Рішення № 68755120, 03.02.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8401/13-ц

(2/199/3041/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

при секретарі Голубніченко В.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у місті ОСОБА_2 ради, де третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого ВАТ «ОСОБА_2 силікатний завод» від 02.07.2002, матері позивача ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 належить по ? частині квартири АДРЕСА_1.

12 листопада 2010 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини зазначеної квартири, яку прийняли спадкоємці першої черги, а саме мати померлого ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 по ? частині кожна.

25 липня 2012 року ОСОБА_3 померла. За життя вона склала заповіт, яким все своє майно заповідала доньці ОСОБА_1

В установлений законом шестимісячний строк позивач звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_2 нотаріус відмовив позивачу, оскільки після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину

зазначеної квартири, після смерті ОСОБА_4, мати позивача ОСОБА_3 не зареєструвала за собою право власності у КП «ДМБТІ», а тому позивач звернулася до реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Дніпропетровської області для вирішення питання про реєстрацію права власності.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 03.06.2013 №2827147 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, оскільки її мати померла.

На підставі викладеного позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 25 липня 2012 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з’явився, про слухання справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила винести рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках, тобто по ? частині кожному, на праві власності належала квартира АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого ВАТ «ОСОБА_2 силікатний завод» від 02 липня 2002 року.

ОСОБА_4 помер 12 листопада 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Лебединським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 425 від 11 листопада 2011 року.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_5. Спадщину після його смерті прийняли його мати ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_5 по ? частині зазначеної квартири кожна.

25 липня 2012 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1170 від 27 липня 2012 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала частину квартири АДРЕСА_6, земельну ділянку, розташовану на території Пристайлівської сільської ради, а також усе належні їй майно де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належать на день смерті, і на що вона за законом матиме право, своїй донці ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 -1252 цього Кодексу.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_6. Спадкоємцем згідно з заповітом є ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_2 нотаріус відмовив, оскільки ОСОБА_3 після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину зазначеної квартири, після смерті сина ОСОБА_4, не зареєструвала за собою право власності.

Таким чином, за життя ОСОБА_3 набула право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку - судові витрати з відповідача не стягувати, оскільки вимога про розподіл судових витрат позивачем не заявлена.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради третя особа: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4, загальною площею 36,2 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м. за ОСОБА_1 після померлої 25 липня 2012 року ОСОБА_3, в порядку спадкування за заповітом.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 30 грудня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста ОСОБА_2. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Б.Подорець