Рішення № 68755124, 25.06.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/11890/12

(2/199/819/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

при секретарі Голубніченко В.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа Управління Держкомзему Дніпропетровської міської ради, про розділ земельної ділянки та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, де третя особа Управління Держкомзему Дніпропетровської міської ради, про розділ земельної ділянки, посилаючись на те, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння №17 по вулиці Передова в м. Дніпропетровську. Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0997 га та належить співвласникам на праві спільної сумісної власності. Оскільки домоволодіння належить їй та відповідачу не в рівних частках, то згідно ч.4 ст.120 ЗК України земельна ділянка повинна була бути надана пропорційно часткам у домоволодінні, а тому позивач просила суд визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯІ №420879 від 12 травня 2011 року в частині зазначення, що земельна ділянка належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,0667 га, що складає 67/100 частин від загальної площі 0,0997 га земельної ділянки по вулиці Передова,17 в м. Дніпропетровську.

В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0667 га, що складає 67/100 частин від загальної площі 0,0997 га земельної ділянки по вулиці Передова,17 в м. Дніпропетровську.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_8 в частині визнати частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯІ №420879 від 12 травня 2011 року залишено без розгляду.

Під час розгляду справу до участі у справі ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2013 року залучено в якості третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_7

ОСОБА_7 просив суд визнати за ним право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0997 га розташованої за адресою – вулиця Передова, 17 в м. Дніпропетровську.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_8 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали і, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили його задовольнити в повному обсязі. Позов третьої особи просили суд вирішити згідно чинного законодавства на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_8 не визнала, посилаючись на письмові заперечення надані до матеріалів справи. Позовні вимоги ОСОБА_7 визнала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_8 не визнав, посилаючись на письмові заперечення надані до матеріалів справи. Позовні вимоги ОСОБА_7 просив вирішити відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_8 не визнав, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Позовні вимоги ОСОБА_7 просив задовольнити, посилаючись на те, що право власності на земельну ділянку набуто в період шлюбу із ОСОБА_3, а відтак є спільною сумісною власністю.

Вислухавши сторони по справі, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За положеннями ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Статтею 89 ЗК України встановлено, що співвласниками жилого будинку земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності.

За ч.ч. 4, 5 цієї статті, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що домоволодіння №17 по вулиці Передова в м. Дніпропетровську належить співвласникам ОСОБА_8 в розмірі 67/100 частин та ОСОБА_3 – 33/100 частин.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 16 вересня 2009 року №161/49 земельна ділянка площею 0,0997 га розташована за адресою – вулиця Передова,17 в м. Дніпропетровську передана у спільну сумісну власність співвласникам домоволодіння – сторонам по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3

На підставі зазначеного рішення видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, в якому вказано, що земельна ділянка передається у спільну сумісну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_3

За ст.89 ЗК України презюмується право спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Звертаючись до суду, ОСОБА_8 як на підставу позову, посилалася на положення ч.4 ст.120 ЦК України, не врахувавши, що наведені положення стосуються порядку перехода права власності на частину земельної ділянки при переході права власності на будівлю і споруду на підставі цивільно-правових угод, а не визначення часток співвласників у спільній сумісній власності.

При цьому, з огляду на принцип диспозитивності судового процесу, встановлений ст.11 ЦПК України, застосування ч.4 ст. 89 ЗК України щодо визначення судом часток у спільній сумісній власності можливо в тому випадку, зокрема, коли між сторонами існував спір щодо порядку користування земельною ділянкою до передачі її у спільну сумісну власність.

Судом встановлено, що до передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність спору між сторонами щодо її користуванням не існувало. Дані обставини визнано сторонами по справі.

Крім того, розглядаючи спір, суд зважує на те, що в обох частинах домоволодіння наявні самовільні прибудови, питання щодо узаконення яких на теперішній час перебуває на розгляді державних органів і остаточного рішення не прийнято. Дані обставини підтверджуються наданими технічними паспортами на 67/100 та 33/100 частин домоволодіння №17 по вулиці Передова в м. Дніпропетровську та не заперечувалося сторонами, що може привести до зміни часток співвласників у праві часткової власності на домоволодіння.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України судом неодноразово роз’яснювалося представникам позивача ОСОБА_8 про уточнення позовних вимог, оскільки право власності сторін на земельну ділянку встановлено, земельна ділянка передана у спільну сумісну власність. Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання права власності на 0,0667 га земельної ділянки, ані позивач, ані її представники не ставлять питання щодо припинення спільної сумісної власності та визнання часткової сумісної власності із визначенням часток та поділом в натурі земельної ділянки.

Таким чином, звернення ОСОБА_8 до суду із зазначеним позовом є таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог третьої особи ОСОБА_7, то суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданого ЗАГСом Ленінського райвиконкому м. Миколаїва, актовий запис №1003.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯІ №420879 від 12 травня 2011 року, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,0997 га надана у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Згідно до Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI “Про внесення зміни до ст.61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя”, який набрав чинності 08 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною п’ятою, якою передбачено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжям під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державного або комунальної власності, у тому числі приватизації. В зазначеній редакції ст.61 СК України була чинної до 13 червня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч.1,2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, одержана громадянином під час шлюбу у власність на підставі ст. ст. 81,116 Земельного Кодексу шляхом приватизації земельна ділянка, незалежно від того, що на ній подружжям розпочато будівництво житлового будинку, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісної власністю подружжя.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 33/100 частин домоволодіння №17 по вулиці Передова в м. Дніпропетровську належить не подружжю ОСОБА_3 на праві власності, а перейшло у дар лише ОСОБА_3, а відтак відповідно до вимог ст.57 СК України є її особистою власністю.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності за ст.392 ЦК України, ані третьою особою ОСОБА_7, ані його представником не враховано, що до виниклих правовідносин дана норма Закону не застосовується.

За таких обставин, правові підстави передбачені як Сімейним Кодексом України, так і ст.392 ЦК України для задоволення позову третьої особи ОСОБА_7 відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в повному обсязі в задоволенні їх позовів.

З урахуванням вартості спірної земельної ділянки та сплаченого позивачем ОСОБА_8 розміру судового збору підлягає стягненню в дохід держави недоплачений судовий збір в розмірі 1057,18 грн.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України сплачений судовий збір компенсуванню не підлягає та відноситься на позивачів – ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа Управління Держкомзему Дніпропетровської міської ради, про розділ земельної ділянки та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивачів.

Стягнути з ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_1, на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 18 коп.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 25 червня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець