Ухвала суду № 68755433, 23.08.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3488/17

Провадження № 2/210/1860/17

У Х В А Л А

іменем України

"23" серпня 2017 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, зацікавлена особа: ОСОБА_4 про зняття арешту з автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, зацікавлена особа: ОСОБА_4 про зняття арешту з автомобіля.

Згідно ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК України.

Крім цього, в відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачем не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Так, в порушення вказаного ОСОБА_3 не надано доказів про накладення арешту на майно, сам факт складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не свідчить, що майно арештовувалося у встановленому законом порядку, а також доказів того, що ОСОБА_3 є співвласником даного майна.

Посилання позивача на норми Сімейного кодексу щодо того, що майно придбане у шлюбі належить чоловікові та дружині на праві спільної власності жодним чином не підтверджує право власності позивача на автомобіль.

Адже, відповідно до Постанови ВСУ у справі №6-1568цс16 належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вище викладене, вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки необхідно надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 119, 120, 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, зацікавлена особа: ОСОБА_4 про зняття арешту з автомобіля – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправлення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви протягом п’яти днів з дня її отримання, та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Хлистуненко