № 6875584, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.11.09Справа №2а-5389/09/4/0170 о 09:02 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Сейтумеров Р.А.;

від відповідача - Нечаєва Н.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Інвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест»(далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004912303 від 12.03.2009 року на суму 14685,35 грн. Позов мотивовано невідповідністю дійсності висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі – Закон №265), проведення розрахункових операцій через ігрові автомати, які не зареєстровані у встановленому порядку і не переведені у фіскальний режим роботи, оскільки законодавство не передбачає обов’язковості фіскалізації гральних автоматів. Дотримання порядку проведення розрахункових операцій з клієнтами забезпечується позивачем через застосування реєстратора розрахункових операцій, встановленого в ігровому залі.

Ухвалами суду від 23.04.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 33), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків податкового органу за результатами перевірки позивача, в тому числі вказував що вимоги про застосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують гральні автомати, передбачені ст. 11 Закону №265 і постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши доказу у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень, спір що виник пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 34058535, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 10.02.2006 року (а.с. 23, 24), здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою смт. Кіровське, вул. Октябрська, 4.

Посадовими особами податковому органу на підставі направлень на планову перевірку від 27.02.2009 року №№ 2068 і 2069 виданих ДПІ в Кіровському районі (а.с. 75, 76) проведено перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, послуги, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, стосовно господарської одиниці: зал ігрових автоматів, розташований в смт. Кіровське, вул. Октябрська, 4, що використовувалась позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2009 року, номер бланку 001197 (а.с. 53, 54) згідно із висновками якого, встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 6, 13 ст. 3 Закону №265 у зв'язку із проведенням розрахункової операції без застосування РРО і не видачею розрахункового документу на суму 170,00 грн., незабезпеченням зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (сума невідповідності склала 2359,07 грн. без урахування покупки).

На підставі цього акту та згідно з п. 1, 2 ст. 17, ст. 22 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 8).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобов’язаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обов’язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв’язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, що підтверджується поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, а також роздрукуванням денного звіту реєстратора розрахункових операцій і наданням цього звіту посадовим особам податкового органу, які проводили перевірку.

Судом встановлено, що відповідно до приписів пунктів 1, 2 ст. 17, ст. 22 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно із розрахунком фінансових санкцій (а.с. 34) за спірним рішенням застосовано санкції: на суму 850 грн. за п. 1 ст. 17 Закону №265 за непроведення розрахункової операцій на суму 170,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій і нероздрукування відповідного розрахункового документа; на суму 2040,00 грн. за застосування при здійсненні розрахункових операцій шести непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих і неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій; на суму 11795,35 грн. за незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті.

Стосовно штрафних (фінансових) санкцій за п. 1 ст. 17 Закону №265 на суму 850,00 грн. (у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів на суму 170,00 грн.) судом встановлено, що їх застосування є нормативно і документально обґрунтованим, оскільки порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону №265 підтверджено матеріалами справи, обставини, встановлені за актом перевірки, щодо не проведення розрахункової операції на цю суму і не видачі розрахункового документу позивачем не оспорюються.

Оцінюючи правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2040,00 грн. за застосування при здійсненні розрахункових операцій шести непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих і неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивачем для проведення розрахунків під час прийому ставок використовувався реєстратор розрахункових операцій Міні 600.02, заводський номер ПБ62200634, фіскальний номер 0803001107, за допомогою якого виконувалось занесення у фіскальну пам’ять та довготермінове зберігання в ній розрахункових операцій при прийомі ставок, цей апарат дозволяє здійснювати багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції. Використання зазначеного реєстратора на суму 120,00 грн. встановлено під час проведення перевірки працівниками податкового органу при проведенні розрахунків у ігровому залі позивача. Зазначений факт був підтверджений представником відповідача під час розгляду справи.

Актом перевірки підтверджується, що в залі гральних автоматів встановлений реєстратор розрахункових операцій Міні 600.02, заводський номер ПБ62200634, фіскальний номер 0803001107, проте до перевірки не надано реєстраційне посвідчення на даний реєстратор розрахункових операцій.

Судом долучено до матеріалів справи копію реєстраційного посвідчення на вказаний РРО, яке видане ДПІ у Василівському районі Запорізької області для застосування за адресою: смт. Кіровське, вул. Фрунзе, 1д (а.с. 35).

Відповідно до п. 2.9, 2.10 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298 для перереєстрації РРО з метою використання його в іншій господарській одиниці СПД подає до органу ДПС за місцем реєстрації РРО заяву довільної форми, у якій зазначена сфера застосування РРО, реєстраційне посвідчення з відміткою, при потребі, про зняття РРО з обліку, а також визначені пунктом 2.3 документи на господарську одиницю. Посадова особа органу ДПС вносить зміни до відповідного запису в Книзі реєстраторів розрахункових операцій та до реєстраційного посвідчення. У разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем провадження підприємницької діяльності.

РРО вважається зареєстрованим після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.3 - 2.7, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації РРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.3 - 2.8, а в разі перереєстрації - дій за пунктом 2.9 цього Порядку.

Судом не встановлено доказів реєстрації реєстратора розрахункових операцій на господарську одиницю, розташовану в смт. Кіровське, вул. Октябрська, 4 у встановленому порядку, тому суд вважає правомірним застосування санкцій за п. 2 ст. 17 Закону №265. Проте обчислення розміру цієї санкції вимогам закону не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в залі гральних автоматів позивачем розміщено 6 гральних автоматів, отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки 5 торгових патентів, копії яких долучені судом до матеріалів справи (а.с. 29-31). Кількість гральних автоматів визнається сторонами та не оспорюється.

З матеріалів справи (а.с. 11) вбачається, що жодний з гральних автоматів, встановлених в господарській одиниці позивача не обладнаний купюроприймачами, представник відповідача цього не заперечував.

Стаття 1 Закону №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Стаття 2 Закону №265 визначає, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

фіскальні функції – здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам’яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Суд дійшов висновку, що розміщені в залі ігрові автомати не використовуються для здійснення розрахунків із особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, отримання послуг у зв’язку з їх використанням за кошти не відбувається, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону №265, вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнані пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання та багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції під час проведення гри.

Разом із тим, відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Судом встановлено, що реєстратор розрахункових операцій, що використовувався в залі гральних автоматів за адресою: смт. Кіровське, вул. Октябрська, 4, не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, податковому органу слід було застосувати штрафну (фінансову) санкцію за п. 2 ст. 17 Закону №265 на суму 340,00 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) у зв'язку із виявленням факту застосування реєстратора розрахункових операцій, незареєстрованого належним чином.

Штрафні (фінансові) санкції за ст. 22 Закону №265 застосовано у зв'язку із виявленням невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті.

За твердженням представника відповідача доказами вказаної невідповідності є денний звіт РРО (а.с. 42), в якому вказано про наявність на місці проведення розрахунків коштів у сумі 2189,07 грн. і акт опису готівкових коштів (а.с. 73), згідно із яким на місці проведення розрахунків не встановлено наявності готівкових грошових коштів.

Втім опис наявних готівкових коштів не підписано жодною особою, крім посадових осіб податкового органу.

Разом із тим, з матеріалів перевірки, вбачається, що позивачем проведено розрахункові операції на суму 120,00 грн. і 170,00 грн., при цьому операція на 170,00 грн. проведена через РРО.

За таких обставин, враховуючи відсутність у посадових осіб органу державної податкової служби повноважень самостійно перераховувати готівкові кошти на місці проведення розрахунків, суд вважає твердження представника відповідача про відсутність коштів на місці проведення розрахунків таким, що не підтверджується доказами і не узгоджується із наявними у справі матеріалами.

Крім того умовою застосування заходів відповідальності, передбачених ст. 22 Закону №265 є виявлення невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті. Враховуючи, що підтвердженням такої невідповідності є денний звіт реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого для господарської одиниці, розташованої за іншою адресою, застосування вказаних санкцій не може бути визнано обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню частково, спірне рішення підлягає скасуванню частково, на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13495,35 грн. (14685,35 – 340,00 – 850,00).

Крім того, оскільки позивачем заявлено лише вимогу про скасування спірного рішення, а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 25.11.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 30.11.2009 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати частковопротиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 12.03.2009 року №0004912303 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 34058535) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13495,35 грн.

3.          В задоволенні решти частини позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.